Справа № 2-2033/12

Рішення

Іменем України

"19" липня 2012 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Маслак В.П.,

при секретарі Кириченко Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 1109,00грн. матеріальної (майнової) шкоди та 10000,00грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20.08.2011р. о 08:00год. у м.Житомирі на перехресті вулиць Бориса Тена - Східна автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, виконуючи маневр лівого повороту, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що рухалася по регульованому пішохідному переході на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП позивач зазнала тілесних ушкоджень у вигляді садна правого колінного суглоба, забою м'яких тканин волосяної частини голови, струс головного мозку, у зв'язку з чим звернулася до травматологічного пункту КУ ЦМЛ №1 м.Житомира. В подальшому позивач проходила курс лікування у відділенні медичного забезпечення лікарні УМВС України в Житомирській області, після чого виписана з лікарні в задовільному стані. Позивач зазначає, що своїми діями відповідач заподіяв матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає у здійсненні позивачем витрат на лікування внаслідок ДТП, моральна - в негативних наслідках які настали для позивача у вигляді погіршення стану здоров'я, зокрема, психічного, та моральних переживаннях.

В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, на обґрунтування своїх доводів вказала, що винним в скоєнні ДТП є відповідач, який порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого й здійснив наїзд на позивача. Внаслідок ДТП позивач зазнала тілесних ушкоджень у вигляді садна правого колінного суглоба, забою м'яких тканин волосяної частини голови, діагноз щодо струсу головного мозку не підтвердився. Просила суд стягнути з відповідача 1109,00грн. матеріальної та 10000,00грн. моральної шкоди. Відмітила, що розмір завданої матеріальної шкоди підтверджується результатами медичних обстежень та квитанціями, що підтверджують придбання ліків та оплату обстеження.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо вимог позивача, зазначивши, що наїзд здійснив випадково, оскільки не побачив позивача на пішохідному переході. Позивачу пропонував матеріальну допомогу, від якої остання відмовилася.

Заслухавши позивача, відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Судом встановлено, що 20.08.2011р. о 08:00год. у м.Житомирі на перехресті вулиць Бориса Тена - Східна автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, виконуючи маневр лівого повороту, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину на регульованому пішохідному переході на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП пішоход ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження (а.с. 8-9).

Суд прийшов до висновку, що ДТП сталася із вини відповідача ОСОБА_2 в результаті порушення вимог пп. 16.2 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідач не надав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину. Наведене стверджується постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14.09.2011 року, згідно якої відповідач визнаний винним в даній ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 350,00 грн. (а.с.9).

Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого -відшкодовується винним. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

В судовому засіданні також встановлено, що шкода завдана ОСОБА_2 при виконанні останнім своїх трудових обовязків. Наведене стверджується трудовим договором укладеним 01.08.2011р. між ТОВ «Март Індастріс груп» та ОСОБА_2 терміном дії на один рік, подорожнім листом службового легкового автомобіля №32 від 20.08.2011р. виданим ТОВ «Март Індастріс груп» на ім'я водія ОСОБА_2, з відмітками про проходження ним передрейсового медичного огляду та технічного огляду автомобіля (а.с.32, 36-37). Згідно договору оренди легкового автомобіля від 01.08.2011р., автомобіль НОМЕР_1 передано в оренду ТОВ «Март Індастріс груп» (а.с. 33-35).

Оскільки, ОСОБА_2 керував джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела, а тому, згідно ст. 1187 ЦК України та п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», не несе відповідальності за шкоду завдану позивачу джерелом підвищеної небезпеки.

У відповідності до вищезазначеного, у задоволенні вимог позивача слід відмовити, оскільки останні не відповідають приписам ст. 1187 ЦК України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, у відповідності до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 1,3,4,212-215,256-259 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий суддя В. П. Маслак