ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"03" липня 2006 р. | Справа № 4/194 |
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/194 за позовом Прокурора Олександрівського району в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград
до Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Промінь” с. Красносілка Олександрівського району Кіровоградської області
про стягнення 12785 грн. 10 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів
Представники:
від позивача: участі не брали. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача через зайнятість іншими справами.
від прокуратури - Федунець З.О., посвідчення № 347;
від відповідача: участі не брав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Вручення відповідачу повідомлення підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 350548 15.06.06 р. Суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних документів, за участю прокурора та без участі представників позивача і відповідача.
час прийняття постанови 15 год. 30 хв.
Прокурором Олександрівського району району заявлено позов в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград про стягнення з Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Промінь” с. Красносілка Олександрівського району Кіровоградської області 12785 грн. 10 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2005 році.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовував слідуючим:
Пунктом 2 статті 121 Конституції України, статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку передбаченому законодавством України.
В роз'ясненні Вищого господарського суду України від 07.02.2006 року
"Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів" зазначено, що пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (1767-2001-п), передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами, організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних "санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку. Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів (далі - Фонд). Положення про Фонд затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Основними завданнями Фонду є участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.11 Закону, бюджет Фонду соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів республіканського бюджету, інших коштів.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно цієї ж статті Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов"язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767. Згідно пунктів 4, 5 зазначеного Порядку, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Сума штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Середня річна заробітна плата на підприємстві обчислюється шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці як в грошовій так і в натуральній формі, на середньооблікову чисельність штатних працівників, що визначається в порядку, встановленому Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженою Держкомстатом.
Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідачем в 2005 році створено для працевлаштування інвалідів 3 робочі місця, однак виходячи з нормативу 4 відсотки від кількості працюючих повинно бути створено 6 робочих місць. Тобто відповідач не створив 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів і повинен сплатити штрафні санкції за вказане правопорушення в господарській діяльності в розмірі 12785 грн.10 коп.
Встановлений законодавством обов'язок щороку до 15 квітня сплачувати відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом, підприємство не виконало, штрафні санкції за 2005 рік не сплатило.
Відповідно до Державної статистичної звітності форми 10 ПІ “Звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2005 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 141 особу, фонд оплати праці становив 600, 9 тис. грн.
Отже, відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону, в 2005 році на підприємстві повинно бути створено 6 робочих місць для інвалідів.
Середня річна заробітна плата на підприємстві в 2005 році становила 4262 грн.
Отже, відповідач повинен був сплатити за 2005 рік за нестворення трьох робочих місць для інвалідів штрафні санкції в сумі 12785 грн. 10 коп.
В судовому засідання прокурор повністю підтримав заявлені вимоги та наполягає на їх задоволенні в розмірі 12785 грн.10 коп.
Відповідач з позовними вимогами фактично погодився, оскільки своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, позовні вимоги не заперечив, будь-які документи по погашенню заборгованості суду не надав.
Проаналізувавши матеріали справи та надані прокурором докази в їх сукупності, правовідносини що виникли між сторонами спору та надавши їм юридичну оцінку , господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.
Господарським судом безспірно встановлено, що відповідачем за 2005 рік річний звіт форми 10 ПІ позивачу надавався, узгоджені зобов'язання про виплату штрафних санкції відповідач на себе взяв, однак через допущену помилку при підрахування кількості робочих місць, які необхідно створити для працевлаштування інвалідів, відповідач занизив розмір штрафних санкцій до 8524 грн. Однак, судом враховано, що сплата штрафних санкцій передбачена Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тому відповідач повинен був створити робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001 передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001 року , підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.
Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.
Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Виходячи з викладеного, господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині того, що відповідач повинен був створити 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не 5 як ним зазначено у звіті (а.с. 6).
Надати будь-яке документальне підтвердження про створення ще трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році відповідач суду не зміг, тому вимоги щодо стягнення 12785 грн.10 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць в 2005 році суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
За ст. 19 Закону керівники підприємств, установ і організацій, не залежно від форм власності і господарювання у разі не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. А в разі коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Відповідач вимоги Закону не виконав, в 2005 році не працевлаштувавши на 3 робочі місця інвалідів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Промінь” с. Красносілка Олександрівського району Кіровоградської області вул. Жовтнева 42, р/р 260057573 в ОД АППБ "Аваль" м. Кіровоград МФО 323538, код 03757347 адміністративно-господарські санкції в розмірі 12785 грн. 10 коп. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2005 році на користь на користь держави в особі Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград вул. 50 років Жовтня 7-а р/р 31219230500264 в Відділенні Держказначейства в Кіровоградській області МФО-823016 код-24144695.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 03 липня 2006 року.
Суддя |
| Ю. І. Хилько |