Справа №1-3/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Оснач

Номер провадження 11/1890/308/12 Суддя-доповідач - Яременко

Категорія - 4

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Олійника В. Б., Крамаренка В. І.,

з участю прокурора - Думал С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 06 березня 2012 року яким, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, мешканець м. Середино-Буда, Сумської області, раніше не судимий

засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України(в редакції 2008 року) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки, за ст. 365 ч.3 КК України ( в редакції 2008 року) до 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах України строком на 3 роки, за ст. 121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах України строком на 3 роки,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Рожковичи Середино - Будського району Сумської області, мешканець м. Середино-Буда, Сумської області, раніше не судимий

засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України(в редакції 2008 року) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки, за ст. 365 ч.3 КК України ( в редакції 2008 року) до 7 років 5 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах України строком на 3 роки, за ст. 121 ч.2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах України строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 - 56780 грн. 19 коп., на користь ОСОБА_8 - 25000 грн., на користь ОСОБА_9 - 25000 грн., на користь ОСОБА_10 - 6404 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 - 56780 грн. 19 коп., на користь ОСОБА_8 - 25000 грн., на користь ОСОБА_9 - 25000 грн., на користь ОСОБА_10 - 6404 грн.

Вирішено долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за те, що 10.09.2010 року начальник відділення Державтоінспекції з обслуговуванням м. Середино - Буда, Середино - Будського району та АТІ УДАІ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 та державний інспектор цього відділення ОСОБА_6, будучи службовими особами близько 18 год. у вільний від роботи час у форменному одязі, на приватному автомобілі ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1, яким він керує за дорученням, на прохання ОСОБА_6 приїхали до рідних останнього у с. Рожковичи Середино - Будського району Сумської області..

У цей час по центральній вулиці села в напрямку с. Ситне Середино - Будського району Сумської області рухався мотоцикл «ИЖ Планета - 4» під керуванням ОСОБА_11. На задньому сидінні мотоцикла знаходився пасажир ОСОБА_10

Начальник відділення Державтоінспекції ОСОБА_5 на підставі п.5 ст.10 Закону України «Про міліцію» та п.п. 7.3, 14.1.1, 14.1.3, 15.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (далі Інструкція), за допомогою жезла подав сигнал водію мотоцикла про зупинку. Водій мотоцикла ОСОБА_11 проігнорував вимогу працівника міліції.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи за спільним умислом, спрямованому на затримання водія мотоцикла ОСОБА_11, у порушення вимог п.п. 17.3.4 та п.17.3.5. Інструкції умисно, нехтуючи особистою безпекою та безпекою громадян створюючи аварійну обстановку, у ході переслідування мотоцикла під керуванням ОСОБА_11 на відстані близько 120 метрів зліва від автомобільної дороги «с.Рожковичи-с.Ситне» по ораному полю близько 18 години 20 хвилин, під час руху автомобіля, перевищуючи владу та службові повноваження, будучи представником влади та службовою особою правоохоронного органу з метою задоволення власних амбіцій та з помсти щодо ігнорування ОСОБА_11 вимог про зупинку мотоцикла, через відкрите заднє праве скло, застосовуючи насильство, у порушення вимог ст. 13 Закону України «Про міліцію, вчинили дії які виразилися в захваті своєю правою рукою за ліву руку пасажира ОСОБА_10, а потім ОСОБА_6 висмикнув останнього з мотоцикла, внаслідок чого ОСОБА_10 під час падіння з мотоцикла вдарився лівою гомілкою об заводну ніжку мотоцикла, отримавши при цьому легке тілесне ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5, діючи за спільним з ОСОБА_6 умислом, нехтуючи особистою безпекою водія мотоцикла, заблокували йому шлях пересування, різко повернувши автомобіль вправо перед переднім колесом мотоцикла із-за чого ОСОБА_11 повернув руль мотоцикла вправо та різко зупинив мотоцикл, запобігаючи аварійну обстановку.

Підбігши до лежачого на землі ОСОБА_10, ОСОБА_5, схилившись над ним, замахнувся рукою для нанесення удару, але ОСОБА_10 заявив, що у нього серцева хвороба, у зв'язку з чим ОСОБА_5 добровільно відмовився від заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

У цей час ОСОБА_6 підбіг до стоячого на мотоциклі ОСОБА_11 і перевищуючи владу та службові повноваження, діючи умисно з метою задоволення власних амбіцій з помсти із-за невиконання ОСОБА_11 законних вимог працівників міліції щодо зупинки транспортного засобу, застосовуючи насильство у порушення ст.13 Закону України «Про міліцію», схватив руками за куртку потерпілого та звалив його на землю, що супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями.

Продовжуючи свої протиправні, узгоджені дії ОСОБА_6, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_5 умисно наніс потерпілому удари кулаками по правій боковій поверхні грудної клітини.

ОСОБА_5 перевищуючи надані владу та службові повноваження, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, діючи у групі з ОСОБА_6, наніс ОСОБА_11 удар ногою в ліву ділянку грудної клітини.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5, присівши спереду над ОСОБА_11, заподіяв останньому декілька ударів кулаками по голові.

На вимогу ОСОБА_10 щодо припинення протиправних дій по нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не реагували.

ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні, узгоджені, дії у групі з ОСОБА_6 захвативши за праву руку ОСОБА_11 зігнув її назад за спину, та утримуючи правою рукою за одяг потерпілого, розвернув його правою стороною до сидіння та багажника мотоцикла. У цей час ОСОБА_6 із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у захваті рукою за волосся голови потерпілого, підняв його догори, завдаючи біль потерпілому.

Відчуваючи біль від захвату ОСОБА_6 за волосся його голови, ОСОБА_11 прохав працівників міліції припинити протизаконні дії, але останні на це не реагували, як і на прохання ОСОБА_10

Одночасно, коли ОСОБА_6 утримував ОСОБА_11, ОСОБА_5 умисно ліктем правої руки наніс два удари в крижову (хрестову) ділянку тіла потерпілого.

ОСОБА_6, утримуючи потерпілого за волосся на голові, вдарив його правою скроневою ділянкою голови об багажник мотоцикла.

У цей час ОСОБА_5, продовжуючи свої протиправні дії в групі з ОСОБА_6, умисно наніс потерпілому ногою удар в ліву ділянку грудної клітини.

Від удару ОСОБА_11 впав спиною на землю. ОСОБА_5 наніс лежачому на спині ОСОБА_11 удар правою ноги в ліву половину грудної клітини. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 залишився лежати на землі.

ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії спільно з ОСОБА_5 захватив рукою за волосся голови ОСОБА_11 припідняв його вгору та перетягнув потерпілого по землі на ліву сторону від мотоцикла, де залишив лежати на землі.

У результаті спільно нанесених ударів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці до приїзду бригади швидкої допомоги.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 став травматичний (плевро-пульмональний) шок, до розвитку якого призвів комплекс тілесних ушкоджень грудної клітки у вигляді переломів 7 ребра справа та 7,8,9,10 ребер зліва з пошкодженням пристінкової плеври та крововиливами в м'які тканини, гемоторакс, мікроскопічних ознак забою легень, які заподіяли ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У поданій апеляції захисник ОСОБА_4 просить скасувати вирок у зв'язку з однобічністю і неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду. Свої вимоги мотивує тим, що судом безпідставно відмовлено засудженому ОСОБА_5 в задоволенні клопотань про призначення експертиз, вирок постановлено на припущеннях, не взято до уваги покази засудженого, а взято за основу покази свідка ОСОБА_10, які ним змінювались.

У поданій апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок стосовно ОСОБА_6 змінити у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку істотним обставинам справи, ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження потерпілому не заподіював, а заподіяв легкі тілесні ушкодження, при призначенні покарання не враховано захворювання, позитивні характеристики засудженого, у зв'язку з чим не було в повній мірі дотримано вимог кримінального закону при винесенні вироку.

У поданій апеляції і доповненні до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить скасувати вирок у зв»язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, призначенням м»якого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засуджених і постановити новий вирок. Свої вимоги мотивує тим, що суд при призначенні покарання безпідставно врахував як пом»якшуючі обставини позитивні характеристики, перебування неповнолітніх дітей на утриманні. Вважає, що суд безпідставно не позбавив засуджених спеціального звання, також вважає, що суд необґрунтовано стягнув із засуджених на користь потерпілої ОСОБА_7 15000 грн. витрат на послуги адвоката.

У поданій апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок і повернути справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд провів судове слідство неповно, однобічно, необ»єктивно, суд послався на покази свідка ОСОБА_10, які є суперечливими, викладені обставини в обвинуваченні не відповідають фактичним обставинам справи, не враховано, що ОСОБА_11 при затриманні чинив опір, суд немотивовано відхилив клопотання про призначення додаткових експертиз по справі, суддя в порушення вимог закону вирішив заяву про відвід одособово, на місці пригоди не зафіксовано слідів волочіння, суд не розмежував дії засуджених, так як від дій ОСОБА_6 тяжких наслідків не настало, вважає, що суд безпідставно стягнув з нього 15000 грн. витрат на правову допомогу потерпілій ОСОБА_7, які не є шкодою, заподіяною злочином, вважає, що суд безпідставно поклав в основу вироку додаткову комісійну судово-медичну експертизу № 115/2011 від 26.10.2011 року, де рік постанови слідчого зазначено невірно - 2010.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду щодо нього змінити, у зв»язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого та виключити з його обвинувачення ст.ст. 365 ч.3,121 ч.2 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суд не врахував його пояснення, про те, що він потерпілому тяжкі тілесні ушкодження не наносив, а наніс легкі тілесні ушкодження, суд не розмежував дії засуджених щодо спричинених ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, вважає, що суд стягнув з нього занадто велику суму на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, не враховано, що ОСОБА_9 мешкає окремо від батьків, має свої джерела доходу, при призначенні покарання не враховано що він має захворювання, позитивно характеризується і що є підстави для застосування ст. 69 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача про суть вироку та зміст поданих апеляцій, міркування прокурора Думал С.М., яка вважала, що апеляція і доповнення прокурора підлягають задоволенню, міркування захисника ОСОБА_4, яка просила задовольнити її апеляцію і засуджених, пояснення засудженого ОСОБА_5, який просив задовольнити його апеляцію і доповнення до неї, пояснення засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3, які підтримали подані ними апеляції, колегія суддів, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи, викладені в апеляціях, приходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і апеляції засуджених ОСОБА_5 із доповненнями до неї та засудженого ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а апеляції захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 - не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_6 у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством і спричинило тяжкі наслідки, та у нанесенні групою осіб тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_11, а також про кваліфікацію дій засуджених за ст. ст. 365 ч.2, 365 ч.3, 121 ч.2 КК України відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв»язку.

Зокрема, дані висновки суду підтверджуються, показами потерпілого ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що 10.09.2010 року біля 18 год. 10 хв. він в якості пасажира рухався на мотоциклі «ІЖ Планета 4» під керуванням ОСОБА_11 і при виїзді з с. Рожковичи в напрямку с. Ситне працівник ДАІ жестом, зробив знак зупинитись, але водій не зупинивсь і вони продовжили рух. Їх переслідували працівники міліції на автомобілі. Під час руху по полю автомобіль наблизився до них і його працівник міліції смикнув його за лівий рукав, він впав на землю, ударився лівою ногою. Мотоцикл зупинився. ОСОБА_5 підбігши до нього замахнувся кулаком щоб вдарити, але почувши, що в нього хворе серце, припинив ці дії. Він підтвердив, що ОСОБА_5 замахувався на ОСОБА_11 рукою, але куди наносився удар не бачив, бо обмежував видимість мотоцикл. Потім бачив, як замахувались ОСОБА_5, ОСОБА_6 руками і ногами в напрямку ОСОБА_11. Він бачив, як ОСОБА_6 хватав ОСОБА_11 за волосся, загинав руку за спину, наносив удари рукою, як ОСОБА_5 наносив удари останньому рукою і ногою але куди саме не бачив. ОСОБА_11 і він просили працівників міліції припинити побиття, але останні не звертали уваги. ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_11 в сторону багажника мотоцикла, а ОСОБА_6 тримаючи за волосся останнього вдарив головою об багажник, потім ОСОБА_5 вдарив його ногою, потерпілий впав і він ще раз вдарив ногою. ОСОБА_6 взявши за волосся перетягував ОСОБА_11, потім він почав хрипіти, і до приїзду швидкої допомоги помер; показами потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що 10.09.2010 року її чоловік ОСОБА_11 з ОСОБА_10 біля 15 год. поїхали з дому на мотоциклі. Ніяких тілесних ушкоджень у чоловіка не було. Біля 19 год. 30 хв., вона дізналась, що чоловік помер, зі слів ОСОБА_10 його побили працівники міліції; показами свідка ОСОБА_13, який суду показав, що 10.09.2010 року виїжджав на місце пригоди, проводив огляд, де зафіксував розташування автомобіля і мотоцикла, було видно слід гальмування мотоцикла, дорожньо-транспортної пригоди не було; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події із свідком ОСОБА_10, яким підтверджуються обставини вчинення злочину ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо нього і ОСОБА_11, в тому числі і нанесення ударів саме засудженими, внаслідок яких останній помер, а йому було спричинено тілесні ушкодження(т.5 а.с.81-170); даними протоколу огляду місця події від 10.09.2010 року та фототаблицями (т.1 а.с.59-65), згідно якого на місці пригоди було виявлено мотоцикл, автомобіль, труп, що підтверджує той факт, що саме на цьому місці були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_11, від яких той помер; даними висновків комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року (т.4 а.с.167-210) про характер і локалізацію заподіяних ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та причину його смерті і про те, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілому при обставинах зазначених в обвинуваченні та частина відповідність механізму їх заподіяння, продемонстрованому ОСОБА_10, хоча останній бачив замахи ногами руками засуджених, але не бачив контакт та з якими частинами тіла потерпілого, також встановлено, що у результаті спільно нанесених ударів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження в ділянці голови: садно на синцевій основі лобної ділянки зліва; масивний крововилив у м'які тканини лівої тім'яної зони голови з переходом у лобну зону зліва; розшаровуючий крововилив у правий скроневий м'яз; крововилив у задній відрізок лівого скроневого м'язу. На грудній клітці: садно по лівій заднє-пахвинній лінії в проекції 5-го ребра; прямі переломи 7-го по переднє-пахвинній лінії, 8,9 по середнє-пахвинній лінії, 10 по заднє-пахвинній лінії ребер зліва з ушкодженням плеври пристінкової плеври та крововиливами в оточуючі тканини (кров до 800 мл у плевральній порожнині); прямий перелом 7-го ребра справа по середнє-пахвинній лінії з ушкодженням пристінкової плеври (кров в плевральній порожнині до 400 мл) з крововиливом у м'які тканини. В ділянці тазу: садно крижової ділянки; кінцівок: синці задньої поверхні лівого плеча та внутрішньої поверхні правої ліктьової ділянки; садно передньої поверхні нижньої третини лівої гомілки.

Вказані тілесні ушкодження утворилися в результаті травматичної дії тупих предметів, незадовго до настання смерті (крім садна грудної клітки - давність спричинення 5-7 діб), на що вказує стадія загоєння саден, забарвлення синців, стан крововиливів та відсутність в них мікроскопічно запально клітинної реакції (перші ознаки якої з'являються через 30-40 хвилин).

Тілесні ушкодження голови, крижової ділянки, кінцівок мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 став травматичний (плевро-пульмональний) шок, до розвитку якого призвів комплекс тілесних ушкоджень грудної клітки у вигляді переломів 7 ребра справа та 7,8,9,10 ребер зліва з пошкодженням пристінкової плеври та крововиливами в м'які тканини, гемоторакс, мікроскопічних ознак забою легень, які заподіяли ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Закрита травма грудної клітки у потерпілого у вигляді переломів 7 ребра справа та 7,8,9,10 ребер зліва з пошкодженням пристінкової плеври, крововиливами в оточуючі тканини, гемотораксом, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень (за ознакою небезпеки для життя) і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 37 від 02.10.2010 року у ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді одного садна на кровопідтечній основі у верхній треті передньої поверхні лівої гомілки, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження по критерію тривалості розладу здоров»я. ( т.3 а.с. 27-28) Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 44 від 25.10.2010 року за результатами відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_10 характер і локалізація тілесних ушкоджень не виключає можливості її утворення в умовах та при обставинах на які посилається у протоколах допиту від 11.09.2010 року та 20.09.2010 року та продемонстрував при відтворенні обстановки і обставин події від 12.09.2010 року ( т.3 а.с. 106-107).

Те, що засуджені на час вчинення злочину були представниками влади та службовими особами, стверджується наказом від 06.11.2009 року, згідно якого ОСОБА_5 призначений на посаду начальника відділення Державтоінспекції з обслуговування смт. Середино-Буда, Середино-Будського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС (т.8 а.с.65), та наказом від 31.08.2009 року, згідно якого ОСОБА_6 призначений на посаду державтоінспектора групи автомобільно-технічної інспекції відділення Державтоінспекції з обслуговування смт. Середино-Буда, Середино-Будського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС (т.8 а.с.78).

Дії працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 10.09.2010 року щодо переслідування на приватному автомобілі, який не має спеціальних світлових та звукових пристроїв, і примусової зупинки мотоцикліста ОСОБА_11, не відповідали положенням п.17.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 року № 111, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами службової перевірки (т.8 а.с. 98-100).

Виходачи з наведеного, колегія суддів вважає, що покази ОСОБА_10 про обставини вчинення засудженими злочинів щодо нього і ОСОБА_11, щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим саме засудженими, є логічними, послідовними, узгоджуються з дослідженими судом доказами, суд першої інстанції обґрунтовано поклав ці покази в основу вироку, а тому доводи апеляцій засуджених та захисника ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно взяв за основу суперечливі покази ОСОБА_10, є безпідставними. Істотні суперечності в показах потерпілого ОСОБА_10 в ході досудового і судового слідства відсутні.

Засуджений ОСОБА_5, суду пояснював, що проводив затримання потерпілого ОСОБА_11 як правопорушника. ОСОБА_6 боровся з ОСОБА_11, а потім він схопив останнього за волосся, кинув на землю і придавив коліном.

Засуджений ОСОБА_6 суду пояснив, що він під час руху з метою затримання порушників рукою хватав потерпілого ОСОБА_10 за одяг, але не скидав з мотоцикла, він доганяв ОСОБА_11, хватав за руки, а той відбивався руками, штовхав його і заподіяв йому тілесні ушкодження. ОСОБА_5 кинув ОСОБА_11 на землю і придавив його коліном в область грудної клітини.

Доводи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_11 чинив їм опір і заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6, є безпідставними і суперечать доказам по справі, оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 39 від 2.10.2010 року у ОСОБА_6 станом на 11.09.2010 року тілесних ушкоджень не виявлено (т.3 а.с.43-44), відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 38 від 2.10.2010 року у ОСОБА_5 станом на 11.09.2010 року тілесних ушкоджень не виявлено (т.3 а.с.35-36), також відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи № 438 № 306, №435 від 22.10.2010 року(т.3 а.с.222-226, 235-238,246-250) на одязі і взутті ОСОБА_6 ніяких пошкоджень і слідів не виявлено, відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи № 444 № 443, №437 від 29.10.2010 року(т.4 а.с.6-9,17-20, 28-32) на одязі і взутті ОСОБА_5 ніяких пошкоджень і слідів не виявлено. Цим спростовуються і доводи апеляції ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_11 чинив їм опір. Судом також враховано і те, що відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року (т.4 а.с. 167-210) та висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 115/2011 від 26.10.2011 року (т.10 а.с.44-50) враховуючи характер перелому ребер у ОСОБА_11, то ці переломи не могли утворитися від натискання коліном ОСОБА_5, навіть при знаходженні потерпілого на нерівній поверхні. Тобто покази засуджених не відповідають об»єктивним даним і при таких обставинах, як вони розповіли і показали при відтворенні обстановки не могли утворитись у ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив про те, що невизнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї провини є спосіб уникнення від кримінальної відповідальності.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що суд безпідставно взяв за основу висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 115/2011 від 26.10.2011 року (т.10 а.с.44-50) де рік постанови слідчого, коли була призначена експертиза зазначено невірно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки постанова про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи була винесена 17.08.2011 року (т.10 а.с.43), а помилка допущена у вступній частині щодо дати винесення постанови - 17.08.2010 року не є істотною і не впливає на законність самого висновку експертизи.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляцій засуджених і захисників про те, що вирок ґрунтується на припущеннях, оскільки висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів, передбачених за ст. ст. 365 ч.2, 365 ч.3, 121 ч.2 КК України підтверджується доказами, які об»єктивно узгоджуються між собою, а саме показами потерпілого ОСОБА_10, висновком судово - медичної експертизи № 37 від 02.10.2010 року, висновком додаткової судово-медичної експертизи № 44 від 25.10.2010 року, висновками медико-криміналістичних експертиз, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року, та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 115/2011, згідно яких встановлено відповідність обставин, викладених в обвинуваченні, щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.

Доводи апеляцій засуджених і захисників про те, що ОСОБА_6 не заподіював ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, і що суд не розмежував дії засуджених щодо спричинення тілесних ушкоджень останньому, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки виходячи з показів потерпілого ОСОБА_10 дії засуджених, щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11, від яких останній помер на місці пригоди, є узгодженими, а відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року комплекс ушкоджень грудної клітини, що призвів до розвитку шоку і настання смерті потерпілого, спричинений в результаті багаторазової ударної травмуючої дії тупих предметів, а не від окремого тілесного ушкодження. Об»єктивних судово-медичних даних для визначення в результаті яких саме ударів, і ким нанесених, виникли тілесні ушкодження грудної клітки потерпілого у комісії немає(т.4 а.с.167-210), а тому і тому і розмежувати дії засуджених не можливо.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що не могло бути перетягування потерпілого ОСОБА_11 за волосся, є необґрунтованими, оскільки відповідно до висновків судово-криміналістичних експертиз одягу потерпілого та відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року (т.4 а.с. 167-210) перетягування потерпілого за волосся дійсно мало місце.

Також є необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що удару потерпілого об багажник мотоцикла не було, оскільки відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 120 від 09.12.2010 року (т.4 а.с. 167-210) частина тілесних ушкоджень голови потерпілого ОСОБА_11 утворилась від удару об багажник мотоцикла, окрім того згідно фототаблиці до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.59-65) мішок, який був на багажнику закривав його частково.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про те, що суд немотивовано відмовив в задоволенні клопотань про призначення ряду експертиз, оскільки відповідно до постанов суду від 25.01.2011 року та від 11 березня 2011 року( т.9 а.с. 287, 358-360) суд першої інстанції мотивовано відмовив в задоволенні клопотання адвоката про призначення психологічних експертиз відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, про призначення психолого-технічної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_10, про призначення експертизи про застосування спеціальних знань в області рукопашного бою та про призначення транспортно-трасологічної експертизи і земельної експертизи.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що суддя в порушення закону вирішив заяву про його відвід сам, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст. 57 КПК України заява про відвід вирішується постановою суду, що розглядає справу.

Також є необґрунтованими доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що до справи не було залучено довідку про те, чи при притягувався до адміністративної відповідальності ОСОБА_11, оскільки згідно матеріалів справи судом була залучена до справи вказана довідка т. 9 а.с.310.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання, яке суд призначив засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно з вимогами ст.. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, конкретні обставини справи, ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу засуджених, а також обставини, що пом»якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають на утриманні малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Суд обґрунтовано призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах України.

Тобто суд при призначенні покарання врахував і обставини, на які посилаються в апеляціях засуджений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_3

Доводи апеляції прокурора про те, що суд безпідставно врахував як пом»якшуючі обставини позитивні характеристики і перебування на утриманні неповнолітніх дітей, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки суд відповідно до вимог ст. 66 КК України може визнати такими, що пом»якшують покарання і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Доводи апеляції прокурора про те, що суд безпідставно не позбавив засуджених спеціального звання колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 54 КК України суд може позбавити спеціального звання засуджених, але суд мотивовано прийшов до висновку, що немає необхідності позбавляти засуджених спеціального звання, оскільки їх позбавлено права обіймати посади у правоохоронних органах України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним, і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Достатніх правових підстав для призначення засудженим більш м»якого чи більш тяжкого покарання колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_6 про те, що суд стягнув на користь потерпілих з нього занадто велику моральну шкоду, не враховано те, що ОСОБА_9 проживає окремо і має джерело для існування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розмір моральної шкоди судом визначений правильно з урахуванням всіх моральних страждань, які були понесені потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в результаті вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 засудженими, виходячи з принципу розумності та справедливості. При цьому суд врахував душевні страждання, порушення способу життя потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в зв»язку зі смертю їх чоловіка і батька. Розмір моральної шкоди потерпілому ОСОБА_10 судом визначений правильно з урахуванням всіх моральних страждань, які були понесені ним, заподіянням засудженими фізичного болю і тілесних ушкоджень потерпілому.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування з засуджених матеріальної шкоди в сумі 2808 грн., оскільки саме стягнута на його користь сума була підтверджена документально. Суд правильно задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_7 щодо стягнення з засуджених суму 49982 грн. 73 коп. за виключенням придбання спиртних напоїв, оскільки ця сума була підтверджена потерпілою документально.

В той же час судом першої інстанції безпідставно стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 15000 гривень витрат на послуги адвоката.

Відповідно до вимог ст. 93 КПК України оплата праці захисника у разі його участі у справі за призначенням, у випадках передбачених ч.4 ст. 47 КПК України, проводиться за рахунок держави на підставі постанови слідчого, судді, ухвали суду.

Дійсно адвокат Сукач Л.С. приймала участь у розгляді даної справи як представник потерпілих на підставі ордеру, тобто не за призначенням, а тому понесені потерпілою ОСОБА_7 вказані витрати по оплаті праці адвоката, судом необґрунтовано стягнуто з засуджених, оскільки це не передбачено кримінально процесуальним законом, а саме ст. 93 КПК України. Окрім того зі змісту ст. 28 КПК України вбачається, що під час розгляду кримінальної справи цивільний позов підлягає розгляду щодо матеріальної шкоди завданої злочином, а вказані витрати на правову допомогу потерпілій не є реальними збитками від вчиненого злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає що вирок суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі ст. 367 КПК України у зв»язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляції засудженого ОСОБА_5 з доповненнями до неї та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляції засудженого ОСОБА_5 з доповненнями, засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково, а апеляції захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 15 000 грн. матеріальної шкоди, пов»язаної з сплатою витрат на послуги адвокатів скасувати, а справу повернути у цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду в іншому складі суддів.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Олійник В. Б. Крамаренко В. І.