Справа № 22-870/08                                                 Головуючий в  суді 1 інст: Сидоренко З.С.    

                                                                                                         Доповідач:                Мельник Ю.М.

           РІШЕННЯ       

          іменем України

7 липня  2008 року                                                                                          м. Рівне

Колегія суддів  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:                                          Мельника Ю.М.

суддів:                                                                  Хилевича С.В. , Ковальчук Н.М.,

при секретарі судового засідання                     Омельчук А.М.

за участю  представника позивача                   ОСОБА_5                      

відповідачів                                                      ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Дубровицького районного суду  від   23 квітня  2008 року по справі за позовом  державного підприємства «Висоцький держлісгосп»  про виселення із  гуртожитку                

                                                                    в с т а н о в и л а:

У  липні  2007 року ДП «Висоцький держлісгосп»   звернувся в суд із позовом до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення із АДРЕСА_1

В обґрунтування позову покликався на те, що  відповідачі самоправно вселилися у зазначене житлове приміщення, чим порушують право власності позивача , а тому підлягають виселенню із  цього житлового приміщення .

У жовтні  2007 року  позивач  позовні вимоги змінив і просив виселити відповідачів із АДРЕСА_1, як таких , що поселились у цей гуртожиток самоправно.( а.с.47)

Рішенням Дубровицького районного суду від  23 квітня 2008 року  відповідачів було виселено із АДРЕСА_1

Не погодившись із рішенням суду , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали  апеляційну скаргу, в якій зазначили , що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи,  внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи .

Зокрема зазначив, що суд безпідставно прийшов до висновку , що відповідачі вселились у спірне житлове приміщення самоправно , оскільки вселення у цю квартиру було здійснено з дозволу власника житла - ОСОБА_3  Після відчуження квартири ОСОБА_3 для  ДП «Висоцький держлісгосп» сім»я відповідачів продовжувала проживати у цій квартирі.

Окрім того , судом не враховано , що  спірна квартира та будинок  ,  в якому знаходиться ця квартира, не набули статусу гуртожитку , оскільки виконавчий комітет місцевої ради не приймав рішення про зміну статусу  житлового будинку на  гуртожиток.

Із зазначених  підстав просили  рішення суду скасувати ,  і ухвалити нове рішення  про відмову в позові.

В судовому засіданні апеляційного суду   ОСОБА_1 та ОСОБА_2, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просять її задовольнити в повному обсязі.

Представник  позивача , вказуючи на безпідставність  доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду 1 інстанції - залишити без зміни.

Заслухавши пояснення сторін ,  дослідивши матеріали справи  та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку,  що апеляційна скарга   підлягає до задоволення , виходячи із такого.

Задовольняючи позов ДП «Висоцький держлісгосп» , суд 1 інстанції виходив із того ,що відповідачі без  законних підстав  самоправно вселилися у приміщення гуртожитку - АДРЕСА_1і проживають в ньому , а тому вони підлягають виселенню із цього житлового приміщення.

Колегія суддів із таким висновком  суду 1 інстанції не погоджується із наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 ЖК України  ніхто не може бути виселений із займаного приміщення  або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку , передбачених законом.

Як вбачається із позовної заяви , позивач просив виселити відповідачів із гуртожитку - АДРЕСА_1, як осіб , які самоуправно зайняли це приміщення.

Згідно вимог ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог.

Із роз»яснень, які містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України  від  12 квітня 1985 р. «Про деякі питання , що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» слідує , що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків , судам слід з»ясовувати, чи є гуртожитком  приміщення, яке займає відповідач.

Місцевий суд,  прийнявши рішення про виселення  відповідачів із гуртожитку,  не перевірив статусу приміщення , яке займають відповідачі і вважав його гуртожитком.

Між тим,  у технічному паспорті АДРЕСА_1значиться як квартира в житловому будинку.( а.с.17-18)

Відповідно до ст. 127 ЖК України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної ради .

Із пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається , що виконавчим комітетом Дубровицької районної ради рішення   про реєстрацію АДРЕСА_1в якості гуртожитку не ухвалювалося, що свідчить про те, що статус житлового  приміщення не змінювався.

Оскільки АДРЕСА_1не являється гуртожитком , то  в суду 1 інстанції не було підстав  виселяти відповідачів із  спірної квартири , як із гуртожитку.

Окрім того , відповідно до ст. 109 ЖК України виселенню із житлового приміщення підлягають особи , які самоправно зайняли жиле приміщення.

Висновок суду 1 інстанції про те, що  відповідачі зайняли спірне житло самоправно не ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні.

Так, судом вірно встановлено , що згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 липня 2003 року слідує, що  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ДП «Висоцький держлісгосп» АДРЕСА_1. Відповідно до п.6 цього договору право власності покупця на квартиру  виникає після остаточного розрахунку за  куплену квартиру.

Остаточний розрахунок за квартиру позивач здійснив 3 березня 2006 року .

Зазначене свідчить , що право власності на квартиру у ДП «Висоцький держлісгосп»  виникло 3 березня 2006 року.

Із пояснень  ОСОБА_3 ( а.с. 88) слідує, що  в той час , коли він був власником квартири, то він дозволив сім»ї  Щур проживати у належній йому квартирі.

Зазначені докази свідчать, що відповідачі були поселені у спірну квартиру із дозволу власника квартири ,  а тому  підстав вважати їх такими , що вселилися у житлове приміщення самоправно немає.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що підстав для виселення відповідачів із квартири із підстав , зазначених у позові немає.

            Зважаючи на те суд 1 інстанції  при ухваленні рішення неповно з»ясував обставини справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи та припустився порушення норм матеріального права ,   колегія суддів прийшла до висновку за необхідне рішення Дубровицького районного суду від  23 квітня 2008  року скасувати ,  та ухвалити нове рішення про   відмову ДП «Висоцький держлісгосп»  у задоволенні  позову.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307 , п. 1, 3 та 4  ч. 1 ст. 309 , 314,316, 317  ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2  задовольнити .

Рішення Дубровицького районного суду від  23 квітня 2008 року - скасувати.

Відмовити державному підприємству «Висоцький держлісгосп» у задоволенні позову до ОСОБА_1та ОСОБА_2про виселення із гуртожитку.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене ляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: