Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді -Квятковського А.С.
Суддів -Міщенко О.А., Матюхи Ю.В.,
З участю прокурора -Вадзіцького О.Б.
Захисника: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2
Представника потерпілого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду від 25 квітня 2012 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою
спеціальною освітою, раніше не судимого, не
працюючого, не одруженого; засуджено
- за ч.1 ст. 121КК України на 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 60000 (шістдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
Як визнав суд ОСОБА_2 14 вересня 2009р. приблизно о 10 год. на території полігону сміттєзвалища КП «Трудівник», що знаходиться неподалік с Ремчиці Сарненського району Рівненської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, що викликали втрату загальної працездатності в розмірі 45% , тобто більше ніж на одну третину.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, доведеність вини, вважає, що судом при винесені вироку допущене порушення вимог ст. 334 КПК України. Вказує, що у мотивувальній частині вироку суд не виклав підстав для задоволення позову потерпілого у визначеній судом сумі, а також не послався на матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов. Вказує, що позовна заява ОСОБА_4 складена без дотримання п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України, але суд в порушення вимог ст.ст. 119, 121 ЦПК України вказану заяву без руху не залишив, строк для усунення недоліків позивачу не надав, а при винесені вироку самостійно вніс виправлення до даної позовної заяви.
Просить вирок суду відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
До початку апеляційного розгляду прокурор апеляцію відкликав.
Захисник ОСОБА_2 -адвокат ОСОБА_1 вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_2 внаслідок суворості. Покликається на неправильність вирішення цивільного позову, оскільки є істотна розбіжність в прізвищі підсудного і прізвищі цивільного відповідача.
Просить вирок суду змінити, застосувати до ОСОБА_2 положення ст.75 КК України та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Засуджений ОСОБА_2 з вироком суду не погоджується та вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок його суворості. Зазначає, що при призначенні йому покарання суд першої інстанції не врахував такі пом'якшуючі обставини, як: активне сприяння в розкритті злочину та щире каяття, вчинення злочину вперше, знаходження в нього на утриманні матері -інваліда І групи, позитивну характеристику з місця проживання, відшкодування майнової шкоди, а також те, що він є інвалідом ІІІ групи.
Виходячи з наведених підстав просить вирок суду скасувати, звільнити його від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, застосувавши до нього положення ст.ст.69,75,76 КК України, а також стягнути з нього на користь потерпілого 20тис. грн. у відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_2 і його захисника-адвоката ОСОБА_1 про задоволення їх апеляцій, представника потерпілого ОСОБА_3 яка вважає вирок законним та обґрунтованим, думку прокурора Вадзіцького О.Б.про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що с причинило розлад здоров'я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше на одну третину, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Дії засудженого за ст.121 ч.1 КК України суд першої інстанції кваліфікував вірно. Кваліфікація дій та доведеність вини в апеляціях захисником-адвокатом та засудженим не оспорюється.
Що ж до покарання, визначеного засудженому вироком суду першої інстанції, то колегія суддів вважає його суворим таким, що не в повній мірі відповідає вимогам ст.65 КК України. як таке, що було б необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше на спеціальних обліках не перебував, з моменту вчинення злочину минуло більше двох років і за цей час він не вчиняв правопорушень та злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, який характеризується позитивно, є людиною старшого віку, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину добровільно відшкодував майнову та частково моральну шкоду потерпілому, є інвалідом ІІІ групи і на його утриманні знаходиться мати -інвалід 1 групи.
Наведені дані в їх сукупності, на думку колегії суддів свідчать про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, що дає підстави для застосування ст.75 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання по справі не вбачається
За таких обставин колегія суддів вважає це покарання справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2
Викладені в апеляціях доводи в частині неправильного вирішення цивільного позову колегія суддів вважає необгрунтованими. Оскільки, як убачається зі справи (а.с.214) майнова шкода в сумі 4500грн. відшкодована потерпілому ОСОБА_4 поштовим переказом. Про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_2 і відсутності претензій потерпілий підтвердив у судовому засіданні (а.с.216).
Щодо відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому рішення суду про стягнення на користь потерпілого 60тис.грн. відповідає вимогам закону і підстав для зміни вироку в цій частині не вбачається.
Керуючись ст..ст..365,366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_2, захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2012року відносно ОСОБА_2 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1 ст.121 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
З під варти ОСОБА_2 звільнити.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: