Справа №406/1143/2012

Провадження №2/406/650/2012

Р І Ш Е Н Н Я

18 липня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В.

при секретарі - Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вищевказане домоволодіння спочатку належало його бабусі з боку батька - ОСОБА_3, а потім його батьку -ОСОБА_4. В 2003році батько зробив на нього заповіт, згідно якого заповідав вищевказане домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер і в лютому 2012року з'ясувалося, що пізніше батько зробив заповіт на все своє майно, в тому числі і на вищевказане домоволодіння на відповідача ОСОБА_2, свою доньку. Яка вважає себе власником домоволодіння і не визнає, що фактично він є власником частини домоволодіння. З тих підстав, що в період 1977-1987рр він приймав участь в реконструкції та будівництві домоволодіння як своєю участю так і придбання за свій рахунок будматеріалів на будівництво. Так, ним було повністю збудовано гараж, сарай, літня кухня, обкладені стіни цеглою та перекритий дах в будинку, тому вартість домоволодіння значно збільшилася. При цьому за життя бабусі та батька між ними була домовленість, що оскільки він поніс витрати він стає власником частини домоволодіння., оформляти власність документально не буде, а після смерті батька успадкує домоволодіння, доказом чого був заповіт батька на його ім'я в 2003році.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Доповнила, що договору між позивачем та ОСОБА_3 про створення спільного майна в спірному домоволодінні не було.

Відповідач позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона прийняла спадщину після смерті батька згідно його заповіту, в спадкове майно входить і спірне домоволодіння. Вона не має заперечення проти того, щоб позивач отримав обов'язкову долю в спадщині як інвалід 3 групи, але співвласником домоволодіння вона його не визнає, оскільки будувалися споруди в домоволодінні за батькові гроші.

Відповідач прохає застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити йому в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за слідуючими підставами:

В ході судового розгляду достовірно встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Дмитрівською сільською радою 28 вересня 1993року на підставі рішення №26 від 22 жовтня 1986року (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті спірний житловий будинок з господарчими спорудами успадкував її син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим 24 листопада 1993року, виданим на підставі заповіту від імені ОСОБА_3. посвідченим виконкомом Вільнохутірської сільської ради Верхньодніпровського району 27 березня 1969року (а.с.9-10).

Відповідно до даних технічного паспорту, складеного 4 серпня 1993р на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, вже на той час на території домоволодіння були споруджені житловий будинок, літня кухня, сарай, навіс, гараж, та інші споруди (а.с.11-16).

Позивач в позовній заяві посилається, що він набув права співвласника спірного домоволодіння, вклавши грошові кошти та свою працю в будівництво господарчих споруд на території домоволодіння та в поліпшення стану житлового будинку при перекриванні даху та обкладання стін цеглою. Тоді як на той час одноособовим власником домоволодіння була ОСОБА_3, яка за своїм розсудом розпорядилася належним їй майном, заповівши його сину.

Батько позивача успадкував вказане домоволодіння, ставши одноособовим його власником, при цьому позивач не оспорював право батька на все спірне домоволодіння, тим сам визнавши його право на домоволодіння, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_3

Надані позивачем квитанції про придбання будівельних матеріалів не підтверджують його право власності на частину спірного домоволодіння, оскільки частина квитанцій викидана на ім'я третіх осіб, і представник позивача пояснила, що ці квитанції не мають відношення предмету спору (а.с.18, 19, 20, 21, 23), а квитанції за травень 1984р на придбання цементу (а.с.22), за лютий та грудень 1984р (а.с.24) не містять ініціалів особи, на яку вони виписані, тому ідентифікувати їх належність немає можливості.

З наданих двох квитанцій на ім'я позивача, на придбання 686шт силікатної цегли 06 вересня 1978р (а.с.23) та в травні 1985р на придбання 1372шт силікатної цегли (а.с.24) не підтверджують набуття позивачем права власності на частину спірного домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Все своє майно заповідав донці-відповідачці по справі ОСОБА_2. Змінивши заповіт який був ним зроблений в 2003р на ім'я позивача, тим самим спадкодавець змінив своє волевиявлення. Позивачем не оспорюється заповіт на ім'я відповідачки. Як не оспорювалося свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я батька.

Позивачем не надано доказів наявності угоди між ним та бабусею ОСОБА_3, яка була власником спірного домоволодіння до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, про створення спільного майна, яким позивач вважає спірне домоволодіння. Позивачем також не наведено доказів, чому він вважає, що має право власності саме на Ѕ частину спірного домоволодіння. Представник позивача підтвердила суду, що договору між позивачем та ОСОБА_3 про створення спільного майна в спірному домоволодінні не було

Посилання позивача на ст.328, ст.357 ЦК України безпідставне, оскільки спірне домоволодіння було одноособовою власністю ОСОБА_3 а потім ОСОБА_4, набуте ним в порядку спадкування.

На підставі викладеного, з врахуванням обставин справи, наданих та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів безпідставні и задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності, оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог по суті.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння. Розташованого АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-