Справа №11-518   2006р.                                 Головуючий у 1 інстанції Поліщук С.В.

ч.2 ст. 121 КК України                                  Доповідач Хлапук Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І., суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.1., з участю прокурора Смолюка Б.С., засудженого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду від 18 липня 2006 року, яким ОСОБА_1, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст.89 КК України не судимий,-засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

встановила:

ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що ввечері 28 грудня 2005 року в будинку АДРЕСА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних стосунків під час конфлікту наніс декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_2, в результаті чого заподіяв тому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під мозкову оболонку головного мозку, забої та синці обличчя, від яких той помер.

В своїй апеляції на вирок засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та побудову обвинувачення на суперечливих показаннях свідків. Вважає, що потерпілий отримав тілесні ушкодження в результаті удару об одвірок від його поштовху або в ході епілептичного припадку. Прохає перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 121 КК України на ч. 2 ст.125 КК України та обрати покарання, передбачене даним законом.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1, який її підтримав, вислухавши думку прокурора про залишення вироку без зміни, провівши судове слідство та перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає до задоволення.

Вчинення ОСОБА_1 злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено дослідженими судом доказами.

Зокрема, сам засуджений не заперечує, що ввечері 28 грудня 2005 року під час конфлікту побив кулаком по голові ОСОБА_2. Його показання підтвердила свідок ОСОБА_3., якій засуджений признався в побитті потерпілого. Вона заявила, що після конфлікту витирала кров з підлоги, дверей квартириОСОБА_1.

Сліди побоїв на обличчі потерпілого після події бачили свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5, :; ЮГІ., ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_4. заявила про доставляння потерпілого в важкому стані в лікарню після інциденту.

З висновків комісійних судово-медичних експертиз вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_2. настала внаслідок заподіяння йому у вказаний засудженим час тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами в м'які тканини волосистої частини голови, субдуральним та дрібновогнищевими крововиливами в м'які мозкові оболонки з забоєм, набряком і здавленням головного мозку.

Враховуючи дані висновки та те, що як встановлено з показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4, потерпілий потрапив в лікарню в стані коми від отриманої черепно-мозкової травми, помер не виходячи з неї, колегія суддів вважає первинний висновок судово-медичної експертизи від 3.01.2006 року про те, що ОСОБА_2 помер від двобічної застійної гнійної пневмонії помилковим.

Твердження засудженого про отримання потерпілим смертельної травми в ході епілептичних припадків, які були в того після конфлікту між ними, спростовується не лише показаннями вищевказаних свідків, а й висновками комісійних судово-медичних експертиз, які, враховуючи чисельність, характер, локалізацію виявлених в ОСОБА_2 тілесних ушкоджень виключають вищевказаний механізм їх заподіяння.

Показаннями свідка ОСОБА_10 про побиття засудженим потерпілого, висновком комісійної судово-медичної експертизи про те, що виявлені в ОСОБА_2 тілесні ушкодження заподіяні в результаті не менш, як трьох ударів твердим тупим предметом в ділянку голови, обличчя, спростовуються твердження апелянта про їх отримання потерпілим в результаті удару об одвірок в результаті поштовху в спину.

Повно дослідивши всі наявні по справі докази, суд дав їм правильну і об'єктивну юридичну оцінку, підставно визнавши ОСОБА_1 винним в умисному заподіянні ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, тобто за ч.2ст. 121 КК України .

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з ст. 65 КК України виходячи з  тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постановленого щодо даного засудженого вироку.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 18 липня 2006 року щодо нього - без зміни.