ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.08 Справа № 9/147д/08
Суддя Нечипуренко О.М.
За позовом Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка”, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд.26
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжно –житловий комплекс “Вознесенка”, м. Запоріжжя, вул.Бородинська, буд.14
про визнання договору №12/05/05 від 12.05.2005 недійсним.
Суддя Нечипуренко О.М.
Секретар Младенов О.П.
За участю представників:
Від позивача – Гробова Ю.М.. –представник, довіреність № б/н від 24.09.2007.
Від відповідача – Савченко В.І. –представник, довіреність №3 від 04.09.2007.
08.02.2008 на адресу господарського суду надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” про визнання недійсним договору №12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі від 12.05.2005, укладеного між ТОВ “Молодіжно –житлового комплексу “Вознесенка” та ЗАТ “Молодіжно - житловий комплекс “Вознесенка”.
11.02.2008р. порушено провадження у справі №9/147д/08, призначений судовий розгляд на 27.02.2008.
У судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позов у повному обсязі, просить визнати недійсним договір №12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі від 12.05.2005, укладеного між ТОВ “Молодіжно –житлового комплексу “Вознесенка” та ЗАТ “Молодіжно - житловий комплекс “Вознесенка”.
Зазначає, що 12.05.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “МЖК “Вознесеновка” (Відповідач) уклало з ЗАТ “МЖК “Вознесенка” (Позивач) договір № 12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку № 7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжя (далі за текстом - Договір) .
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Договір передбачає фінансування Відповідачем будівництва житлового будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжя та будівництво Позивачем цього будинку (п.1.1, 2.2.1 Договору), але на момент укладення Договору житловий будинок вже був збудований та введений в експлуатацію, до того ж йому була присвоєна інша адреса –бул. Центральний, 26 (розпорядження Запорізького міського голови № 1260р від 03.09.2001р. про введення в експлуатацію житлового будинку та затвердження акту про прийняття в експлуатацію, акт прийняття в експлуатацію - додаються).
Розпорядженням Запорізького міського голови № 3293р від 29.12.2002р затверджений Акт про прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень, тобто укладений сторонами договір не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Просить позов задовольнити.
Крім того пояснив, що грошові кошти в сумі 228 800,00 грн., які в травні-червні 2005 р. перерахував відповідач, були позивачем зразу ж повернуті як помилково отримані платіжним дорученням № 286 від 20.08.2007 р.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов та зазначає, що сторонами спірний договір був частково виконаний. Платіжними дорученнями в травні - червні 2005 року кошти на загальну суму 228 800,00 грн. були перераховані ТОВ “Молодіжно-житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНОВКА” позивачеві в повному обсязі відповідно до умов. Також, позивач вказує, що розпорядженням Запорізького міського голови від 29.12.2002 року № 3293р затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень громадського призначення житлового будинку № 7-А по вул. Перемоги. Пунктом 1 цього розпорядження затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень, а пунктом 2 - дозволено введення цих приміщень в експлуатацію.
Однак, позивач при цьому не звертає уваги на пункт 3 даного розпорядження, згідно якого ці приміщення введені в експлуатацію без визначення їх фактичного призначення. Зазначеним пунктом розпорядження орган виконавчої влади зобов'язав ЗАТ “Молодіжно-житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНКА” здійснити перепроектування, отримати дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень за їх цільовим призначенням, та ввести в експлуатацію згідно діючого законодавства. Тобто, фактично нежитлові приміщення на час укладення спірного договору ще не були збудовані.
Про недобудову нежитлових приміщень свідчить також контракт № 01 від 03 лютого 2003 року між ЗАТ “Молодіжно-житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНКА” (замовник) та МЧФ “Перл” (підрядник) про виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті офіс ЗАТ “Молодіжно-житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНКА” та додаткових угод до цього договору від 30.07.2004 року та від 20.01.2006 року (відповідач звертаємо увагу на те, що спірний договір було укладено 12.05.2005 року).”
За клопотанням представників сторін, при розгляді справи не застосовувались технічні засоби фіксації судового процесу.
З наведених підстав, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,
ВСТАНОВИВ:
12.05.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “МЖК “Вознесеновка” (Відповідач) уклало з ЗАТ “МЖК “Вознесенка” (Позивач) договір №12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку № 7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжя (далі за текстом - Договір) .
Відповідно до п.1.1 договору, сторони домовились про фінансування Замовником (ТОВ “МЖК “Вознесенка”) будівництва житлового будинку №7А по вул. Перемоги (будівельна адреса) в м. Запоріжжі та надання Виконавцем (ЗАТ “МЖК “Вознесенка”) вбудовано –прибудованих приміщень Замовнику на умовах цього договору.
Як свідчать матеріали справи, сторонами спірний договір був частково виконаний. Платіжними дорученнями в травні - червні 2005 року кошти на загальну суму 228 800,00 грн. були перераховані ТОВ “Молодіжно-житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНОВКА” позивачеві в повному обсязі відповідно до умов.
Дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані сторонами в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Правочин може бути визнано недійсним у разі, якщо зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; у разі якщо особа, що вчинила правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема частиною 5, що однією із вимог, додержання якої є підставою для чинності правочину є те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено матеріалами справи, спірний Договір передбачає фінансування Відповідачем будівництва житлового будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжя та будівництво Позивачем цього будинку (п.1.1, 2.2.1 Договору).
Проте, на момент укладення Договору житловий будинок вже був збудований та введений в експлуатацію, до того ж йому була присвоєна інша адреса –бул. Центральний, 26, про що свідчить розпорядження Запорізького міського голови № 1260р від 03.09.2001р. про введення в експлуатацію житлового будинку та затвердження акту про прийняття в експлуатацію.
Також розпорядженням Запорізького міського голови № 3293р від 29.12.2002р затверджений акт про прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень.
Як свідчать матеріали справи та фактичні обставини, на момент вчинення оскаржуваного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності право чину, а саме: Договір не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, грошові кошти в сумі 228 800,00 грн., які в травні-червні 2005 р. перерахував відповідач якоби на будівництво, були позивачем повернуті як помилково отримані платіжним дорученням № 286 від 20.08.2007 р.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 22, 49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договір №12/05/2005 про фінансування будівництва житлового
будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі від 12.02.2005, укладеного між ТОВ “Молодіжно –житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНКА” та Закритим акціонерним товариством “Молодіжно –житловий комплекс “ВОЗНЕСЕНКА” недійсним.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
4. Видати наказ.
Рішення підписано __29.02.2008р.
Суддя О.М.Нечипуренко