ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2012 р. Справа № 10/15/783
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддів:Уліцького А.М., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Дослідне господарство "Зоря"
на постановувід 21.10.11 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№10/15/783
господарського судуХмельницької області
за позовомХмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Зоря"
простягнення 83992,50 грн.
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:Сковорода О.М., дов.
від ГПУ:Громадський С.О., посв.
ВСТАНОВИВ:
Хмельницький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" про стягнення 83 992,50 грн. збитків, заподіяних природному середовищу.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 03.03.11 Вищого господарського суду України скасовано судові рішення в справі з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням від 30.05.11 господарського суду Хмельницької області (суддя Виноградова В.В.), яке залишено без змін постановою від 21.10.11 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Дужич С.П. -головуючий, Юрчук М.І., Василишин А.Р.), позов задоволено з підстав доведеності позивачем обставин і розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного водокористування 4 свердловинами.
Ухвалою від 03.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касатор доводить неправомірне застосування до спірних правовідносин Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.01. Зокрема, касатор вважає, що підстави для відшкодування збитків відсутні за недоведеністю забруднення водного фонду, відсутністю ведення ним господарської діяльності на землях водного фонду, а також відсутності розмежування обсягів водозабору для господарської діяльності і для потреб населення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області встановлено факт здійснення Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб господарства та для потреб населення за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, в результаті чого природному середовищу завдано шкоду в розмірі 83 992,50 грн. Шкоду нараховано позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.01 (далі -Методика).
Обставини здійснення спеціального водокористування без спеціального дозволу відповідач не спростував.
Попередні судові інстанції правильно послалися на законодавство, що регулює спірні правовідносини.
Згідно з ч. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №548 від 19.12.06, інспекція вправі обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 2 ст. 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Відповідно до п. 9 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
У відповідності з п. 4.1 Методики нею визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок, зокрема, самовільного водокористування.
Пунктами 4.2, 4.3 Методики передбачено, що факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, установлюються уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України при проведенні перевірок. Стягнення зборів за спеціальне водокористування та за забруднення водних ресурсів, не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення водного законодавства.
Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування №002165 від 13.05.09 терміном дії до 13.05.14, в якому вказано в якості джерела водопостачання 4 свердловини та наведено обсягу ліміту водовикористання.
Але суди не надали жодної правової оцінки цьому дозволу щодо його дійсності та дотримання відповідачем встановленого ліміту, зокрема, не встановили обсяг спожитої води у спірний період з урахуванням ліміту.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.11 та рішення господарського суду Хмельницької області від 30.05.11 у справі №10/15/783 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Г.Мачульський
Судді А.Уліцький
І.Ходаківська