УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого Стрижко С.І.
суддів Журавля О.О.
Лясковської В.І.
при секретарі Коняєві Д.М.
за участю прокурора Гуменюк Л.М.
захисників ОСОБА_2
ОСОБА_3
засудженої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року, згідно з яким, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, українка, громадянка України, з середньою освітою, не працююча, не заміжня, яка є інвалідом 1 групи, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, раніше судима: 1) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2002 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; 2) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2003 року за ст. ст. 309 ч. 1, 71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 3) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2004 року за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки 3 місяця позбавлення волі; 4) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24.04.2007 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.07.2007 року за ст. 309 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, -
· засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення волі, -
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнана винуватою у тому, що 21.06.2011 року, приблизно в 20 годин 10 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, діючи повторно, незаконно зберігала при собі без мети збуту, наркотичний засіб - ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину, 0,027 г.
При цьому ОСОБА_4, 21.06.2011 року, приблизно в 17 годин 30 хвилин, з метою придбання наркотичного засобу для особистого вживання пішки прибула до буд. АДРЕСА_2, де зустрілась з невстановленою слідством особою, у якої за 105 гривень, діючи повторно, незаконно придбала для особистого вживання рідину світло-коричневого кольору, яка знаходилась в медичному шприці, місткістю 2 мл.
Сховавши даний медичний шприц з незаконно придбаною рідиною в свою сумочку і, зберігаючи при собі без мети збуту, ОСОБА_4 цього ж дня пішки направилась до місця свого проживання - в АДРЕСА_1.
Коли ОСОБА_4, 21.06.2011 року, приблизно в 20 годин 10 хвилин, проходила вздовж буд. АДРЕСА_2, вона була затримана працівниками міліції, які виявили та в подальшому вилучили належний їй медичний шприц, місткістю 2 мл. з рідиною коричневого кольору масою 1,043 г.
Згідно із висновком хімічної експертизи №2145х від 04.07.2011 року, у вилученій у ОСОБА_4 та наданій на дослідження рідині світло-коричневого кольору, масою 0,843 г, виявлено наркотичні алкалоїди опію та їх похідні - морфін, кодеїн та ацетилморфін, що свідчить про наявність в ній особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого. Маса опію ацетильованого (в перерахунку на суху речовину) в рідині становить 0,022 г.
Згідно з висновком спеціаліста №3301х від 23.06.2011 року, маса опію ацетильованого (в перерахунку на суху речовину) в рідині становить 0,027 г.
Опій ацетильований, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 2 грудня 2009 року «Список №1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечним наркотичним засобом.
В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи, обґрунтованості свого засудження та кваліфікації інкримінованих дій за ч. 2 ст. 309 КК України просить вирок суду змінити - пом'якшити призначене їй судом першої інстанції покарання, застосувавши ст. 75 КК України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, при визначенні виду та міри покарання не в достатній мірі врахував те, що вчинене засудженою злочинне діяння не має суспільної небезпеки, обставини, що пом'якшують покарання, та дані про її особу, зокрема те, що ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненому, позитивно характеризується, є ВІЛ-інфікованою особою, тяжко хворіє, у тому числі - на туберкульоз легенів та онкологічне захворювання, пройшла курс реабілітації від наркотичної залежності.
Заслухавши доповідь судді; провівши судове слідство у визначених межах; вислухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженої; пояснення захисників та ОСОБА_4, які підтримали апеляцію останньої та просили змінити вирок, застосувавши до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у повторному незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 309 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленим в справі доказами, у їх сукупності, які не заперечувались, також і засудженою, досліджувались за їх згодою в порядку ст. 299 КПК України.
При цьому суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_4 та іншими учасниками судового розгляду змісту фактичних обставин справи, за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженої, яка повністю визнала себе винуватою в інкримінованому їй злочині, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цього питання, а також в цілому по справі колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_4 в інкримінованих їй злочині, юридична кваліфікація її дій не є предметом апеляційного розгляду, оскільки ці обставини не можуть бути та й не оспорюються будь-ким із учасників процесу у судовому засіданні, у тому числі і засудженою.
Суд першої інстанції, дослідивши усі обставини по справі, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину, дані про особу ОСОБА_4, яка позитивно характеризується за місцем проживання, страждає на ряд тяжких хвороб, а також декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що обтяжує покарання, обґрунтовано призначив засудженій покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. При цьому будь-яких заперечень з цього приводу від інших учасників розгляду не надійшло та в цій частині судове рішення по справі на момент апеляційного розгляду не оскаржено.
Разом з тим, що стосується висновку суду першої інстанції про необхідність призначення засудженій реального покарання та відсутності підстав для застосування до неї ст. ст. 75, 76 КК України, то його не можна визнати таким, що відповідає ступеню тяжкості скоєного ОСОБА_4 злочину та особі засудженої.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Проте, призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції не в достатній мірі урахував, що фактично за наявності невиліковного захворювання на ВІЛ-інфекцію, внаслідок чого їй була встановлена І група інвалідності, засуджена страждає на супутні прогресуючі захворювання, обумовлені 4-ю кінцевою стадією СНІД, як туберкульоз легенів, гепатит «С», онкологічне захворювання та її стан загальний стан здоров'я постійно погіршується, а також ті обставини, що за висновками медичної комісії вона потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, є занадто суворим, а також про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства та звільнення її від відбування визначеного судом першої інстанції покарання, однак зі здійсненням за нею нагляду органами внутрішніх справ протягом іспитового строку, який визначається у межах ст. 75 КК України, та з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а тому апеляція засудженої підлягає задоволенню.
Колегія суддів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого даних про особу ОСОБА_4, конкретні обставини справи, а також обставини, що пом'якшують покарання, та обставину, що обтяжує його вважає, вважає, що саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію засудженої слід задовольнити, змінивши вирок суду першої інстанції та застосувати до неї положення ст. 75 КК України.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом першої інстанції за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді 1 року позбавлення з випробуванням та іспитовим строком на один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: