30.07.2012 Справа № 2-582/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючої -судді Божок С.К.

при секретарі - Багінській Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів , а саме : вартості майна та штрафних санкцій . Свої вимоги обґрунтовував наступним : 07 липня 2011 р. між сторонами був укладений Договір надання продукції під реалізацію за № 1-07072011 ( далі -Договір ) . Згідно даного Договору відповідач зобов»язувалася здійснювати в його інтересах угоди по продажу товару , перелік якого надано в Акті прийому-передачі товар. Свої зобов»язання за даним Договором ним виконано : передано товар на загальну суму 16 235 грн. . Відповідач порушила умови Договору : не здійснювала розрахунок за товар по мірі його реалізації та не повернула товар по першій вимозі протягом 4 робочих днів. 08 грудня 2011 р. ним направлено відповідачу письмову вимогу про повернення товару, проте відповідач відмовилася отримати дану вимогу. Відповідач порушила свої зобов»язання за Договором. Крім того , відповідно до п. 6.3 Договору з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 5 відсотків від вартості реалізованого товару за кожен день прострочки, що становить 124,44 грн.

У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримав та стверджував, що відповідач не повернула йому товар, не розраховувалася жодного разу за реалізацію товару , не виходила з ним на зв»язок протягом тривалого часу і тому він змушений був направити письмову вимогу про повернення товару , а в подальшому звернутися до суду з даним позовом. Просив задовільнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог. Свої заперечення обґрунтовувала наступним : 07.07.2011 р. між сторонами був укладений Договір та їй по Акту прийому- передачі було передано під реалізацію майно на загальну суму 13805 грн. Враховуючи асортимент товару, ціну товару та ту обставину, що вже була середина літа , товар не реалізовувся. Жодного розрахунку з позивачем не було здійснено, оскільки товар не продався. В усній формі нею було повідомлено позивача про це. Позивач не вимагав повернення товару та не зупинів дію Договору. Відповідно до п. 3.9 Договору вона мала право в будь момент повернути товар. На початку вересня 2011 р. товар позивачу був повернутий та наданий список повернутого товару. Проте, позивач відмовився підписати розписку про отримання повернутого товару . Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовним вимог, стверджуючи , що відповідач повністю виконала взяті на себе зобов»язання , товар був повернутий позивачу . Письмова форма повернення товару Договором не вимагалася, Договором не встановлена форма звітності чи повідомлення відповідача перед позивачем під час виконання умов Договору . Передача товару за договором за своєю правовою природою являється правочином. Правочин може вчинятися усно або письмовій формі . Так як форма фіксації факту передачі товару позивачу не була встановлена договором, то доказом такого фату являються покази свідків. Просила відмовити у задоволенні позовним вимог.

Суд, вислухавши доводи та заперечення сторін щодо заявлених позовних вимог, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 07 липня 2011 р. між сторонами був укладений Договір надання продукції під реалізацію за № 1-07072011. Згідно даного Договору позивач передав відповідачу товар по Акту прийому передачі товару на реалізацію , а відповідач зобов»язувалася від імені позивача здійснювати реалізацію даного товару та розраховуватися за товар по мірі його реалізації , але не рідше ніж раз на тиждень. Строк дії даного Договору два місяці.

Таким чином , між сторонами фактично був укладений договір комісії, правовідносини якого регулюються главою 69 «Комісія» ЦК України.

Судом встановлено, що товар не був реалізований , розрахунок з позивачем за товар не здійснювався .

Судом встановлено, що на початку серпня 2011 р. відповідач в телефонному режимі повідомила відповідача про те, що товар не реалізується та повідомила відповідача про намір повернути йому не реалізований товар. Проте, між ними не було досягнуто домовленості з приводу дати та місця передачі товару, оскільки за адресою , зазначеною в договорі : АДРЕСА_1 позивач не знаходився. У першій декаді вересня 2011 р. сторони дійшли згоди щодо місця та часу передачі не реалізованого товару., а саме : АДРЕСА_2. За зазначеною адресою ОСОБА_3 , який є чоловіком відповідача, передав позивачу не реалізований товар та складений опис товару у двох екземплярах. Товар знаходився у великій клітчастій сумці, яку забрав позивач, не звіряючи наявність товару з описом. Проте, підписатися про отримання товару на аркуші з описом не реалізованого твору відмовився.

Допитаний в судому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що його дружина ОСОБА_2 взяла під реалізацію товар у позивача.. Проте, товар не продавався. Дружина в телефонному режимі повідомляла позивача про цю обставину. Напочатку серпня 2011 р. зі слів дружини йому стало відомо, що позивач почав вимагати гроші за товар, погрожувати. Тоді відповідач повідомила позивача про те, що вона хоче повернути йому товар. Проте, за адресою повернення товару , зазначеною у Договорі , позивача не було. І тільки на початку вересня 2011 р. він особисто домовився про зустріч з позивачем з тим , щоб повернути товар. Товар він привіз у першій декаді вересня особисто зі свідком ОСОБА_4, який був на автомобілі, до під»їзду будинку по АДРЕСА_2. Дану адресу йому сказав позивач. Товар привіз на автомобілі з ОСОБА_4 Товар знаходився у великій клітчастій сумці. Позивач вийшов з будинку і на вулиці біля машини ОСОБА_4 забрав сумку з товаром, не звіряв наявність товару з описом , який був складений позивачем. Відмовився підписатися про отримання товару на аркуші з описом товару, який повертався.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що він на початку вересня 2011 р., точно не пам»ятає, за проханням ОСОБА_3 відвозив велику клітчасту сумку з товаром в АДРЕСА_2 ОСОБА_5 подзвонив, позивач вийшов на вулицю . Він витягнув з багажника автомобіля дану сумку , позивач її забрав. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо , що в цій сумці знаходився товар, який брала дружина ОСОБА_2 під реалізацію та не продала його .

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач довела в судовому засіданні ту обставину, що товар позивачу вона повернула . Враховуючи , що письмова форма підтвердження факту повернення товару договором не вимагалася, то зазначена обставина підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є логічними та послідовними та не викликають у суду сумніву.

Позивачем суду не доведено неналежність виконання умов Договору відповідачем, про те, що товар на його вимогу не було повернуто.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення вартості майна на загальну суму 16 235 грн. не підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару у розмірі 124,44 грн. Враховуючи, що вимога про стягнення пені є похідною від вимоги про стягнення коштів , в задоволенні якої судом відмовлено, то позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України позовні вимоги в частині стягнення с удових витрат не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 3, 10, 60, 11, 212, 213, 215, 88, 209 ЦПК України, ст.. 509, 1011, 1012 ЦК України суд

Вирішив :

У задоволенні позовних вимог : стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 16 235 грн., пеню у розмірі 124,44 грн., судові витрати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя