Дата документу 30.07.2012

Справа № 2-4868/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

За участю: секретаря Жовтун М.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Вінницької міської ради Марценюк Л. Є.,

прокурора м. Вінниці Ужвака О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що 14 грудня 2005 року Замостянський районний суд м. Вінниці по справі № 2-4726 виніс рішення, яким стягнув з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200 (двісті) гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також на користь ОСОБА_6 на її утримання аліменти в розмірі 100 (сто) гривень до досягнення неповнолітнім сином ОСОБА_7 3-річного віку, а саме до 23.07.2008 року. 20 лютого 2006 року видано виконавчий лист, який позивачем було пред'явлено до виконання в Державну виконавчу службу Немирівського районного управління юстиції в м. Немирів. На сьогоднішній день призначених судом коштів не вистачає на найнеобхідніше та така сума є меншою від встановленого законодавством мінімального розміру аліментів на одну дитину, що у відповідності до ст. 182 СК України становить - 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ст. 21 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум на дитину віком від 6 років в розрахунку на місяць становить з 1 жовтня 2011 року -1 022 гривні. Тобто, мінімальний розмір аліментів повинен становити 306, 60 гривень. В даний час позивач не працює, матеріально допомагають її батьки. Виховувати дитину без батька вкрай важко та й потреби дитини кожного року збільшуються, вартість товарів і продуктів харчування невпинно зростає, а дитину необхідного готувати до школи, і тому наявність достатньої матеріальної допомоги з боку батька, відчутно відображається на можливостях матеріального забезпечення дитини. Враховуючи погіршення матеріального стану позивача, а також те, що обов'язок на утримання сина покладається окрім матері ще й на батька, позивач вважає, що розмір аліментів маже бути збільшено з 200, 00 гривень до 400, 00 гривень. Починаючи з самого народження дитини та по сьогоднішній день, батько ОСОБА_3 ніяким чином не піклується про сина, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідач майже шість років не бажає бачитьсь з сином, навіть за час хвороб. Починаючи з 03 листопада 2005 року, на підставі виконавчого листа, відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_7, втім протягом тривалого часу, а саме майже шість років, відповідач сплачує їх частково, чим допустив заборгованість. У відповідності до довідки про неотримання аліментів від 26 квітня 2011 року за вих. № 491, виданої державним виконавцем відділу ДВС Немирівського районного управління юстиції Клюєвим О.О., станом на 01.04.2011 року заборгованість відповідача становить 8 000, 00 гривень. Усі викладені факти можна розцінювати як окремо так і в сукупності, як ухилення від виховання батьком дитини, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також збільшення розміру аліментів, призначених Замостянським районним судом м. Вінниці по справі № 2-4726 2005 рік з 200, 00 гривень до 400, 00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві. Позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що участі у вихованні дитини не приймає, нормально спілкуватись з дитиною не може, оскільки дитину налаштували проти нього. Зазначив, що позивач не перешкоджає його побаченням з дитиною. Рідко спілкується з сином, оскільки багато роботи по господарству. Пояснив, що ніяк не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Щодо необхідності надання дитині необхідного харчування і медичної допомоги зазначив, що до нього з таким проханням ніхто не звертався. Ніяких умов для розвитку і навчання дитини він не створює. В поясненнях суду зазначив, що самостійно дитиною не цікавився. Заперечує проти задоволення вимог про позбавлення його батьківських прав через те, що позивач бажає виїхати з дитиною за кордон. Щодо сплати аліментів зазначив, що буде сплачувати аліменти в тій сумі, в якій зможе. Постійного місця роботи не має, пошуком роботи не займається.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Вінницької міської ради не заперечувала щодо задоволення позову посилаючись на висновок Виконавчого комітету Вінницької ради від 09.02.2012 року.

Прокурор м. Вінниці просив суд задовольнити позовні вимоги і позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_9.

В якості свідка судом було допитано позивача, за її згодою, відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦПК України. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини з моменту її народження, ніяким чином не піклується про сина, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Вперше дитину побачив, коли сину було приблизно рік і три місяці. Дитина не впізнає батька.

Теж саме підтвердили і свідки ОСОБА_10, яка є матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_11, яка є сусідкою ОСОБА_10

В якості свідків судом було допитано ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які зазначили, що ОСОБА_3 поїхав працювати за кордоном, коли позивач завагітніла. Відповідач зароблені гроші відправляв ОСОБА_1 не сам, а через її брата ОСОБА_16 Дитина народилась, коли відповідач перебував за кордоном. Після повернення з-за кордону ОСОБА_3 не повернувся додому, оскільки дізнався, що у ОСОБА_1 є інший чоловік.

Свідок ОСОБА_15, яка є рідною сестрою відповідача, повідомила суду, що ОСОБА_3 аліменти сплачує постійно. У відповідача були сумніви, що ОСОБА_9 є його дитиною, а зараз сумнівів, що це його син не має. Дату народження дитини свідок не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_14, яка є матір'ю відповідача повідомила, що з дитиною вона не бачилась через хворобу. Позивач не забороняла бачитись із дитиною. Те, що ОСОБА_1 зраджувала сину -ОСОБА_3 , що відповідач бачився та спілкувався із дитиною -їй відомо зі слів сина.

Свідок ОСОБА_13, який перебуває в дружніх відносинах із ОСОБА_3 і є чоловіком рідної сестри відповідача, повідомив суду, що зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що той їздив до сина, возив подарунки, але його не пускали до дитини.

Свідок ОСОБА_12, яка є рідною сестрою ОСОБА_3, повідомила суду, що до дитини не пускають. Зі слів відповідача їй відомо, що ОСОБА_3 зустрічався із сином чотири рази. На даний час у відповідача роботи не має. Виховання сина полягало в його турботі -наданні коштів.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 28.09.2010 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірваний 16.05.2008 року, актовий запис № 612. Прізвище дружини після розірвання шлюбу -ОСОБА_13. (а.с. 8)

Згідно свідоцтва НОМЕР_2, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 01.04.2011 року, батьками ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, записані ОСОБА_3 та ОСОБА_6, актовий запис № 2304 від 10.08.2005 року.(а.с. 7)

Згідно довідок про склад сім'ї, виданих МКП ЖЕК № 12 № 1421 від 19.05.2011 року, № 978 від 14.02.2012 року, № 2005а від 04.04.2012 року та № 2201 від 11.04.2012 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. До складу її сім'ї входять син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати - ОСОБА_10. (а.с. 12, 40, 73, 83)

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.12.2005 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200, 00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення, а саме з 03.11.2005 року. Рішення суду набуло законної сили 26.12.2005 року. (а.с. 9)

Згідно довідки про неотримання аліментів від 26 квітня 2011 року № 491, виданої державним виконавцем відділу ДВС Немирівського районного управління юстиції ОСОБА_8, станом на 01.04.2011 року заборгованість відповідача по аліментах на утримання сина ОСОБА_9 становить 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.(а.с.11)

Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 09.02.2012 року за № 01-00-005-4466, визнано доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.47-49)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Однак суд дійшов висновку, що дитина -ОСОБА_9, 2005 р.н. під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав не зможе висловити свою думку, враховуючи його вік та на даний час неможливість формулювання поглядів.

. Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заслухавши пояснення сторін по справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. З матір'ю дитини відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі офіційно до 16.05.2008 року, однак сім'ю залишив у 2005 році. Відповідач не цікавиться здоров'ям дитини, не займається її вихованням, до розгляду справи судом не прагнув зустрічі та спілкування з сином, хоча не був позбавлений такої можливості, що підтверджується поясненнями самого відповідача в судовому засіданні, а також показами свідків.

Судом прийнято до уваги, що відповідачу, як він сам зазначив в судовому засіданні і не заперечував, позивач не перешкоджала бачитись із сином, однак він не робив спроб побачитись з дитиною. Пояснення відповідача надані особисто в судовому засіданні не узгоджуються з позицією його представника, яка була висловлена в інших судових засіданнях. Суд не приймає твердження представника відповідача щодо того, що ОСОБА_3 не давали бачитись із дитиною, оскільки такі твердження спростовані самим відповідачем, також доказів про те, що відповідач звертався до органів опіки та піклування, до міліції чи до суду з приводу чинення перешкод в побаченні з дитиною -суду не надано.

На неодноразові виклики до служби у справах дітей Вінницької міської ради з приводу доцільності чи недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_3 не з'являвся.

Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав підтверджуються висновком служби у справах дітей Вінницької міської ради від 09.02.2012 року за № 01-00-005-4466. Суд погоджується з вище зазначеним висновком органу опіки та піклування, оскільки він є достатньо обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що відповідачем аліменти не сплачуються, останній має значну заборгованість по аліментах в сумі 8 000, 00 гривень, що підтверджується довідкою № 491 від 26.04.2011 року.

Судом при оцінці показань свідків звернуто увагу на суперечності щодо надання матеріальної допомоги на утримання сина -ОСОБА_9, щодо побачень із дитиною. Дані суперечності узгоджуються з поясненнями як самого відповідача та позивача по справі так і доказами, які містяться в матеріалах справи. Судом звернуто особливу увагу на ті показання свідків, які зазначали, що володіють інформацією з чужих слів, оскільки така інформація може бути перекручена тією особою, яка її передавала або неправильно сприйнята свідком. Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідком.

Так жоден свідок не міг конкретно вказати чи зустрічався відповідач з моменту народження зі своїм сином ОСОБА_7, як часто зустрічався, яким чином приймав участь у його вихованні.

Представником позивача суду надано письмові пояснення ОСОБА_16 по даній справі, посвідчені приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Майбородою Г. П., зареєстровано в реєстрі за № 1126. (а.с. 101)

Дані письмові пояснення ОСОБА_16 не можуть бути використані судом як показання свідка. Однак, оскільки в поясненнях міститься інформація щодо даної справи і має значення для її вирішення, оскільки і сторони по справі і свідки посилались на обставини, пов'язані саме із ОСОБА_16, а допитати дану особу є неможливим, тому що дана він проживає за кордоном, тому дані письмові пояснення приймаються судом лише як письмові докази, згідно ст. 64 ЦПК України.

ОСОБА_16, який є рідним братом ОСОБА_1 повідомив суду, що на час перебування відповідача у Словачинні, вони проживали і працювали там разом. ОСОБА_3 заробляв приблизно 1 000 євро на місяць, але кошти не витрачав на сім'ю. Вів аморальний спосіб життя, часто випивав, проводив свій вільний час в компанії жінок. Зазначив, що жодного разу не чув і не бачив, щоб ОСОБА_3 надсилав якість кошти ОСОБА_1, йому особисто ніколи не надавав кошти для пересилання позивачу або якійсь іншій особі.

Зі слів свідків, ОСОБА_3 передавав кошти на відправлення позивачу через брата позивача ОСОБА_16, з яким проживав в республіці Словаччині. Однак покази свідків щодо сум, які передавались, як часто передавались - різняться. З письмових пояснень ОСОБА_16, викладених на нотаріальному бланку, що знаходиться в матеріалах справи, слідує, що він жодного разу не отримував коштів від ОСОБА_3 на перерахування їх своїй сестрі ОСОБА_1

Також, твердженням свідків було те, що відповідач піклувався про сина ОСОБА_7, надаючи йому речі, при цьому, жоден свідок не міг назвати які речі, ким вони куплені, коли ці речі передавалась, а також назвати джерело своєї обізнаності.

Згідно ч. 1 ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Такі суперечності і неузгодження в показаннях свідків дають підстави ставити під сумнів такі покази.

ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отриманню нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьком, внаслідок його поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.

Ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання дитини не передбачене ст. 164 СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Однак, суд звертає увагу, що виконання цього обов'язку батьком тісно пов'язане із реалізацією права і водночас виконання обов'язку батьком щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини.

Зазначені вище обставини переконують суд у наявності підстав для задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.12.2005 року, яке набуло законної сили 26.12.2005 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200, 00 гривень щомісячно з 03.11.2005 року до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів судом взято до уваги, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_3

При визначенні матеріальних можливостей відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, судом до уваги взято його сімейне становище - перебуває в цивільному шлюбі із ОСОБА_18, має трьох малолітніх дітей від цього шлюбу -ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей. (а.с. 43-45) Щодо утримання відповідачем ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_9, батьками якого є ОСОБА_18 та ОСОБА_23, то суд не приймає дане твердження до уваги. (а.с. 46) Згідно СК України саме батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, а ОСОБА_3 не є батьком дитини -ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_9 Суд не надає перевагу комусь із дітей, народжених від різних шлюбів, таке утримання має надаватись кожній дитині, не залежно від того з ким вона проживає. Однак, надання допомоги ОСОБА_18 в утриманні її сина ОСОБА_22 носить для ОСОБА_3 добровільний характер та не може порівнюватись із обов'язком утримання власних дітей та не позбавляє його обов'язку щодо виховання його сина від першого шлюбу -ОСОБА_9

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є здоровою та працездатною людиною, хоча на даний час офіційно не працює.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 липня становить 1 144, 00 гривень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. В даному випадку, аліменти, визначені Замостянським районним судом м. Вінниці у розмірі 200, 00 гривень, з урахуванням того, що батьки мають рівні обов'язки по утриманню дитини до досягнення нею повноліття, не можуть забезпечити належне утримання малолітньої дитини -ОСОБА_9 навіть на мінімальному рівні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 192 СК України, суд дійшов до переконання в тому, що наявні підстави для збільшення розміру аліментів, оскільки відповідач зобов'язаний та може надавати утримання дитини в розмірі 400, 00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією прав дитини, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не повинно впливати на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п. 23 Постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»Верховний Суд України від 15.05.2006 року.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому дані судові витрати, враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч. 5 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили підлягає направленню до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Суд роз'яснює, що ст. 169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Враховуючи наведене, керуючись Конвенцією ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини»(ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ст.ст. 19, 141, ч. 1- ч.4 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 157, ст.ст. 164, 165, ч. 2 ст. 166, ст. 169, ч. 1- ч. 2 ст. 171, ст. 180, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192 СК України, ст.ст. 10, 11, 45, 50, 57-64, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 179, 180, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 212-215, 217, 218, п.1 ч.1 ст. 367ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого та зареєстрованого в с. Кудлаї Немирівського району Вінницької області батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2

Змінити розмір аліментів призначених рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці по справі № 2-4726 2005 р. від 14.12.2005 року

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого та зареєстрованого в с. Кудлаї Немирівського району Вінницької області, непрацюючого, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень та судовий збір в сумі 8, 50 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: