Справа № 1328/1-495/11 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 11/1390/601/12 Доповідач : Грищук В. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Грищука В.О.,
суддів Гончарук Л.Я., Данка В.В.,
при секретарі Гирович В.В.,
за участю прокурора Горин У.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
експерта ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 20 липня 2012 року у місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції Моти Р.Д., засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 12 січня 2012 року, -
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Волсвин, Сокальського району, Львівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено попередню взяття під варту.
Початок терміну відбування покарання рахується з моменту фактичного затримання -4.10.2011 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, 4.10.2011 року, приблизно о 21 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за будинком АДРЕСА_2, маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_5, що виник раптово під час конфлікту з приводу крадіжки грошей в сумі 420 грн. у ОСОБА_2, останній наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком лівої руки в ділянку обличчя та правою ногою у взутті в різні частини тулуба. В подальшому реалізуючи злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_5, який не обороняючись лежав на землі, ОСОБА_2 продовжив наносити множинні удари в різні ділянки життєво важливого органу-голови, внаслідок чого заподіяв крововиливи в м'які мозкові оболонки і порожнину черепа, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, є небезпечними для життя в момент заподіяння та в даному випадку спричинили смерть, тобто умисно убив ОСОБА_5
Зазначений вирок оскаржили засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1, та прокурор у справі Мота Р.Д., в апеляційному порядку.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить скасувати вирок суду першої інстанції, та перекваліфікувати його дії на ст.116 КК України.
Вважає даний вирок незаконним, оскільки не було враховано пом'якшуючі обставини і правильно кваліфіковані його дії, які були спровоковані ОСОБА_5, який погрожував йому фізичною розправою, умислу на вбивство він не мав, на момент вчинення злочину перебував в стані фізіологічного афекту.
Захисник ОСОБА_1 в апеляції просить вказаний вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст.116 КК України, та призначити покарання за даною статтею.
В обґрунтуванні вказує, що суд першої інстанції, оцінюючи протиправність поведінки ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5, не врахував тієї обставини, що діяння ОСОБА_2 були зумовлені станом сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), який виник раптово в результаті психологічного насильства, тяжкої образи щодо нього з боку ОСОБА_5
Прокурор в поданій апеляції просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цьому ж складі суду.
В обґрунтування апеляції вказує, що вирок суду в мотивувальній частині є необґрунтованим, у зв'язку з неповнотою судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у ньому фактичним обставинам справи, а також з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
В ході досудового слідства зібрано достатньо доказів, які доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, не зважаючи на те, що в ході судового слідства він з метою захисту своїх прав та законних інтересів, висунув версію про вчинення відносно нього потерпілим ОСОБА_5 протизаконного насильства та тяжкої образи, що викликало стан сильного душевного хвилювання. Дані покази ОСОБА_2 та висновок судового експерта-психолога підлягали реальній перевірці в ході судового слідства, із врахуванням всіх обставин справи та зібраних доказів, судом повинно було бути обґрунтовано відсутність чи наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст.116 КК України.
Суд першої інстанції безпосередньо не дослідивши належним чином в ході судового розгляду справи докази зібрані досудовим слідством, належним чином не мотивував своє рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на підтримку їх апеляцій та заперечення апеляції прокурора, думку прокурора Горин У.І. про задоволення апеляції прокурора та заперечення апеляцій засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, провівши судове слідство у визначеному об'ємі, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляцій засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, прокурора слід відмовити з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні 4.10.2011 року, приблизно о 21 год. 45 хв., в стані алкогольного сп'яніння, за будинком АДРЕСА_2, умисного вбивства ОСОБА_5, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за вказаних у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам підсудний ОСОБА_2, підтвердив, що 4.10.2011 року після вживання спиртних напоїв, йому було повідомлено, що саме ОСОБА_5 близько трьох тижнів тому викрав у нього гроші в сумі 420 грн. Проходячи по вул. Полтв'яна у м. Львові він побачив ОСОБА_5, який заперечив причетність до викрадення грошей, ОСОБА_2, останній наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком лівої руки в ділянку обличчя та правою ногою у взутті в різні частини тулуба. В подальшому ОСОБА_2 сказав ОСОБА_5, щоб той повернув гроші, однак останній почав погрожувати фізичною розправою. Така відповідь розізлила ОСОБА_2, тому почав наносити множинні удари в різні ділянки життєво важливого органу-голови та тілу ОСОБА_5, який лежав на землі, в подальшому побачивши що ОСОБА_5 лежав на землі і не рухався, зателефонував оператору "102", та повідомив що вбив людину.
Об'єктивно показання ОСОБА_2 про механізм заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тім'яній ділянці справа і синяка довкола неї, синяка на чолі справа, осадження шкіри на його тлі , осаднення шкіри на чолі посередині і зліва, синяка у лівій очній ділянці, одного синяка в сосцевидних ділянках, одного синяка на слизовий оболонці губ, перелом кісток носа, одного синяка в дельтовидних ділянках, два синяка по задній поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, синяка по зовнішній поверхні верхньої треті правого передпліччя, забійної рани в ділянці хвостовика правої брови, садна на спинці носа, садна в ділянці внутрішнього кінця правої брови, крововиливу в м'яких покровах лобної ділянки справа та зліва, лобної долі справа, з яких у живих людей садна, осаднення шкіри, рани відносяться до легкого тілесного ушкодження, перелом кісток носа відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а крововиливи в м'які мозкові оболонки і порожнину черепа, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, є небезпечним для життя в момент заподіяння, та в даному випадку спричинили смерть ОСОБА_5
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України.
Про те, що ОСОБА_2 діяв з умислом на вбивство, однак як він вважає, робив це в стані сильного душевного хвилювання, йдеться і в його апеляції, в якій він, ці його дії просить кваліфікувати за ст.116 КК України, тобто умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання.
Диспозицією ст.116 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.
Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність з боку ОСОБА_5 щодо засудженого не тільки протиправного, а й насильства взагалі, не тільки систематичного, а й знущання взагалі, тяжкої образи - тобто його явної непристойної поведінки, якою б він принизив гідність чи ганьбив честь ОСОБА_2, тому його дії в даному випадку не можуть кваліфікуватись як умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання (п.п.20,23 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи").
Судом першої інстанції вірно оцінено всі докази по справі, при цьому висновок судового експерта-психолога про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин під впливом сильного душевного хвилювання, оцінено як обставину що пом'якшує відповідальність, однак в сукупності з іншими доказами по справі, не може бути підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_2 на ст.116 КК України.
Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені засудженим, захисником і прокурором в апеляції доводи про однобічність, неповноту та необ'єктивність досудового та судового слідства є необґрунтованими.
Також при перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку, про що також порушується питання в апеляціях.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 376 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора у справі, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 -без задоволення.
Судді:
Грищук В.О. Гончарук Л.Я. Данко В.В.