ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"03" липня 2006 р. | Справа № 4/195 |
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/195
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від імені якого діє виконавча дирекція м.Кіровоград
до Першої міської лікарні м.Кіровоград
про стягнення 763 грн. 77 коп.
час прийняття постанови-14:40 вступної та резолютивної частини
Представники сторін:
від позивача - Безушко Л.М. , довіреність № 01-53-30 від 13.09.05 ;
від позивача - Андрейченко І.О. , довіреність № 01-102-15 від 03.07.06 ;
від відповідача - Кахнова А.В. , довіреність № 1106 від 29.05.06 ;
Заявлено вимогу про стягнення шкоди в розмірі 763 грн. 77 коп., заподіяної в результаті порушення порядку продовження листка непрацездатності .
Відповідач відзиву на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою суду від 09.06.06 р. надіслав, позовні вимоги заперечив.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами та при даній явці сторін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив факти та відповідні до них правовідносини між сторонами спору.
Свої вимоги позивач обґрунтував слідуючим.
Згідно зі статтею 28 Закону України від 18.01.2001 року № 2240 "Про загально обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі Закон) та пункту 5.1 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 42, виконавча дирекція обласного відділення Фонду має право здійснювати контроль за обгрунтованістю видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам закладами охорони здоров'я.
Перевіркою, яка проводилася у зв'язку зі зверненням управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо обгрунтованості видачі листків непрацездатності Тригуб Т.О., було встановлено, що лікарем-хірургом поліклінічного відділення № 1 першої міської лікарні Кабанчуком Г.І. при продовженні терміну листка непрацездатності серія ВП № 909383, порушено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності в лікувально-профілак тичних закладах, що призвело до необгрунтованого витрачання коштів Фонду.
Відповідно до пункту 1.7. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністер ства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 р. за № 1005/6196 (надалі - Інструкція), видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем, про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.
Згідно пункту 2.2 Інструкції, при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів із наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно із завідувачем відділення. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, із періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.
Як з'ясовано перевіркою, лікарем Кабанчуком Г.І. під час лікування хворої Тригуб Т.О. (листок непрацездатності серія ВП № 909383), необґрунтовано продовжувалися терміни лікування хворої, не велася належним чином медична документація, яка б засвідчувала тимчасову непрацездатність, про що зазначено в довідках від 06.12.2005 р. і 31.01.2006 р.
В результаті неналежного виконання працівником лікарні своїх обов'язків, застрахованій особі безпідставно виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 763,77 грн. Розмір даної матеріальної шкоди підтверджується довідкою управління освіти і науки обласної державної адміністрації про виплату Тригуб Т.О. коштів як допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до статті 50 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах застрахованим особам призначається та надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Виконавча дирекція обласного відділення Фонду зверталася до першої міської лікарні із вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, але претензію залишено без задоволення.
Згідно п.1.3. Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 19.09.01 р. № 42 в області діє відділення Фонду, яке є юридичною особою. Від імені відділення Фонду діяльність здійснює виконавча дирекція.
Відповідач надав до суду свої заперечення по суті заявлених вимог та вважає позовні вимоги безпідставними виходячи зі слідуючого.
Відомості, які має відповідач , підтверджують той факт, що хвора Тригуб Т.О. дійсно потребувала лікування та видання лікарняного листа. Діагноз хворої - артрит, періартрит, що був поставлений лікарем Кабанчук Г.І. , передбачає лікування хворої не тільки за допомогою маніпуляцій та фізіопроцедур, але передбачає обов'язкове зменшення навантаження на хворій орган (в даному випадку ногу).
Хвора Тригуб Т.О. листок непрацездатності отримала згідно „Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність" після особистого огляду лікарем Кобанчук Т.І., цей факт не заперечують дані перевірок від 31.01.2006 року та 06.12.2005 року (копії яких надавались позивачем до суду разом з позовною заявою).
Згідно з Наказом №507 від 28.12.2002 року „Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників в якості медичної допомоги" аналізи хворій призначались лікарем Кобанчук Т.І. вірно. Лікарем були призначені аналіз сечі та крові. Повторне призначення аналізу крові та сечі (перед випискою хворої) було б недоцільним, оскільки не відображало б динаміки стану хворої.
Хвора Тригуб Т.О. повністю пройшла курс лікування призначений лікарем , про що свідчать дані журналів обліку процедур.
Довідка ,що була видана Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального страхування, після проведених перевірок , щодо встановлення обґрунтованості видачі та продовження листа непрацездатності №909383 , виданого на ім'я Тригуб Т.О., підтверджує той факт, що і після 09.09.2005р. хвора продовжувала лікування.
Згідно з Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, результати огляду хворого повинні заноситись в журнал висновків ЛКК . В журналі висновків ЛКК запис про огляд хворої Тригуб Т.О. відсутній, але в медичну карту хворої запис про огляд ЛКК хворої Тригуб Т.О. було внесено. Ці факти дають привід говорити про невірне виконання лікарями деяких інструкцій , про наявність порушень, які були допущені при веденні медичної документації .
Але жоден пункт Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність не передбачає ,що внесення запису про огляд хворого в медичну картку та відсутність цього ж запису в журналі ЛКК є підставою вважати лікарняний лист недійсним.
Проаналізувавши правовідносини, що виникли між сторонами спору та надавши їм юридичну оцінку господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, а заперечення відповідача не беруться судом до уваги.
Фактично між сторонами виникли правовідносини, які повинні регулюватись за правилами глави 82 Цивільного кодексу України “Відшкодування шкоди”. За приписом ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Господарським судом враховуються особливості, які притаманні вирішенню питання відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної чи фізичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, зокрема те, що протиправне діяння має бути вчинене заподіювачем за таких умов:
-коли між ним та відповідною юридичною чи фізичною особою є трудові (службові) правовідносини;
-коли шкода завдається безпосередньо під час виконання трудових (службових) обов'язків.
Виходячи з вказаних висновків, позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки працівником відповідача Кабанчуком Г.І. порушено встановлений порядок ведення медичної документації, вимог п.2.2.17 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян та наказу Міністерства охорони здоров'я України №355 від 13.11.2001 року і вказані порушення призвели до виплати за рахунок фонду по неналежно оформленому листку непрацездатності №909383 на ім'я Тригуб Т.О. 763 грн. 77 коп.
Питання про визнання дійсним чи недійсним листка непрацездатності виданого Тригуб Т.О. не є предметом розгляду даного спору та позивачем не порушувалось, а приводиться відповідачем лише як обгрунтування своєї позиції щодо наявності підстав для відшкодування шкоди.
Як зазначається в роз'ясненнях президії ВАСУ від 01.04.94р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" / з наступними змінами / крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство України передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідач не надав суду достатньо доказів, які б беззаперечно і однозначно підтвердили відсутність вини його працівників у завданні шкоди позивачу.
Таким чином, матеріалами справи доказано та в судовому засіданні безспірно доведено, що позивачу незаконними діями працівника відповідача нанесені збитки та наявні всі необхідні елементи для притягнення відповідача до відповідальності за завдані його працівниками збитки позивачу
Поряд з цим, господарським судом незаперечно встановлено, що при продовженні строку непрацездатності Тригуб Т.О. працівником відповідача порушено встановлений нормативними актами порядок і за вказане порушення настає цивільна відповідальність відповідача.
Крім того, надані до суду відповідачем документи засвідчують, що при проведенні перевірок працівниками позивача службові особи відповідача повністю визнали факт наявності порушення з боку його працівників та було вирішено питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності ( наказ 1-ої міської лікарні №5-д від 03.01.06 р., довідка №130-01 від 30.06.06 р., службова записка від 14.12.05 р.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Першої міської лікарні м.Кіровоград вул. Фортеця 21 р/р 35417006001438 мфо-823016 код 03074016 УДК в Кіровоградській області на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від імені якого діє виконавча дирекція м.Кіровоград вул. Преображенська 4 р/р 37176001002812 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016 код 26070328 матеріальну шкоду в розмірі 763 грн.77 коп.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 05.07.06 р.
Суддя |
| Ю. І. Хилько |