Справа № 2607/4946/12
П ОС Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Бородій В. М. ,
суддів -
при секретарі -Заровській М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора Подільського району міста Києва Вдовиченко М.С. від 23 березня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 375 КК України відносно судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_8
В С Т А Н О В И В :
Постановою помічника прокурора Подільського району міста Києва Вдовиченко М.С. від 23 березня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст.. 375 КК України відносно судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_8 по заяві ОСОБА_1
Відмовляючи в порушенні кримінальної справи, помічник прокурора послався на те, що під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Третейського суду від 28.02.07 та додатковим рішення по справі № 41к задоволено позовні вимоги ТОВ «Карат ІЛ», вирішено визнати дійсним договір купівлі-продажу від 31.05.06 майнового комплексу площею 283, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 звільнити приміщення за вищезазначеною адресою. На підставі заяви про видачу виконавчого листа суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_8 10.04.07 та 20.06.07 винесено ухвали про видачу виконавчого листа згідно рішень Третейського суду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Статтею 55 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно в порядку та в строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Згідно ст. 56 Закону України «Про третейські суди», виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документу.
На підставі заяви про видачу виконавчого листа, рішення третейського суду від 28.02.07, додаткового рішення Третейського суду від 06.03.07 суддею Подільського районного суду м. Києва 10.04.07 та 20.06.07 винесено ухвали про видачу виконавчого листа.
Статтею 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь - якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Помічник прокурора прийшов до висновку, що під час проведення перевірки не встановлено в діях судді ОСОБА_8 ознак злочину передбаченого ст. 375 КК України.
ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову, яку просить скасувати, а матеріали направити для проведення додаткової перевірки у зв»язку з її неповнотою та необ»єктивністю.
Згідно доводів скарги, вказано постанова є передчасною та прийнятою при неповному проведенні перевірки, без урахування його доводів щодо винесення суддею на замовлення ОСОБА_3 завідомо неправосудних ухвал від 10.04.2007 р. та від 20.06.2007 р. про видачу виконавчих листів, якими незаконно було зобов'язано його як приватного підприємця та як директора ТОВ "Легагропромсервіс" звільнити приміщення за адресою АДРЕСА_1
Доводи, викладені в його заяві не перевірялися, матеріали судової справи об'єктивно не досліджувалися. Не опитувалися секретарі суду ОСОБА_4, яка вела і підписала протокол судового засідання від 10.04.2007 р. та ОСОБА_5, який вів і підписував протокол судового засідання від 20.06.2007р. Не опитана секретар суду ОСОБА_6 Не опитано ОСОБА_7, який начебто особисто подавав заяву 23.03.2007р. до Подільського районного суду від імені ТОВ "Карат-ІЛ" . Формально був опитаний ОСОБА_3 , без надання наявних у судовій справі документів за його особистим підписом. Суддя ОСОБА_8 опитана поверхово, а її пояснення оформлені формально. Через це належна оцінка діям судді ОСОБА_8 та її взаємовідносинам з ОСОБА_3 при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не зроблена.
Заявник стверджує, що дії ОСОБА_3, починаючи з грудня 2006 року, були направлені на злочинне заволодіння майновим комплексом, який на законних підставах належав ТОВ "Легагропромсервіс". За домовленістю з ОСОБА_7 в листопаді 2006 року ОСОБА_3 став учасником ТОВ "Карат-ІЛ" з часткою 50%. В лютому 2007 року він, не маючи повноважень директора підприємства , замовив, а 28.02.2007р. отримав незаконне рішення Постійно діючого Третейського суду , яким було визнано дійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 31.05.2006 р., визнано право власності за ТОВ "Карат-ІЛ". Вказані вимоги були зазначені в Третейській угоді. Крім того, на замовлення ОСОБА_3 в рішення Третейського суду було внесено вимогу до приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення, начебто через небажання ним добровільно їх звільнити.
Порушуючи норми процесуального кодексу України, суддею ОСОБА_8 незаконно була прийнята до провадження заява від 23.03.2007 року з незаконною вимогою до приватного підприємця ОСОБА_1, незаконно було призначено її розгляд, незаконно передаючи ОСОБА_3 повідомлення, процесуальні документи, справу Третейського суду була винесена завідомо неправосудна ухвала від 10.04.2007 р. про видачу виконавчого листа.
Порушуючи норми процесуального кодексу України суддею особисто була прийнята заява від 11.06.2007р., незаконно призначено її розгляд та 20.07.2007 р. була прийнята завідома неправосудна ухвала від 20.06.2007 р. про видачу виконавчого листа з вимогою зобов'язати директора ТОВ "Легагропромсервіс" ОСОБА_1 звільнити приміщення.
Заявник зазначає, що під час судового розгляду справи суддя безпідставно порушувала приписи встановлені ЦПК України, що свідчить про особисту її зацікавленість у вирішенні справи в угоду ОСОБА_3. Суддею навмисно не було залучено до участі в справі його як зацікавленої особи та задоволені незаконні вимоги заявника.
Суддя ОСОБА_8, маючи спеціальну освіту та значний досвід роботи суддею, не могла не усвідомлювати протиправності наслідків своїх дій, які могли заподіяти значної шкоди. Дії судді були завідомо направлені з прямим умислом на постановлення неправосудних ухвал навмисно, а не помилково. Доказом умисності її дій являється системний характер порушення закону, починаючи з порушення підсудності, передбаченої чинним законодавством.
Як стверджує заявник, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.03.2012 р. винесена незаконно без жодного аргументу, який би спростовував хоча - би один із його доводів щодо дій судді ОСОБА_8 при постановленні ухвал від 10.04.2007 р. та 20.06.2007 р. про видачу виконавчих листів відносно нього з зобов'язанням звільнити приміщення за адресою АДРЕСА_1. Вказані ухвали, виходячи з вимог ЦПК України, постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права і є завідомо неправосудними, а судова справа №1 -ТС/2007 повністю сфальсифікована.
Розглянувши скаргу по суті, вивчивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіривши, що заявником дотримано строки звернення до суду, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною другою статті 94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об»єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.
З доводів ОСОБА_1, його заяв та звернень не вбачається посилання на конкретні достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину в діях судді ОСОБА_8 та свідчать про реальність конкретної події злочину.
У своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 свої доводи аргументував виключно оспорюючи процесуальні рішення судді ОСОБА_8, посилаючись на їх незаконність, хоча вони у встановленому процесуальному порядку не оскаржувались ні окремо, ні одночасно з оскарженням прийнятих ухвал від 10.04.2007 року та від 20.06.2007 року.
Окрім цього, згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.3 ст. 14 ЦПК України, обов»язковість судового рішення, не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", відповідно до частини 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законодавством, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. Органи, які вирішують питання про відповідальність судді, не наділені законом відповідними повноваженнями оцінювати законність судового рішення
.
За таких обставин, коли ухвали судді ОСОБА_8 винесені в межах компетенції від імені держави України, не скасовані компетентним судом, набрали законної сили і підлягають виконанню, а також з врахуванням того, що у доводах ОСОБА_1, який оспорює законність прийнятих ухвал, не вбачається посилання на конкретні достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину в діях судді ОСОБА_8 та свідчать про реальність конкретної події злочину, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.236-1, ст.236-2 КПК України
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора Подільського району міста Києва Вдовиченко М.С. від 23 березня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 375 КК України відносно судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Копію постанови направити ОСОБА_1, судді ОСОБА_8 прокурору Подільського району міста Києва.
Постанова може бути оскаржена на протязі семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду міста Києва через Подільський райсуд міста Києва.
Суддя В. М. Бородій
Судді