РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Матківського Р.Й., Девляшевського В.А.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю представника апелянта - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вважає, що суд першої інстанції беручи до уваги рішення Калуського міськрайонного суду від 08.07.2010 року про реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 не зазначає, які саме обставини цим рішенням суду встановлені і яке відношення вони мають для вирішення поданого нею позову. Апелянт вказує, що ОСОБА_3 не мала права спадкувати після смерті ОСОБА_4 і таким чином набути право власності на спадщину за законом належну померлій ? частину будинковолодіння по АДРЕСА_1
___________________________________________________________________________
Справа № 2/0908/455/2012 Головуючий у І інстанції: Мигович О.М.
Провадження № 22ц/0990/1060/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
Категорія 37
Вважає, що таке право спадкування перейшло до її батька ОСОБА_6 по заповіту, оскільки ОСОБА_4 заповіла все своє майно йому. На думку апелянта, після смерті її батька ОСОБА_6 вона має право на 1/3 частину спірного будинковолодіння.
В зв'язку з цим, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення яким її позов задовольнити.
В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду не відповідає .
Як вбачається з матеріалів справи будинковолодіння по АДРЕСА_1 являлося колгоспним двором. На підставі рішення Калуської районної ради народних депутатів від 09.11.1988року було оформлено право власності на вищевказане будинковолодіння та видано два свідоцтва про право власності на жилий будинок від 15.04.1989року, згідно яких право власності на будинковолодіння визнано в рівних частинах (по 1/2) за ОСОБА_6 та за ОСОБА_4, які постійно проживали там. У свідоцтві ОСОБА_4 зазначалося, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить членам колгоспного двору, головою якого -ОСОБА_7.
Відповідно до технічного паспорта, виданого Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації станом на 12.02.1989рік будинковолодіння по АДРЕСА_1 складалося з житлового будиноку (А), тамбуру (а), літньої кухні (Б), веранди (б), підвалу (б ), сараю (Б1), сараю (Б2), навісу (В), шопи (Г), убиральні (Д), шопи (Ж), шопи (3), огорожі (№1), воріта (№2), огорожі (№3), криниці (№4).
Окрім ОСОБА_6-батька позивачки та її бабусі- ОСОБА_4. у вищевказаному господарстві проживали також відповідачка - ОСОБА_3 - її мама та вона із своєю сім'єю: чоловіком ОСОБА_8 і дочками-ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ..
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Підмихайлівською с/радою, згідно якого все своє майно, яке буде належати на день її смерті, заповіла ОСОБА_6- батьку ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_4- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Зокрема він продовжив проживати та користуватися всім будинковолодінням по АДРЕСА_1, здійснював догляд за господарством, присадибною ділянкою тощо. ОСОБА_6 поводився як справжній голова господарства і до часу своєї смерті одноосібно визначав порядок поводження та розпорядження майном домоволодіння.
Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини) - для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщинитже, ОСОБА_6, маючи у власності 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі вищевказаного рішення Калуської районної ради народних депутатів від 09.11.1988року, прийняв у спадщину по заповіту іншу 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 й таким чином. став власником цілого будинковолодіння по АДРЕСА_1
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не складав, а після його смерті-ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка, з огляду на вищевказане, складалася із будинковолодіння по АДРЕСА_1 Згідно технічного паспорта Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації вказане будинковолодіння на даний час складається з: житловий будинок (А), літна кухня (Б), сарай (Б1), сарай (Б2), навіс (В), сарай (Г), убиральня (Д), огорожа (№1). ворота (№2), огорожа (№3), криниця (№4) -загальною вартістю 100795грн.
Після смерті ОСОБА_6, його спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_2, її сестра - ОСОБА_9 та їхня мама- ОСОБА_3
Сторони по справі постійно проживали із спадкодавцем на час його смерті. Ці обставини підтверджуються довідкою виданою Добровлянською сільською радою від ІНФОРМАЦІЯ_3 №299. Від прийняття спадщини сторони не відмовлялися. За таких Відповідно до ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За таких обставин, після смерті ОСОБА_6 позивачка набула права на 1/3 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 На іншу 1/3 частину має право ОСОБА_3 і ще на 1/3 - ОСОБА_9
Однак, в процесі розгляду справи з'ясовано , що на ОСОБА_3 оформлено право власності на 5/6 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 та видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.
Зокрема згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2007року після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадкоємцем 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Також згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2007року після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 -спадкоємцем 2/3 частини 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Тобто в цілому у власність ОСОБА_3 по спадщині оформлено 5/6 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1
Однак, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12.07.2007року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М.В. та зареєстроване в реєстрі за № Д424 ,згідно якого після смерті ОСОБА_4, яка померла.ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадщина на 1/2 частину належного померлій будинковолодіння по АДРЕСА_1 оформлена на ОСОБА_3 не відповідає вимогам закону, а тому є недійсними.
Із ст. 534 ЦК (в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини) вбачається, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Оскільки ОСОБА_3 не мала права спадкування після смерті ОСОБА_4, тому видане їй оскаржуване свідоцтво є недійсним.
Таким чином, аналізуючи в сукупності здобуті докази,колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з постановленням у справі нового рішення задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Питання розподілу судових витрат колегією суддів не вирішується за відсутності такого клопотання.
На підставі ст.ст. 534, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963року), ст.ст. 1268-1270 ЦК України й керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Визнати недійсним свідоцтво про право па спадщину за законом, видане 12.07.2007року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М.В., та зареєстроване в реєстрі за № Д424, згідно якого після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадщина на 1/2 частину належного померлій будинковолодіння по АДРЕСА_1 оформлена на ОСОБА_3. .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, загальною вартістю 100795грн., яке відповідно до технічного паспорта Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації на даний час складається з житлового будинку (А), літньої кухні (Б), сараю (Б1), сараю (Б2), навісу (В), сараю (Г), убиральні (Д), огорожі (№1), воріт (№2), огорожі (№3), криниці(№4) .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Р.Й. Матківський
В.А.Девляшевський