Судове рішення #24031002



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м. Чернівці


Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.,

секретар Сабадаш Ю.С.

за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»- Єльшина Ю.Б.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»про визнання частково недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах та за довіреністю ОСОБА_1, на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 17 квітня 2012 року, -


В С Т А Н О В И Л А:


В жовтні 2011 року ПАТ «Банк Фінанси і Кредит»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»про визнання частково недійсним кредитного договору.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 17 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Банк Фінанси і Кредит»задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ «Банк Фінанси і Кредит»з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2087pv21-07 від 25.12.2007 року в сумі 466 535,62 грн., у тому числі: сума основного боргу -227 287,68 грн., сума прострочених відсотків -5 980,13 грн., пеня -233 267,81 грн.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах та за довіреністю ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 317 972,39 грн. і ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Банк Фінанси і Кредит»в цій частині у задоволені позовних вимог та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що в момент укладення кредитного договору сторони не знали і не могли передбачити підвищення курсу долара США та зменшення прибутку ОСОБА_1 Вважає, що позивач не попередив у письмовій формі відповідача про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про кредитування, а тому є всі підстави для визнання п.6.1, 6.2 кредитного договору недійсним. Крім того, умови договору захищають лише права кредитора і є неможливими для виконання позичальником. Також, граничний розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 25.12.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Фінанси і Кредит»був укладений кредитний договір №2087pv21-07, згідно якого відповідач по справі отримав кредит у сумі 42109,00 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 551 240,19 грн. з яких: 28 447,23 доларів США, що еквівалентно - 227 287,68 грн. - сума основного боргу, 748,47 доларів США, що еквівалентно - 5 980,13 грн. -сума прострочених відсотків, 39 797,29 доларів США, що еквівалентно -317 972,39 грн. -пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, про визнання п.6.1 і п.6.2 кредитного договору недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (ч.1)

Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (ч.2)

Волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. (ч.3)

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5)

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на укладення кредитного договору було вільним і під час його підписання ОСОБА_1 був ознайомлений з його умовами та наслідками його укладення.

Будь-яких застережень щодо умов договору позичальник ОСОБА_1 не зробив.

Сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору. ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 42 109,00 доларів США та прийняв кредитний договір до виконання. Цих обставин сторони не заперечують.

Таким чином, обставини справи свідчать, що ОСОБА_1, як споживач, перед укладенням кредитного договору мав повну інформацію, передбачену ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а кредитний договір містить умови, визначені частиною 4 вказаної статті Закону та діючим законодавством.

Крім того, відповідач, як сторона в кредитному договорі, при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до долара США.

Слід зазначити, що клопотань про застосування ч.3 ст.551 ЦК України із зазначених обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру пені відповідачем та його представником не заявлялось.

Також є безпідставними посилання апелянта на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»оскільки він регулює правовідносини між підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності. ОСОБА_1 не надав доказів того, що кредитний договір №2087pv21-07 від 25.12.2007 року був укладений з ним, як з фізичною особою -підприємцем.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -


У Х В А Л И Л А:


Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах та за довіреністю ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 17 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.


Головуючий


Судді







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація