Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2012 Справа №2-1/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з участю третьої особи Західно-української товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та виділення 11/20 частин нежитлових приміщень переобладнаних під промисловий магазин, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 з участю третьої особи Західно-української товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та виділення 11/20 частин нежитлових приміщень переобладнаних під промисловий магазин.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що вони:ОСОБА_1., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4. купили двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 в ОСОБА_6, ОСОБА_5., ОСОБА_7. згідно договору купівлі-продажу від 31.03.1998 р, який було зареєстровано на Західно-українській товарній біржі.

В подальшому, 05.07.1999 р., ними було куплено квартиру АДРЕСА_2

Усі власники даних квартир 30.07.1999 р. дали згоду на перепланування даних квартир під офіс та магазин, підписавши нотаріально завірену заяву.

В подальшому вони отримали рішення № 1108 від 8.12.1999 р. виконавчого комітету Тернопільської міської ради згідно якого їм: ОСОБА_1. ОСОБА_3., ОСОБА_2 та ОСОБА_4., дозволено провести переобладнання квартир № НОМЕР_2, НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з добудовою вхідного тамбура під влаштування промислового магазину та офісу і вивести їх з житлового фонду міста.

Було проведено ряд будівельно-ремонтних робіт по переплануванню вказаних квартир в нежитлові приміщення з влаштуванням трьох прибудов. Перестінки, що розділяли квартири були ліквідовані, внутрішні приміщення сформовані згідно проекту переобладнання, старі входи в приміщення замуровані і влаштовані нові, а також проведені інші необхідні роботи по реконструкції житлових приміщень в нежитлові.

Позивачі вказали, що у зв'язку із суперечностями, що виникли між ними, у липні 2002 р. вони звернулися в суд з проханням виділити належну їм частину з переобладнаних приміщень.

В ході судового розгляду справи, згідно з ухвалою Тернопільського міського суду від 23.08.02 р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу (висновок експерта №1047 від 04.11.02 р.ТВ КНДІ СЕ) яка встановила, що загальна площа переобладнаних приміщень з 3 добудовами становить 177,7 кв. м., а вартість незавершеного будівництва (в тому числі і вартість квартир НОМЕР_2, №НОМЕР_1) становить 157809 грн.

Також, було встановлено, що позивачам потрібно виділити 96.88 кв.м. перепланованих приміщень і 16,5 кв. м підвалу.

Рішенням суду від 14.02.2003 р. було проведено розподіл нежитлового приміщення разом з усіма прибудовами. Вказане рішення набрало законної сили згідно ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 16.12.2003 р.

На виконання рішення суду згідно вибраного судом варіанту розподілу, було влаштовано перегородки, які розділяли реконструйовані приміщення на дві частини з врахуванням всіх влаштованих прибудов.

Далі, 01.09.04 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4. звернулись до Тернопільського міськрайонного суду із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій вказали, що в поділ включено самовільно збудовані приміщення, які не можуть бути предметом спору.

Враховуючи дані обставини судом було відмінено рішення і направлено справу на новий розгляд.

Позивачі вказали, що вони були вимушені змінити свої позовні вимоги, обмежившись поділом переобладнаних приміщень в межах колишніх квартир.

Судом призначалась судова будівельно-технічна експертиза, яку провело Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - звіт № 459 від 29.06.05 р. та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 19/1 .

Вказані експертизи встановили, що ступінь готовності перепланування приміщень згідно робочого проекту розробленого в 2000 р. становить 79,5% - 85%.

Згідно звіту № 459 від 29.05.05 р. будівельно-технічної експертизи - розрахунок вартості приміщення квартир НОМЕР_2,НОМЕР_1 проведений без врахування вартості вхідного тамбура (без прибудови), оскільки не представлено офіційної довідки з архітектури про дозвіл на його влаштування.

Згідно висновку №19/1 судової будівельно-технічної експертизи (з прибудовою) добудова вхідного тамбура площею 31,4 кв. м. із сторони АДРЕСА_3 при розподілі враховано в рівних долях.

Експертизи були направлені в управління містобудування та архітектури для погодження варіантів розподілу.

Згідно листа № 1705/09 від 16.09.05 р. - управління містобудування та архітектури виходячи із визначення самочинного будівництва просило представити документи, які посвідчують відведення земельної ділянки під будівництво (прибудови) вказаних приміщень (так як вказані приміщення прибудовані) та вказати на підставі чого дане приміщення визнане спільно набутим нерухомим майном. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 8.12.1999 р. № 1108 дозволу на будівництво кафетерію не надавалося.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13.12.05 р. вдруге прийнято рішення провести поділ нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (колишні квартири НОМЕР_2 і №НОМЕР_1), виділивши із спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1. приміщення всього 70,05 м. кв., відповідно ОСОБА_4. і ОСОБА_3. приміщення всього 56,43 м. кв.

Дане судове рішення набрало законної сили 21.02.06 р. після прийняття ухвали апеляційного суду Тернопільської області.

Позивачі вказали, що після того, як рішення суду набрало законної сили вони отримали рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради згідно якого їм дозволено завершити перепланування виділеної частини приміщень під магазин. Виготовивши необхідну документацію, вони провели усі необхідні роботи і здали закінчені будівництвом приміщення державній приймальній комісії, ввівши їх в експлуатацію, про що свідчить рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 575 «Д»про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, яке прийняте 08.05.2007 року.

Провівши реєстрацію, 20.11.2007 р. вони отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, приміщення промислового магазину, загальною площею 69,9 кв. м., тобто 20.11.2007 р. було виконане рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13.12.05 р. про поділ нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (колишні квартири НОМЕР_2 і №НОМЕР_1).

Далі, 5.03.2008 р. була прийнята ухвала колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області про скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13.12.05 р. та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 21.02.2006 року в зв'язку з порушенням процедури прийняття рішення. На будь-які порушення норм матеріального права в даній ухвалі не вказується.

Позивачі вказали, що на сьогоднішній день частина приміщень реконструйованих квартир НОМЕР_2, №НОМЕР_1 повністю переобладнані під магазин, здані в експлуатацію і пройшли державну реєстрацію, а інша частина являє собою незавершене будівництво. Із вказаних підстав позивачі просять позовні вимоги задовольнити та постановити рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, укладений між продавцями ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_7 та покупцями ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_4. який зареєстрований на Західно-Українській товарній біржі 31 березня 1998 року, а також виділити їм нежитлові приміщення, які переобладнані ними під промисловий магазин та здані в експлуатацію і зареєстровані як нежитлове приміщення, приміщення промислового магазину за адресою АДРЕСА_1 прим. 23а, які складають 11/20 частин нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (колишні квартири № НОМЕР_2 та №НОМЕР_1) згідно варіанту № 1 звіту № 459 будівельно-технічної експертизи від 29.06.2005 року.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_4. та їх представник заперечили щодо задоволення позовних вимог вказавши на їх незаконність та необґрунтованість, просять відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Вказали, що спірних приміщень повинен проводитись в межах окремих квартир які були придбані сторонами у справі.

Відповідач ОСОБА_3. та його представник в судове засідання 19.07.2012 року повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_4. та її представник в судове засідання 19.07.2012 року повторно в судове засідання не з'явились. ОСОБА_4. подала клопотання в якому просить у зв'язку із захворюванням перенести розгляд справи на інший день. Зважаючи на повторну неявку в судове засідання відповідача ОСОБА_4. та його представника, а також зважаючи на те, що ОСОБА_4. не подано документів, які б підтверджували факт її захворювання, а тому суд вважає за можливе справу розглядом закінчити у відсутності відповідача ОСОБА_4.

Відповідачі ОСОБА_5., ОСОБА_7, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Подали заяви в яких вказали, що просять розглянути справу у їх відсутності, щодо задоволення позову не заперечують.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі виходячи із наступних обставин, які встановлені судом.

31.03.1998 року ОСОБА_6., ОСОБА_5., діючі від свого імені та від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_8 та ОСОБА_7., діючий за згодою батьків продали ОСОБА_3- 2/5 частини, ОСОБА_2. - 3/20 частини, ОСОБА_1 - 2/5 частини, ОСОБА_4. - 1/20 частини двокімнатної квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 про що свідчить укладений між ними договір купівлі - продажу, який зареєстрований на Західно - українській товарній біржі за № 196 від 31.03.1998 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 2/5 долі, за ОСОБА_2. 3/20 долі вказаної квартири, що доводиться реєстраційними свідоцтвами, виданими 17.04.1998 року.

15.07.1999 року сторонами у справі придбано у власність квартиру № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 про що свідчить договір купівлі - продажу вказаної квартири від 05.07.1999 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 купив 3/20 частини, ОСОБА_4. 1/20 частину, ОСОБА_1 2/5 частини, ОСОБА_3. 2/5 частини двокімнатної квартири.

Отже, ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_1, ОСОБА_3. стали співвласниками приміщення по АДРЕСА_1 яке складається з двох квартир №№ НОМЕР_2 і НОМЕР_1.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_1 про надання дозволу на переобладнання житлових приміщень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 в будинку за адресою АДРЕСА_1 під влаштування магазину та офісу рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.12.1999 року за №1 108 "Про розгляд заяв громадян" було вирішено затвердити акт комісії по обстеженню вказаних житлових приміщень і дозволити виготовити за власні кошти проектну документацію. Після погодження проектної документації з відповідними службами, провести переобладнання приміщень з добудовою вхідного тамбура під влаштування промислового магазину та офісу і вивести їх з житлового фонду міста. Після прийняття даного рішення виконавчим комітетом укласти угоди з відповідними службами на утримання будинку і прибудинкової території, відпуск теплової і електричної енергії, води, газу. Укласти угоди на ведення технагляду за переобладнанням приміщень, отримати в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт спеціалізованою організацією, укласти договір про відшкодування шкоди на випадок виникнення аварійної ситуації. Після проведення робіт по переобладнанню здати приміщення в експлуатацію з оформленням відповідних документів.

20.07.2000 року ПМП "Явір" виготовив кошторис №1 на проектні роботи.

25.07.2000 року міськсанепідемстанція надала висновок №158, яким погодила проект переобладнання приміщень під промисловий магазин з добудовою вхідного тамбура по АДРЕСА_1 Самостійна державна пожежна частина № 1 м. Тернополя порушень вимог пожежної безпеки не виявила, про що зазначила в експертному висновку №134 від 02.08.2000 року.

08.09.2000 року інспекцією архітектурно-будівельного контролю надано дозвіл на виконання будівельних робіт з переобладнання викуплених приміщень під промисловий магазин з добудовою вхідного тамбура по АДРЕСА_1.

Відділ шляхів і споруд зовнішнього благоустрою 12.09.2000 року надав дозвіл - погодження на проведення земляних робіт по добудові першого поверху АДРЕСА_1; 14.09.2000 року видав ордер - дозвіл №277 на виконання ручних (механізованих) земляних робіт; 15.09.2000 року дав дозвіл на вивезення лишків ґрунту при будівництві підвалу у вказаному будинку.

Згідно звіту № 459 від 29.06.2005 року будівельно-технічної експертизи ступінь готовності перепланування житлових квартир НОМЕР_2 та №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення, яке було проведене згідно робочого проекту, розробленого в 2000 році та робочого проекту, розробленого на виконання рішення суду від 14.02.2003 року становить 85%, загальна вартість незавершеного будівництва, що займає площу вказаних колишніх квартир на час проведення експертизи становить 343 000 грн. Реальний виділ частки позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в розмірі 11/20 із приміщень кв. НОМЕР_2 і №НОМЕР_1 можливий згідно запропонованих 2 варіантів. Реальний виділ 11/20 частки позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 окремо із приміщень колишньої квартири № НОМЕР_2 і окремо із колишньої квартири № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 неможливий.

Розрахунок вартості приміщення квартир № НОМЕР_2,НОМЕР_1 проведений без врахування вартості вхідного тамбура, оскільки не представлено офіційної довідки з архітектури про дозвіл на його влаштування. Перше дослідження перепланованих житлових квартир НОМЕР_2 та №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення, згідно робочого проекту, розробленого в 2000 році було проведене 04.10.2002 року. Будівельна готовність перепланованих квартир в нежитлове приміщення була дуже висока - 90 % (не були виконані шпаклівка і покраска водоемульсійними фарбами по гіпсокартонних плитах стін і стелі). Приміщення під № 6,7,8,9 на дату огляду були побудовані і підготовлені до здачі державній комісії. Після рішення суду 14.02.2003 року площі приміщень двох квартир поділені між співвласниками згідно варіанту №4 і відгороджені між собою цегляною перегородкою, яка поштукатурена власниками ОСОБА_2., ОСОБА_1 з виділеної їм сторони (квартира НОМЕР_2). Згідно цього варіанту котел індивідуального опалення (850 дол. США), водяний, газовий і електролічильники залишались в приміщеннях, які згідно поділу належать ОСОБА_3. і ОСОБА_4 (квартира НОМЕР_1).

Згідно рішення суду від 14.02.2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2. замовили проект в "НДІ Проект реконструкція м. Тернопіль" на перепланування приміщень своєї частки, згідно якого виконали наступні роботи: цегляну кладку розділяючої перегородки в одну цеглу з поштукатуренням її із своєї сторони, цегляну кладку і штукатурку стін санвузла, змонтовано водопровід, каналізацію, водяний лічильник, придбаний умивальник і унітаз, відведено приміщення для паливної з демонтажем дерев'яної перегородки з влаштуванням цегляної, з по штукатуренням її з двох сторін, підведена електроенергія в приміщення з прокладкою кабелів по стінах приміщення і установкою лічильника, відключено індивідуальне опалення від спільного. Провівши малярні роботи стін і стелі - ця частина може бути прийнята в експлуатацію державною комісією, оскільки будівельна готовність дуже висока - 90%. В приміщенні, які згідно рішення суду від 14.02.2003 року і поділу (варіант №4) належать ОСОБА_3., ОСОБА_4. (квартира НОМЕР_1) будівельно-ремонтні роботи не проводились. Будівельна готовність 83-85%.

Згідно висновку №19/1 судової будівельно - технічної експертизи - ступінь готовності перепланування житлових квартир НОМЕР_2, №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення, яке було проведено згідно робочого проекту, розробленого в 2000 році та робочого проекту розробленого на виконання рішення суду від 14.02.2003 року становить 79,50%. Реальний виділ частки позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 в розмірі 11/20 частин з приміщень НОМЕР_2 і №НОМЕР_1 з добудовою вхідного тамбура вбачається можливим. Добудова вхідного тамбура площею 31,40 кв.м. зі сторони АДРЕСА_3 при розподілі враховано в рівних долях. При розподілі нежитлових приміщень подано два варіанти, де враховані основні вигоди між позивачами і відповідачами:

- доступність під'їзду до об'єкту із АДРЕСА_3,

- інтенсивність потоку людей,

- придатність для ведення підприємницької діяльності,

- ефективність використання площ,

- мінімальний об'єм робіт для завершення об'єкту,

- входи в приміщення 1-1,1-2 рівноцінні, погоджені відповідними службами.

Для варіанту №1 - враховано основні вигоди між позивачами і відповідачами:

- рівноцінні площі згідно ідеальних часток;

- головні входи із АДРЕСА_3, що забезпечують нормальній експлуатації ведення підприємницької діяльності;

- площадка до головних входів - в спільному користуванні;

- безкомпенсаційність.

Для варіанту №2 враховано основні вигоди між позивачами і відповідачами - вищеназвані, визначена частка компенсації для позивачів ОСОБА_2., ОСОБА_1, що становить по площі 12,50 кв.м., по вартості 28601 грн.

Реально виділити 11/20 частин позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 із приміщень колишньої квартири НОМЕР_2 і колишньої квартири №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 - неможливо.

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Тернопільської міської ради по варіантам поділу представленим в звіті №459 від 29.06.2005 року будівельно-технічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ заперечень немає, по висновку №19/1 від 07.08.2005 року судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом м. Чорткова Петрівим P.Л. не може зробити відповідних заключень, так як в поділ включене приміщення 1-2, хоча дозволу на будівництво кафетерію (приміщення 1-2) рішенням виконавчого комітету міської ради від 08.12.1999 року №1108 не надавалося і вилучені приміщення 1-6 та 1- 7 як самовільні.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст. 4 ЦК УРСР (1963 року)- цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст. 153 ЦК УРСР (1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Отже, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 від 31.03.1998 року, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5, діючих від свого імені та від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ОСОБА_7, діючим за згодою батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_5. як продавцями та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, як покупцями, який зареєстрований на Західно - українській товарній біржі за № 196 слід визнати дійсним, оскільки його зміст не суперечить вимогам чинного законодавсва України, вказаний договір виконаний сторонами, відповідачі, які є продавцями квартири не заперечують щодо задоволення позовних вимог, про що подали відповідні заяви.

У відповідності до вимог ст. 115 ЦК УРСР (1963 року) кожний із учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Відповідно до положень ст.364 ЦК України (2003 року) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За вказаних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділення їм нежитлових приміщень, які переобладнані ними під промисловий магазин та здані в експлуатацію і зареєстровані як нежитлове приміщення, приміщення промислового магазину за адресою АДРЕСА_1 прим. 23а, які складають 11/20 частин нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (колишні квартири № НОМЕР_2 та №НОМЕР_1) згідно варіанту № 1 звіту № 459 будівельно-технічної експертизи від 29.06.2005 року підлягають до задоволення у повному обсязі як законні та обґрунтовані, оскільки такий виділ згідно звіту № 459 будівельно-технічної експертизи від 29.06.2005 року є можливим.

Обираючи варіанти поділу нежитлових приміщень, суд вважає, слід обрати варіант №1 поділу нежитлових приміщень, передбачений звітом № 459 будівельно-технічної експертизи від 29.06.2005 року, оскільки такий варіант поділу не передбачає проведення перепланувань приміщень та передбачає виділення у власність сторонам у справі приміщень площею, яка є найбільш наближеною до їхніх часток.

Виходячи з наведеного суд вважає, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1 слід виділити у власність приміщень загальною площею 70,05 м.кв., зокрема:

приміщення 1-1 - 36,49 м.кв.

приміщення 1-2-5,71 м.кв.

приміщення 1-3 -9,9 м.кв.

приміщення 1-4- 10,81м.кв.

санвузол 1-5 - 1,51 м.кв.

приміщення 1-6 - 5,63 м.кв.

ОСОБА_4. та ОСОБА_3. слід виділити у власність приміщень загальною площею 56,43 м.кв., зокрема:

приміщення 1-7 - 19,26 м.кв.

приміщення 1-8 - 37,17 м.кв.

Зважаючи на те, що відповідачам виділено у власність 56,43 м.кв. в той час вони вправі претендувати на виділення їм 56,92 м.кв., а тому суд вважає, що із позивачів у користь відповідачів слід стягнути кошти в якості грошової компенсації за надмірно виділену площу спірних приміщень в розмірі 0,49 м.кв.

Визначаючи розмір грошового відшкодування суд виходить із розрахунку наведеного у звіті № 459 будівельно-технічної експертизи від 29 червня 2005 року яким визначено, що ціна 1 кв.м. нежитлових приміщень з урахуванням цін продажу становить 638,89 доларів США. Згідно курсу валют Національного банку України: курс 1 долара США до гривні станом на 19.07.2012 року становить 7,993 грн. Отже, ціна 1кв.м.спірних нежитлових приміщень у національній валюті з урахуванням збільшуючого і зменшуючого коефіцієнту (15%) становить 4340,65 грн. (Розрахунок: 638,89 доларів США х 7,993 грн. х 0,85 = 4340,65 грн.). Зважаючи на те, що позивачам виділено приміщень на 0,49 кв.м. більше від належної їм частки, а тому із них у користь відповідачів слід стягнути вартість 0,49 кв.м. приміщень, що становить 2126,91 грн. (Розрахунок: 0,49 кв.м. х 4340,65 грн. = 2126,91 грн.).

Посилання відповідачів на те, що поділу підлягають окремі квартири, які були придбані сторонами судом до уваги не береться, оскільки ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_1. звертались із заявами до Тернопільської міської ради про надання дозволу на переобладнання житлових приміщень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 в будинку за адресою АДРЕСА_1 під влаштування магазину та офісу. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.12.1999 року за №1 108 "Про розгляд заяв громадян" було вирішено затвердити акт комісії по обстеженню вказаних житлових приміщень і дозволити виготовити за власні кошти проектну документацію. Крім цього, згідно звіту № 459 від 29.06.2005 року будівельно-технічної експертизи вбачається, що здійснити реальний виділ 11/20 частки позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 окремо із приміщень колишньої квартири № НОМЕР_2 і окремо із колишньої квартири № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 - неможливо.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із того, що вартість спірного майна згідно звіту № 459 від 29.06.2005 року будівельно-технічної експертизи становить 343000 грн. зважаючи на те, що сторони звернулись в суд із позовом під час дії Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а тому до сплати підлягала сума судового збору в розмірі 1700 грн. Позивачем ОСОБА_1 сплаченого державного мита в доход держави 671,05 грн. згідно квитанції № 271 від 17.05.2004 року. Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі, а тому із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4. слід стягнути по 335,52 грн. із кожного в користь ОСОБА_1 Крім цього, підлягає достягненню в доход держави по 514,47 грн. з кожного із відповідачів недоплаченого державного мита (Розрахунок: 1700 грн. -671,05 грн. / 2 = 514,47 грн.). Однак, згідно наявних у матеріалах справи квитанцій № 682 від 18.06.2004 року та № 735 від 23.06.2004 року відповідачем ОСОБА_3. сплачено в доход держави 789,05 грн. державного мита, а тому останньому слід повернути із державного бюджету 274,58 грн. надмірно сплаченого судового збору (Розрахунок: 789,05 грн. -514,47 грн. = 274,58 грн.).

Із відповідача ОСОБА_4. слід достягнути 514,47 грн. судового збору в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 115, 153 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 11, 364, 509 ЦК України, ч.2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 6, 11, 8, 10, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 від 31.03.1998 року, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5, діючих від свого імені та від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ОСОБА_7, діючим за згодою батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_5. як продавцями та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, як покупцями, який зареєстрований на Західно - українській товарній біржі за № 196.

Провести поділ нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 (колишні квартири № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1) відповідно до варіанту № 1 звіту № 459 звіту будівельно-технічної експертизи від 29.06.2005 року виконаного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщень загальною площею 70,05 м.кв., зокрема:

приміщення 1-1 - 36,49 м.кв.;

приміщення 1-2-5,71 м.кв.;

приміщення 1-3 -9,9 м.кв.;

приміщення 1-4- 10,81 м.кв.;

санвузол 1-5 - 1,51 м.кв.;

приміщення 1-6 - 5,63 м.кв., які переобладнані під промисловий магазин та здані в експлуатацію і зареєстровані як нежитлове приміщення, приміщення промислового магазину за адресою АДРЕСА_1 прим. 23а.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділити приміщень загальною площею 56,43 м.кв., зокрема:

приміщення 1-7 - 19,26 м.кв.;

приміщення 1-8 - 37,17 м.кв.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 2126,91 грн. грошової компенсації за надмірно виділену позивачам площу в розмірі 0,49 кв.м. нежилого приміщення.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 335,52 грн. сплаченого державного мита.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 335,52 грн. сплаченого державного мита.

Стягнути із ОСОБА_4 в доход держави 514,47 грн. судового збору.

Повернути ОСОБА_3 274,58 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Копію даного рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Дзюбич В.Л.