Справа № 1490/1557/12 24.07.2012 < Дата розгляду справи > 24.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/1490/1061/12 Головуючий суду першої інстанції - Терентьєв Г.В.
Категорія 37 Доповідач апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
відповідача - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_3
на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року та додаткове рішення цього суду від 26 квітня 2012 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, третя особа - садівниче товариство «Урожай» (далі - СТ «Урожай») про визнання дій незаконними, визнання права користування земельною ділянкою та будівлями в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії голови правління СТ «Урожай» ОСОБА_7 щодо виключення із членів товариства ОСОБА_8, а також продажу ОСОБА_5 земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 товариства з розташованими на ній будівлями. А також визнати за ним право користування цією ділянкою та будівлями в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_8
Свої вимоги обґрунтовував тим, що його мати ОСОБА_8 з лютого 1988 року була членом СТ «Урожай». В її користуванні знаходилась земельна ділянка НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, на якій вона разом з своїми батьками почала будівництво двоповерхового будинку, а крім того побудувала 2 сараї, туалет, душ.
У 1998 році його мати захворіла, а у 2006 році померла. Протягом цього періоду вона не могла їздити на дачу. Після її смерті виявилося, що голова правління ОСОБА_9, не попереджаючи його про це, продала належну матері ділянку та збудовані на ній споруди, та виключила його мати з членів товариства.
Оскільки вона не могла цього робити без письмового повідомлення його матері та сільської ради, як власника землі, просив його вимоги задовольнити.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Додатковим рішенням цього суду від 26 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у сумі 4 000 грн.
ОСОБА_3 подав на ці рішення апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1988 року була членом СТ «Урожай». У її користуванні знаходилась земельна ділянка НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 (а.с.8-12).
Позивач по справі, як випливає з свідоцтва про народження, є сином ОСОБА_8 (а.с.14).
Відповідно до п.п.13, 28 статуту зазначеного товариства земельні ділянки, розподілені громадянам у садівничому товаристві, і по будь-якій причині не передані їм у приватну власність, знаходяться у тимчасовому користуванні цих громадян. Член товариства зобов'язаний: ефективно використовувати землю, підвищувати її родючість, своєчасно вносити плату за землю, не порушувати прав власників інших земельних ділянок; своєчасно сплачувати вступні, членські та цільові внески у розмірах та в строки, установлені зборами членів товариства.
Згідно з п.п.30, 31 статуту не сплата установлених зборами вступних, членських та цільових внесків протягом одного року і більше є підставою для виключення особи із членів товариства. Рішення про виключення із числа членів садівничого товариства виноситься правлінням і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів товариства, доводиться до громадянина у письмовому вигляді поштовим заказним повідомленням (а.с.50-64).
01 травня 2000 р. ОСОБА_8 було виключено із членів товариства у зв'язку з несплатою членських внесків більше ніж за 1 рік 6 місяців, що підтверджується протоколом №3 зборів уповноважених садівничого товариства від 30 січня 2000 р. та особовим рахунком, з якого вбачається, що вона не сплачувала внески з 1997 року (а.с.33-36, 38).
Відповідно до акту від 20.06.2007 р. та протоколу засідання правління СТ «Урожай» №25 від 30.06.2007 р. було вирішено реалізувати розташований на земельній ділянці НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 недобудований будинок, який знаходився у непридатному стані, та передати новому власнику земельну ділянку у користування. Гроші від реалізації будівлі передати в дохід садового товариства (а.с.44 - 45).
Відповідач ОСОБА_5 сплатив гроші за даний будинок на рахунок товариства та отримав у користування спірну земельну ділянку. На даний час він на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №142484 від 11 грудня 2008 р. є власником земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ «Урожай» (а.с.159).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що він пропустив строк звернення з позовом до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Задовольняючи додатковим рішенням вимогу відповідача ОСОБА_5 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у сумі 4000 грн., суд вважав, що саме така сума повинна бути стягнута.
Колегія суддів в цілому погоджується з установленими судом першої інстанції фактами, однак вважає помилковими мотиви суду для відмови позивачу у позові та стягнуту суму вищенаведених витрат.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 р. вбачається, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Не набуття права власності на річ спадкодавцем не дає підстав для виникнення такого права у спадкоємців останнього.
Оскільки спірна земельна ділянка, відповідно до статуту товариства, знаходилася у тимчасовому користуванні матері позивача, за життя вона не реалізувала свого права на її приватизацію, не оформила у встановленому порядку розташовані на ній будівлі, у 2000 році була виключена із членів СТ «Урожай», то вона не набула права на спірне майно.
Зазначене свідчить про відсутність можливості спадкування позивачем цього майна.
Таким чином вимога позивача про визнання за ним права користування земельною ділянкою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 СТ «Урожай» та розташованими на ній будівлями в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_8, є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Що ж стосується позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконними дій голови правління СТ «Урожай» ОСОБА_7 по виключенню із членів товариства ОСОБА_8 і продажу ОСОБА_5 спірної земельної ділянки з розташованими на ній будівлями, то і ця вимога, на думку колегії, не підлягає задоволенню, оскільки було встановлено, що рішення про виключення його матері із членів товариства, надання спірної земельної ділянки ОСОБА_5, оцінку та продаж розташованих на земельній ділянці будівель, приймало правління товариства та збори уповноважених товариства, а не ОСОБА_7
Таким чином, оскільки позивач не довів заявлених ним позовних вимог, його позов не підлягає задоволенню.
Помилкове посилання суду на пропуск позивачем строку звернення до суду, як на підставу відмови у задоволенні позову, є формальною обставиною, яка не тягне скасування рішення, оскільки суд правильно визначив правові наслідки застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Однак, оскільки він не правильно зазначив мотиви відмови у позові, рішення в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні з зазначенням, що мотивом відмови позивачу у задоволенні позову є його недоведеність.
Також, на думку колегії суддів, підлягає зміні додаткове рішення суду, оскільки воно не в повній мірі відповідає вимогам ст.84 ЦПК України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Виходячи з характеру та обсягу наданих ОСОБА_5 юридичних послуг, колегія суддів вважає, що заявлений ним розмір відшкодування витрат є надмірним і не відповідає складності справи, зусиллям, які адвокат доклав на надання правової допомоги, а тому розмір підлягає зменшенню до 2 000 грн., що в повній мірі відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року змінити.
Вважати підставою відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, третя особа - садівниче товариство «Урожай» про визнання дій незаконними та визнання права користування земельною ділянкою та будівлями в порядку спадкування його недоведеність, а не сплив встановленого законом строку звернення до суду за захистом прав та інтересів особи.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді:
< Текст >