ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23»липня 2012 р. Справа №5023/6125/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Потапенко В. І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Вороні В. С.,

за участі представників сторін:

прокурор -Шарапова І. В., посв. №155 від 17.08.2011 року,

позивача -Маринушкина Л.В., довіреність від 04.01.2012 року,

1-а третя особа -не з'явилась,

2-а третя особа -Ремінний В. і., довіреність від 07.06.2012 року,

відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 04.08.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. №1930 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №5023/6125/11

за позовом прокурора Комінтернівського району м. Харкова, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків,

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- Головне управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків,

- Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року прокурор Комінтернівського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка зайнята під підприємницьку діяльність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №5023/6125/11 (суддя Рильова В. В.) відмовлено у задоволенні усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №5023/6125/11 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та зобов'язати ФОП ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що перевірка прокуратури спільно з Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області з питань законності використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не була проведена у зв'язку із тим, що відповідач відмовився приймати у ній участь.

Також скаржник вказує на те, що відповідачем не надано доказів того, що він має встановлений законом правовстановлюючий документ, який надав би йому право на зайняття земельної ділянки.

05.07.2012 року від прокурора надійшло клопотання (вх. №5474 від 05.07.2012 року) про залучення до матеріалів справи доказів направлення до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області копії апеляційної скарги.

20.07.2012 року від Державної інспекції сільського господарства в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №5856 від 20.07.2012 року), в якому зазначено, що 2-а третя особа вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

23.07.2012 року до судового засідання з'явилися прокурор, представники позивача, 2-ї третьої особи та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором оренди земельної ділянки №42 від 20.01.1193 року, укладеним між директором Кінного колхозного ринку та ПП ОСОБА_1, останній набув право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

ПП ОСОБА_1 було розміщено на зазначеній земельній ділянці дві малі архітектурні форми -торгівельні кіоски, для здійснення підприємницької діяльності.

Зазначені торгівельні кіоски належать ПП ОСОБА_1 на підставі ордерів: №03-309к-2973, виданого на підставі рішення міськвиконкому за №1313 від 31.12.2003 року, і №03-372к-3698, виданого на підставі рішення міськвиконкому за №419 від 19.05.2004 року.

3 2006 року дана земельна ділянка перейшла до відомства Харківської міської ради.

Відповідач неодноразово звертався до Харківської міської ради з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки.

Однак, до теперішнього часу договір оренди землі між Харківською міською радою та ПП ОСОБА_1 не укладено.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у відповідача відсутні документи, які посвідчують право користування спірною земельною ділянкою.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, та як на підставу своїх позовних вимог посилається на ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, керувався ст.ст. 13, 19, 20 Закону України «Про охорону земель», п.п. 4.1., 5.1. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», з огляду на те, що позивачем не надано доказів проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, ані акту обстеження земельної ділянки, ані припису про усунення порушення земельного законодавства, також позивачем не визначено адреси та розміру спірної земельної ділянки.

Колегія суддів згодна з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Базовими принципами здійснення судочинства в України, в тому числі господарського, є змагальність та диспозитивність. Змагальність полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сутність принципу диспозитивності полягає у нерозривній єдності двох елементів -свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі захисту права. Таким чином, сутність зазначеного принципу полягає у можливості учасників господарського процесу , і в першу чергу сторін, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, активно впливати на процес із метою захисту своїх прав і інтересів.

Обов'язок доказування підстав та предмету позову покладається на позивача.

Обов'язковими складовими доказування для даної категорії справ, крім іншого, є дані що ідентифікують самовільно зайняту земельну ділянку: адреса земельної ділянки, точне місце розташування, координати, площа та інші визначені законодавством реквізити спірної земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України такі дані повинні підтверджуватися виключно на підставі документів, визначених законодавчими актами України в сфері використання і охорони земель.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику земельної ділянки або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Пунктом 3.1. Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Таким чином, факт визнання відповідачем наявності у нього на земельній ділянці по АДРЕСА_1 біля «Комунального ринку»двох кіосків, не може кваліфікуватись як доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора. Окрім того, матеріали справи свідчать, що відповідач неодноразово звертався до Харківської міської ради з пропозицією укласти договір оренди землі.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про охорону земель»встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Функції державного контролю за використанням та охороною земель покладені на Державну інспекцію сільського господарства.

Нормативним актом, який регламентує порядок проведення перевірок з державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства є «Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»(далі Порядок), затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544).

Так пунктом 4.1. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ним осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ним осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Вищевказаним Порядком передбачено, що матеріали перевірки складаються з наступних матеріалів:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

При цьому, факт вчинення особою порушення вимог земельного законодавства має підтверджуватись всіма матеріалами перевірки в їх сукупності.

Таким чином, наявність акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки є необхідними доказами самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на проведення перевірки, проте, прокуратурою і позивачем не доведено складання і оформлення компетентним державним органом акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки, та акту обстеження земельної ділянки з усіма необхідними додатками (план-схеми самовільно зайнятої земельної ділянки). Вказані належні докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в матеріалах справи відсутні та позивачем і прокуратурою суду не надані.

Посилання прокурора на те, що перевірка прокуратури спільно з Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області з питань законності використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не була проведена у зв'язку із тим, що відповідач відмовився приймати у ній участь не має правового значення для вирішення справи, оскільки відмова ФОП ОСОБА_1 від участі у проведенні перевірки не є перешкодою для проведення відповідної перевірки.

Крім того, суд зазначає, що прокурор, заявляючи позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Харкові не ідентифікував її, не зазначив земельна ділянка якої саме площі має бути звільнена та за якою конкретно адресою по АДРЕСА_1. Із заявлених позовних вимог не можливо зробити висновок яку ж саме земельну ділянку, на думку позивача, самовільно зайняв ОСОБА_1 Такі позовні вимоги є неконкретними за своїм змістом, що в свою чергу зумовлює як неможливість ухвалення рішення за такими вимогами, так і подальше його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає позовні вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 недоведеними, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в позові повністю.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.ст. 13, 19, 20 Закону України «Про охорону земель», п.п. 4.1., 5.1. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №5023/6125/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.07.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Потапенко В. І.

Суддя Тихий П.В.