Справа №2-2053/2007 p.
Рішення
Іменем України
14 вересня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого Сливи Ю.М.,
при секретарі Брайченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м. Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1до Національної академії Державної податкової служби України, Національного університету державної податкової служби України, Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Національної академії державної податкової служби України, Національного університету державної податкової служби України про поновлення на роботі. У подальшому, після того як ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2007 року до справи в якості співвідповідачів були залучені Кабінет Міністрів України і Державна податкова адміністрація України, змінив позовні вимоги та мотивував їх тим, що він наказом голови ліквідаційної комісії Університету №360-к від 07.12.2006 року він був звільнений з університету на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, майже всіх працівників університету іншим наказом №361-к від 07.12.2006 року повернуто назад до академії. Вважає, що його звільнення відбулося у порушення норм чинного законодавства, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3.5 наказу Державної податкової адміністрації України №507 від 28.08.2006 року працівників університету мали попередити про необхідність подання ними заяви про згоду на переведення або про відмову від переведення на роботу до академії. Тих працівників, що дадуть згоду на переведення, звільнити з університету у зв'язку з переведенням, а тих що згоди не дали, або тих, яких не можна перевести за відсутності відповідних посад, звільнити. Ним були виконані вказані вимоги, зокрема подані заяви про згоду на переведення, а тому національним університетом ДПС України його незаконно звільнили на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, хоча звільнення мало відбутися згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України. При цьому, оскільки його згода на переведення і посада не ліквідована, національною академією ДПА України безпідставно не прийнято його на роботу. Просить визнати незаконним його звільнення з посади старшого викладача кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України та змінити формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України на п. 5 ст. 36 КЗпП України. Зобов'язати ліквідаційну комісію Національного університету державної податкової служби України та Державну податкову адміністрацію України внести зміни до його трудової книжки щодо зміни формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України на п. 5 ст. 36 КЗпП України. Зобов'язати Національну академію державної податкової служби України укласти з ним трудовий договір з 08.12.2006 року як з працівником, переведеним з іншого підприємства, установи, організації та призначити його на посаду старшого викладача кафедри фінансового права. Зобов'язати ліквідаційну комісію Національного університету державної податкової служби України та Державну податкову адміністрацію України оплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 08.12.2006 року по дату винесення судового рішення.
У запереченні на дану позовну заяву представник відповідачка Національного університету державної податкової служби України Новошицький А.В. вказав, що позов він не визнає. Так, Національний університет державної податкової служби України створений на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №124-р від 01.03.2006 року. Пізніше, розпорядженням КМУ №472-р від 23.08.2006 року вищевказане розпорядження про утворення Університету було скасоване. Далі ДПА України видало накази про ліквідацію Національного університету ДОС України та створення ліквідаційної комісії з припинення діяльності Університету. У визначений законом строк ОСОБА_1 був належним чином попереджений про його звільнення з вказаного Університету. Вказує, що Університет не є правонаступником академії так як і академія не є правонаступником Університету. Оскільки погодження між керівниками установ (Університету та академії) про переведення ОСОБА_1 не існувало, адміністрація Університету не мала права перевести його до академії. До того ж ОСОБА_1 до вказаного строку не надав відповідну заяву про його згоду на таке переведення. За даних обставин просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовної заяви.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, підтвердив викладені обставини, просив його позов задоволити.
Представник відповідача Національного університету державної податкової служби України Новошицький А.В. у судовому засіданні позов не визнав, підтвердив обставини вказані в запереченні, просив відмовити у задоволенні позову.
Представники відповідача Державної податкової адміністрації України у судовому засіданні позов не визнали, пояснили що позов не грунтується на законних вимогах та не підтверджується дійсними обставинами по справі, просили відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №2346 від 21.12.1999 року створена Національна академія Державної податкової служби України (а.с. 96-101).
Відповідно до наказу №100-к від 01.09.2000 року ОСОБА_1 з 01.09.2000 року призначено на посаду асистента кафедри фінансового та адміністративного права, (а.с. 5).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №124-р від 01.03.2006 року Національну академію державної податкової служби України ліквідовано, та утворено Університет державної податкової служби України (а.с. 8).
Указом Президента України №279/2006 р. від 03.04.2006 р. новоствореному університету було надано статус національного закладу (а.с. 9).
Наказом Державної податкової адміністрації України №125 від 13.03.2006 року, встановлено порядок ліквідації академії та створення університету.
Згідно з наказом №3-к від 19.05.2006 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки старшого викладача кафедри фінансового права у зв'язку з переведенням в Національний університет ДПС України. (а.с. 76).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2006 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України №124-р від 01.03.2006 року «Про утворення Університету державної податкової служби України».
Розпорядженням КМУ №472-р від 23.08.2006 року вищевказане розпорядження КМУ №124-р від 01.03.2006 року про утворення Університету було скасоване.
Наказами ДПА України №507 від 28.08.2006 p., 579 від 28.09.2006 р.605 від 11.10.2006 року ліквідовано Національний університет ДПС України та створено ліквідаційну комісію з припинення діяльності Університету.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці..
18.09.2006 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Національного університету державної служби України.
Наказом заступника голови ліквідаційної по Національному університету державної податкової служби України №360-к від 07.12.2006 р. ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Національного університету державної податкової служби України (а.с.91).
Згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Суд вважає, що доводи позивача, що його звільнення повинно було відбутись на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суду не надано
доказів про те, що між позивачем, керівниками Національної академії державної податкової служби України та Національного університету державної податкової служби України обумовлені всі умови переведення ОСОБА_1 до академії. Крім того, позивач не надав доказів про те, що він заздалегідь, до 07.12.2006 року подав заяву про свою згоду на переведення. Навпаки, у матеріалах справи міститься його заява з проханням прийняти його на посаду у порядку переведення від 08.12.2006 року (а.с. 148), у той час коли звільнили його 07.12.2006 року.
Такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому не ґрунтуються на Законі, суд вважає і інші доводи позивача.
За даних обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 24, 36, 40, 49-2, 231-235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 11, 15, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1до Національної академії Державної податкової служби України, Національного університету державної податкової служби України, Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський
міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти діб та апеляційної скарги протягом 20-ти діб.