Справа №1490/2371/12 17.07.2012 17.07.2012 17.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц/1490/1646/12 Суддя суду 1-ї інстанції - Костюченко Г.С.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Колосовського С.Ю.,
суддів: Яворської Ж.М., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання: Скопенко В.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_3,
її представника - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
його представника - ОСОБА_6,
представника третьої особи - Кузьменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_3
та
публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя
та за зустрічним позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ «ОТП Банк», про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А :
11 жовтня 2011 року ОСОБА_3 пред'явила позов про поділ спільного майна подружжя, який обґрунтовувала наступним.
З 02 жовтня 2004 року до 22 серпня 2011 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 Однак як одна сім'я вони проживали з 2001 року. Перебуваючи у шлюбі та спільно проживаючи, вони набули у спільну сумісну власність:
- чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1;
- автомобіль марки "КIA - Sportage", 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Посилаючись на те, що з нею проживає та знаходиться на її повному утриманні, неповнолітня дочка ОСОБА_8, 1997 р.н., яка є дитиною-інвалідом, вважає можливим відступити від рівності часток подружжя і виділити їй 2/3 частини майна у вигляді спірної квартири, а відповідачу виділити 1/3 частину майна у вигляді спірного автомобіля.
Свою позицію позивач обґрунтовувала неможливістю проживання з відповідачем в одній квартирі, у зв'язку з тим, що він за час сумісного проживання застосовував до неї фізичне та психологічне насилля, та сплату ним на утримання дочки аліментів у розмірі, який є недостатнім для забезпечення її фізичного і духовного розвитку та лікування.
30 березня 2012 року ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_3, в якому просив визнати за кожним право власності на Ѕ частку спільного майна, що підлягає поділу. Поділити грошові кошти, які підлягають сплаті ПАТ «ОТП Банку» за кредитними договорами №ML-400/055/2003 від 08 квітня 2004 року та №CL-400/113/2007 від 22 серпня 2007 року в рівних частках та зобов'язати ОСОБА_3 сплачувати щомісячні виплати за цими договорами у розмірі 50% від суми загального платежу до повного погашення кредитної заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2012 року обидва позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по Ѕ частині за кожним та автомобіль марки "КIA - Sportage", 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 по Ѕ частині за кожним. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено.
ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5
Третя особа - ПАТ «ОТП Банк» також оскаржив рішення. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, у зв'язку з тим, що суд поділив неподільні речі. А крім того здійснив поділ майна, яке знаходиться в іпотеці та заставі банку, без отримання дозволу останнього на виконання такої юридичної дії.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови в частині розподілу майна, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані квартира та автомобіль сторонами по справі набуті під час сумісного проживання та у шлюбі, а тому є об'єктами права спільної сумісної власності сторін і відповідач ОСОБА_5 має право на Ѕ частку цієї квартири та автомобіля.
Відмовляючи частково у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 у частині поділу боргових зобов'язань по виплаті вартості спірних квартири та автомобіля, районний суд вважав, що оскільки обидві сторони є позичальниками кредиту для придбання квартири та автомобіля, а відповідно і солідарними боржниками, то така вимога є безпідставною.
Колегія суддів погоджується з встановленими судом І інстанції обставинами та правовідносинами, його висновками щодо них та результати вирішення справи вважає законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.ст.60, 61, 69, 70, 74 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу («Право спільної сумісної власності подружжя»).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони з 02 жовтня 2004 року до 22 серпня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8, 10).
За час сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу за спільні кошти та отримані в кредит у АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ЗАТ «ОТП Банку» вони придбали 08 квітня 2004 року квартиру АДРЕСА_1 та, перебуваючи у шлюбі, 17 серпня 2007 року - автомобіль марки "КIA - Sportage", 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.46-51, 63-71, 77-81).
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 квітня 2011 року спірна квартира була визнана спільною сумісною власністю сторін по даній справі.
Зазначена квартира з 08 квітня 2004 року знаходиться в іпотеці у АКБ «Райффайзенбанку Україна», а автомобіль з 22 серпня 2007 року перебуває у заставі ЗАТ «ОТП Банку» (а.с.52-60, 75-76).
15 жовтня 2010 року між ПАТ «ОТП Банком», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банку» та АКБ «Райффайзенбанку Україна», і ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено додаткові договори до кредитних договорів №ML-400/055/2003 від 08 квітня 2004 року та №CL-400/113/2007 від 22 серпня 2007 року, відповідно до яких позичальниками стали обидва подружжя (а.с.95-102).
У спірній квартирі зареєстровані сторони по справі та їх дочка ОСОБА_8, 1997 року народження, яка згідно медичного висновку є інвалідом дитинства (а.с.11).
Враховуючи встановлені обставини, районний суд дійшов правильного висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Також є обґрунтованими висновки суду щодо поділу квартири та автомобіля, виходячи з рівності часток власників майна. У зв'язку з чим, суд обґрунтовано визнав за сторонами право власності по 1/2 частині квартири та автомобіля.
Доводи в апеляційній скарзі про відступлення від рівності часток при поділі цього майна безпідставні.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 сплачує аліменти на дитину у визначеному судом розмірі. Даних про те, що він ухиляється від сплати аліментів немає. Відсутні докази про звернення ОСОБА_3 до суду з вимогами про збільшення аліментів або стягнення додаткових витрат на утримання дочки. А тому посилання позивачки про наявність обставин, передбачених ст.70 СК України, які б давали змогу відступити від засади рівності часток подружжя, безпідставні.
У зв'язку з викладеним, висновок суду про рівність часток в майні колишнього подружжя є правильним.
В іншій частині рішення суду не є предметом апеляційного розгляду, оскільки сторонами не оскаржується.
Твердження в апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банку», що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки обмежує права банку, як заставо- та іпотекодержателя, не заслуговують на увагу, так як знаходження майна в іпотеці або заставі банку не є перепоною у поділі майна подружжя. До того ж ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є солідарними боржниками за кредитними договорами, а тому права банку ніяким чином не порушуються.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги банку.
Що ж стосується доводів банку про те, що судом в порушення вимог ст.183 ЦК України були поділені неподільні речі, що призведе до втрати їх цільового призначення, то вони є безпідставними, оскільки судом було поділено майно з визначенням ідеальних часток співвласників, а не виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
< Текст >