Справа № 2610/15763/2012
П О С Т А Н О В А
іменем України
06 серпня 2012 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову від 25.01.2012 року слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві Лисенко М.Б. про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, просив скасувати постанову, якою, порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.
В обґрунтування скарги зазначив, що постановою заступника прокурора м.Києва Могильницького М.С. від 10.01.2012 року відносно нього було порушено кримінальну справу за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, яка постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві від 25.01.2012 року закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях ознак злочину і цією ж постановою порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.
Зазначає, що у період з 29.09.2011 року по 25.11.2011 року він виконував обов»язки Голови правління ПрАТ «КБЗН «Росинка», а в наступному обіймав посаду Голови правління, тобто був єдиною службовою особою, що безпосередньо відповідала за діяльність товариства, а тому вважає, що порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України безпосередньо впливає на його законні права та інтереси.
Наголошує на тому, що кримінальна справа по факту вчинення злочину порушена незаконно, оскільки у тексті оскаржуваної постанови викладені ті ж самі підстави та приводи, що були наведені в попередній постанові порушеній відносно посадової особи Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка».
Натомість, зазначає, що нових підстав для порушення справи слідчим не наведено, що на його думку, вказує на незаконність оскаржуваної постанови та відсутність законних приводів та достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину.
Наголошує на тому, що Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»мало відповідний акт про надання гірничного відводу від 17.06.2011 року термін дії якого до 28.12.2026 року, а діяльність підприємства по видобуванню копалин здійснювався на підставі акту, який не був анульований чи визнаний недійсним.
Зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на кваліфікуючи ознаки, що властиві ч.2 ст.240 КК України.
У судовому засіданні скаржник підтримав доводи, викладені у скарзі, додав, що оскаржувана постанова не містить достатніх даних для порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, просив її скасувати.
Прокурор просив залишити скаргу без задоволення, оскільки кримінальну справу за фактом вчинення злочину порушено за наявності достатніх приводів та підстав, з дотриманням вимог , передбачених ст.ст. 94, 98 КПК України.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу та матеріали справи за скаргою, заслухавши пояснення скаржника, думку прокурора приходжу до наступного висновку.
Постановою від 25.01.2012 року слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві Лисенка М.Б. кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України закрито за відсутністю в його діях складу злочину та цією ж постановою порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст..ст.94,98 КПК України, для винесення таких постанов.
Згідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скарги на постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.
Статею 94 КПК України визначено вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи.
Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), таким чином, кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюється об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
З оскаржуваної постанови та наданих до суду матеріалів, вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи послугували матеріали кримінальної справи № 50-6245. Зазначене, узгоджується з приписами підп.5 ч.1 ст.94 КПК України, яким передбачено, що приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Таким чином, у слідчого були наявні приводи при порушенні кримінальної справи у відповідності до приписів п.1 ст.94 КПК України.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в супереч вимогам ст..98 КПК України слідчий не зазначив підстав для порушення кримінальної справи, разом з тим, як перевірено судом, матеріали, що стали підставою для порушення кримінальної справи містять достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбачених ч.2 ст.240 КК України, що у відповідності до приписів частини 2 статті 94 КПК України у сукупності вбачаються достатніми для порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину.
Таким чином, перевіряючи наявність приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, законність джерел отримання даних, суд вважає їх наявними та достатніми.
Аналізуючи наведене у сукупності, приходжу до висновку, що доводи скаржника викладені у скарзі щодо відсутні достатніх даних для порушення кримінальної справи, спростовуються наданими матеріалами та вищевикладеним.
Доводи, щодо відсутності кваліфікуючих ознак злочину не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з'ясування всіх обставин у справі, надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
Крім того, досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які відносяться до компетенції суду при розгляді справи по суті, суд не вправі, оскільки це буде порушенням норм Кримінально-процесуального кодексу та конституційних засад правосуддя.
Не засновані на законі доводи скаржника щодо відсутності законних приводів для порушення кримінальної справи, оскільки зазначене спростовується висновками суду, що викладені вище та є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Слід зазначити, що закриття кримінальної справи відносно особи у відповідності до вимог ч.2 ст.6 КПК України не ставить у залежність слідчого щодо неможливості у подальшому використання первинних приводів для порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину.
Відповідно до частини 1 статті 98 КПК України за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов»язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Отже, кримінальна справа може бути порушена при сукупності приводів і підстав, наявність і достатність яких було перевірена судом.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст..94,98, ст..236-7, 236-8 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову від 25.01.2012 року слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві Лисенко М.Б. про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України -залишити без задоволення.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва протягом 7 діб з дня її винесення через Шевченківський районний суд м.Києва.
Суддя: