УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07   серпня   2006   року   колегія   суддів   судової  палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Пайкова М.В. судців   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г А. при секретарі   ВолковШО.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 листопада 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Вимоги мотивовані тим, що вона в 1999 році узяла у борг у ОСОБА_3 13900 грн. і в забезпечення повернення боргу уклала з ОСОБА_3 договір застави своєї квартири і видала йому довіреність на право розпорядження квартирою. Надалі, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, самоправно двічі продали її квартиру: 14 липня 2000 року ОСОБА_3 від її імені продав ОСОБА_4у, а 06 листопада 2001 року ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_2 ОСОБА_3 вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя 14 вересня 2004 року засуджений за ст. 356 КК України за фактом самоправного продажу її квартири.

Позивачка вважає, що договір купівлі-продажу її квартири від 14 липня 2000 року недійсний, оскільки в момент його укладання суперечив вимогами ч. 6 ст. 203 ЦК України, отже всі подальші правочини по купівлі-продажу квартири також є недійсними.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24 листопада 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, укладений 14 липня 2000 року між ОСОБА_3, який діяв від іменіОСОБА_1і ОСОБА_4 Визнаний недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, укладений 06 листопада 2001 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 і ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на незаконність рішення суду.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_2 її представника, ОСОБА_1, її представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки і, визнаючи недійсними договори купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції виходив з того, що у момент укладання

Справа №22-1573/2006

договору з продажу квартири від імені ОСОБА_1 зі ОСОБА_4им не були враховані інтереси неповнолітньої дитини позивачки.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що при продажі квартири, що належить на праві особистої власності позивачці, яку самоправно продав ОСОБА_3, не були враховані інтереси неповнолітньої дитини позивачки, яка іншого житла не має.

Отже, недійсні і все подальші правочини з продажу спірної квартири.

Рішення суду в цій частині відповідає закону і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Тим часом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення суду про правові наслідки недійсності правочину, встановлених в ст. 216 ЦК України.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24 листопада 2005 року залишити без зміни.

Доповнити резолютивну частину рішення суду фразою наступного змісту. Сторони привести в первинне положення, стягнувши з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 30740 грн.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.