Справа № Провадження №11-1055/12 11/1090/5096/12 Головуючий у І інстанціїВеличко
Категорія9Доповідач у 2 інстанції Костенко
03.08.2012
УХВАЛА
Іменем України
26 липня 2011 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Ігнатюка О.В.
суддів Костенко І.В., Матюшка М.П.
за участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2012 року, яким,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Великий Луг, Червоноармійського району, Житомирської області, українку, громадянку України, із вищою освітою, вдову, жительки АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено за ч.2 ст.149 КК України у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені пп. 3, 4 ст.76 КК України.
Справа № 11-1055/12 Головуючий в суді 1 інстанції -Величко В.П.
Категорія - ч.2 ст.149 КК України Доповідач -Костенко І.В.
Вироком вирішено питання речових доказів та скасовано накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 валізу, грошові кошти в сумі 1000 грн. та апарат мобільного зв'язку фірми «Нокіа»імеі НОМЕР_1, картонну коробку з набором жіночих тіней, МР-3 програвач в корпусі чорного кольору, пакет з інструкцією користувача, комп'ютер фірми «НР», два МР-3 програвачі фірми », сумку чорного кольору, два ключі з брилком, гаманець червоного кольору, камеру фірми », сумку чорного кольору, системний блок фірми N»№ 23959024.001-99.
в с т а н о в и л а:
За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона, в грудні 2009 року, знаходячись в м.Житомирі погодилась на пропозицію невстановленої особи на ім'я Євген взяти участь у переміщенні молодих громадянок України до Республіки Індонезії.
Для цього, ОСОБА_3 на початку січня 2010 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, діючи умисно, запропонувала ОСОБА_4, підшукати знайомих дівчат, для працевлаштування в м. Джакарта Республіки Індонезія. На вказану пропозицію, ОСОБА_4, будучи введена в оману, завербованою та необізнаною про злочинні наміри ОСОБА_3 погодилась і розповіла своїй знайомій ОСОБА_5 поїхати з нею та повідомила про пропозицію у працевлаштуванні ОСОБА_3
ОСОБА_3, запропонувавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 займатися консумацією в нічних клубах Республіки Індонезія, а саме спілкуватися з відвідувачами розважального закладу при цьому повідомила їх про умови праці та високу оплату за неї. При цьому повідомила, що квитки на літак, оформлення закордонних паспортів та проживання мав оплачувати роботодавець. Крім того, ОСОБА_3 повідомила, що в їх обов'язки не буде входити надання сексуальних послуг. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не будучи обізнаними про наміри ОСОБА_3, погодились на її пропозицію поїхати в Республіку Індонезію для зайняття консумацією. Після чого, ОСОБА_3, діючи згідно розробленого плану, знайшла турагенство "Оскар Вейс" в якому швидко виготовила закордонні паспорти та придбала квитки на літак рейсу "Київ-Москва" на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після чого ОСОБА_4 від поїздки відмовилась.
23 лютого 2010 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 вилетіли з аеропорту "Бориспіль" до м. Москви, РФ.
Потім ОСОБА_3 здійснюючи супровід ОСОБА_5 24.02.2010 року, вилетіли літаком рейсу «Москва-Абу-Дабі»до ОАЕ.
24 лютого 2010 року ОСОБА_3 та невстановлений досудовим слідством чоловік на ім'я Чарлі супроводжуючи ОСОБА_5 літаком рейсу "Абу-Дабі-Куала-Лумпур" прилетіли до Республіки Малайзія м. Куала-Лумпур, де чоловік на ім'я Чарлі допоміг оформити візи для виїзду у Республіку Індонезія.
25 лютого 2010 року ОСОБА_5 у супроводі чоловіка на ім'я Чарлі та ОСОБА_3 вилетіли літаком рейсу "Куала-Лумпур-Джакарта" в м. Джакарта Республіка Індонезія, де ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 чоловіку на ім'я ОСОБА_6.
Після реєстрації, ОСОБА_3, діючи згідно домовленостей на невстановленому автомобілі за вказівкою чоловіка на ім'я ОСОБА_6 відвезли ОСОБА_5 до клубу "Маліоборо" м. Джакарта, де чоловік на ім'я ОСОБА_6 поселив ОСОБА_5 в будинку, який знаходиться поблизу під охороною, в кімнату без вікон та заборонив покидати вказане приміщення.
Прибувши в м. Джакарта Республіка Індонезія, ОСОБА_5 від чоловіка на ім'я ОСОБА_6 дізналась, що її обманули і вона не буде надавати послуги з консумації, а має надавати оплатні сексуальні послуги клієнтам клубу "Маліоборо".
ОСОБА_5, знаходячись в чужій країні, без паспорту та під повним контролем невстановленого чоловіка на ім'я ОСОБА_6 була змушена працювати в нічному клубі "Маліоборо" та надавати послуги сексуального характеру під контролем та примусом чоловіка на ім'я ОСОБА_6, який їй повідомив, що вона не зможе без документів повернутися додому до того часу, поки не відпрацює борг в сумі 15000 доларів США, які він заплатив за неї невстановленим особам та ОСОБА_3
Пропрацювавши з 26 лютого 2010 року по 15 жовтня 2010 року, невстановлена особа придбала для ОСОБА_5 квиток на літак, повернув паспорт громадянки України для виїзду за кордон та відправив рейсом "Джакарта-Абу-Дабі" до ОАЕ, після чого вона рейсом "Абу- Дабі-Київ" прилетіла до аеропорту "Бориспіль".
На вирок Бориспільського міськрайонного суду від 16.05.2012 року надійшла апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якій він просить вирок суду скасувати , у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої внаслідок м'якості та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.149 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 вчинила злочин особливої тяжкості, який має актуальність і соціальний резонанс в Україні, не працює, неодружена. А тому підстав для застосування ст..ст. 75, 76 КК України немає.
В запереченнях на апеляцію засуджена ОСОБА_3 просить в задоволенні апеляції відмовити, а вирок залишити без змін. Вважає, що конкретних доводів на обгрунтування незаконності вироку, як того вимагає п.4 ч.1 ст.350 КПК України прокурор не вказав, а суд призначив їй покарання з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України з повним врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особи.
Аналогічного змісту подані на апеляцію і заперечення захисником ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію; захисника ОСОБА_2, який просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення; засуджену, яка в поясненнях, в судових дебатах та в останньому слові просила залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду залишити без змін так як знаходить його законним і обґрунтованим, просить врахувати її щире каяття, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Рішення суду в частині призначення покарання ОСОБА_3 мотивовано відповідно до вимог ст.65 КК України і є правильним.
Так з матеріалів справи вбачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що пом'якшує покарання -активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
А тому, враховуючи обставини справи, тяжкість злочину, обставину, що пом'якшує покарання та що ОСОБА_3 злочин вчинила вперше, до адміністративної відповідальності не притягувалась, вину свою у вчиненні злочину визнала, щиро розкаялась, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, її сімейний стан, що вона є вдовою, в трьохрічному віці втратила матір та на її утриманні знаходиться хворий батько, пенсійного віку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано застосував при призначенні покарання ОСОБА_3 ст.75 КК України та звільнив її від відбування покарання з випробуванням.
Те, що суд у вироку не мотивував своє рішення не призначати ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна на правильність рішення суду в цій частині не впливає, оскільки згідно зі ст.77 КК України у разі звільнення особи на підставі ст.75 цього Кодексу від відбування основного покарання з випробуванням таке додаткове покарання не застосовується.
Призначення покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому вважати його м'яким за доводами апеляції прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
уХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Судді: підписи
З оригіналом згідно
Суддя І.В.Костенко