Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3127/2012 р. Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. Глазкової О.Г. Посник Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк»

на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк»до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2011 року ПАТ «ТАСкомбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначалось, що 20.07.2006 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк»(правонаступником якого є АТ «ТАСкомбанк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №КФ (15) 95-06, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 22 000,00 доларів США на термін до 20.07.2011 року та зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №КФ (15) 95-06 між Банком і ОСОБА_6 20.07.2006 року укладено договір поруки №П (15) 95-06.

У вересні 2011 року уточнивши свої позовні вимоги, банк просив суд стягнути солідарно з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором, яка утворилася у зв'язку з порушенням ОСОБА_5 зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, яка станом на 14.09.2011 року складає 56 249,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 448 440,19 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк»заборгованість за кредитним договором №КФ(15) 95-06 від 20.07.2006р. у розмірі 448 440,19 грн. та понесені судові витрати.

В частині солідарного стягнення заборгованості також з поручителя ОСОБА_6 в задоволенні позову відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «ТАСкомбанк»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При розгляді цієї справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.07.2006 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк»(правонаступником якого є АТ «ТАСкомбанк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №КФ (15) 95-06, за умовами п.1 якого останній отримав кредитні кошти в сумі 22 000,00 доларів США на термін до 20.07.2011 року та відповідно до п.2 договору зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних. Згідно умов п.9.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше термінів, передбачених графіком (додаток №1 до договору) п.1 цього договору (а.с.6).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №КФ (15) 95-06 між Банком і ОСОБА_6 20.07.2006 року укладено договір поруки №П (15) 95-06 (а.с.7).

Згідно додаткової угоди №1, укладеної між ОСОБА_5 і банком 11.06.2008 року до кредитного договору №КФ (15)95-06 від 20.07.2006 року, «за згодою банку позичальник продав заставне майно -пасажирський автобус, і кошти в розмірі 16 000,00 доларів США вніс на рахунок банку з метою часткового погашення зобов'язання за кредитним договором».

Пункт 1 кредитного договору №КФ (15)95-06 від 20.07.2006 року викладено в наступній редакції: «Банк надає позичальнику кредит у сумі 10 377,61 доларів США на термін з 11.06.2008 року по 16.06.2008 року», пункт 9.2 цього договору викладено таким чином: «Повернути Банку кредит не пізніше 17.06.2008 року у повному обсязі»(а.с.43).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у боржника ОСОБА_5 виникла заборгованість, яка станом на 14.09.2011 року складає 56 249,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 448 440,19 грн. Ця заборгованість складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом -10 443,73 доларів США, прострочені відсотки -6 065,88 доларів США, пеня 39 740,18 доларів США (а.с.61).

Банк звернувся до поручителя з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором листом №09/22-5 від 22.03.2010 року (а.с.35).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з поручителя ОСОБА_6 заборгованості яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язання боржника ОСОБА_5 за кредитним договором укладеним 20.07.2006 року між ним та АБ «ТАС-Бізнесбанк», суд першої інстанції правильно виходив з того, що договір поруки вважається припиненим в силу ст.559 ЦК України, тому і відсутні правові підстави для відповідальності поручителя.

Згідно із ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2, ст.555 цього Кодексу).

За положеннями ч.1, ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а також після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення , встановлення іншого періоду виконання зобов'язання тощо.

Як встановлено договором поруки №П(15)95-06 від 20.07.2006 року поручитель ОСОБА_6 прийняла на себе перед кредитором солідарну відповідальність за виконання позичальником боргових зобов'язань у терміни та на умовах, обумовлених кредитним договором.

Таким чином, у зобов'язанні, в яких бере участь поручитель, зміна істотних умов кредитного договору, а саме розмір кредитних коштів та період і строк виконання зобов'язання боржника перед банком в сторону їх зменшення, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя та відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

За умовами п.18 кредитного договору №КФ(15)95-06 від 20.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та АБ «ТАС-Бізнесбанк», цей договір набирає сили з дня підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З договору поруки також вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор протягом цього часу не пред'явить вимог до поручителя, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Верховний Суд України при розгляді справи №6-78цс12, зробив правовий висновок, згідно з яким умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами договору поруки строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова кредитного договору про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У додатковій угоді до кредитного договору строк виконання основного зобов'язання чітко визначений -строк повного погашення кредиту є 16.06.2008 року, п.9.2 (а.с.43).

За таких обставин у ПАТ «ТАСкомбанк»виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_6 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_5 щодо повернення кредиту протягом наступних 6 місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише листом №09/22-5 від 22.03.2010 року, а пред'явив позов 14.04.2011 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, такими що відповідають встановленим обставинам по справі, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і переконливих доводів щодо наявності підстав для його скасування в порядку ст.309 ЦПК України апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк»- відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2011 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :