Справа № 2 - 1013/2007 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
13 вересня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
при секретарі Зозуля Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення,
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення сервітуту на користування частиною житлового будинку, -
встановив:
В березні 2007 року ОСОБА_1звернулася до суду із позовом про виселення. В позові посилається на те, що вона проживає вАДРЕСА_1 та є власником 1/3 частини даного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.11.1999 року, зареєстрованого в БТІ м. Ірпінь 24.11.1999 року. Вона -сирота, відповідач ОСОБА_2 погодилась взяти над нею опіку, оскільки на момент смерті батьків вона була неповнолітньою, в зв'язку із чим ОСОБА_2 разом із своєю дочкою ОСОБА_3 вселились в належний позивачу будинок. Відповідачі мають власний будинок в АДРЕСА_1. Посилається також на те, що в 2005 році, будучі повнолітньою, вона вийшла заміж, в липні 2005 року народила дитину, в зв'язку із тим, що вона має власну сім'ю, а піклування над нею припинилось в зв'язку із досягненням повноліття, вона звернулася до відповідачів із проханням виселитися із будинку. Відповідачі відмовились це зробити, оскільки здають власний будинок в оренду. Посилаючись на ст. 98 ЖК України, просила виселити відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1.
В липні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про встановлення сервітуту на користування частиною житлового будинку. В позові посилається на те, що вона дійсно вселилась в частину будинку АДРЕСА_1 в 1992 році як опікун ОСОБА_1, вони разом із дочкою ОСОБА_3 постійно проживали в даній частині будинку та спільно вели господарство із ОСОБА_1, вона несла витрати по ремонту, утриманню будинку та вихованню ОСОБА_1Вказує, що іншого житла вона не має, твердження ОСОБА_1про те, що вони із дочкою вселились в будинок як тимчасові жильці не відповідає дійсності, оскільки вони вселилися в даний будинок в якості ч.1енів сім'ї ОСОБА_1 і проживали із нею однією сім'єю, набули право на постійне проживання в даному будинку як ч.1ени сім'ї власника будинку. Вказує також на те, що вона за проханням колишнього власника ОСОБА_4вселилась в будинок АДРЕСА_1, вони разом вели спільне господарство, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_1потребували стороннього догляду. Вважає, що оскільки вони вселилися в спірну частину будинку із згоди попереднього власника в якості ч.1енів її сім'ї із дотриманням вимог ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, вони набули право на постійне проживання в даному будинку та відповідно до ст. 401 ЦК України судом має бути встановлено їх право на
чужим майном (сервітут). В зв'язку із викладеними обставинами просила визнати за нею право на користування (сервітут) житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1не чинити їй перешкод в користуванні частиною будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.08.2007 року позови ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення сервітуту на користування частиною житлового будинку об'єднані в одне провадження.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12.08.2007 року позов ОСОБА_2 про встановлення сервітуту на користування частиною житлового будинку залишений без розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1та її представникОСОБА_5 підтримали вимоги про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 як тимчасових жильців, посилаючись на ст.ст. 98, 99 ЖК України, оскільки як опікун ОСОБА_2 є тимчасовим жильцем та не набула права користування спірною частиною житлового будинку. Просили виселити відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 вселилась в спірну частину будинку разом із своєю дочкою ОСОБА_3 як ч.1ен сім'ї колишнього власника ОСОБА_4та проживає в будинку, а тому не може бути виселена як тимчасовий жилець. Просили відмовити в задоволенні позову. В судові засідання 04.09.2007 року, 11.09.2007 року відповідач та її представник не з'явились, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд продовжив розгляд справи у відсутності зазначених осіб.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась повторно, про час та місце розгляду справи була повідомлена, про причини неявки суд не повідомляла, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд продовжив розгляд справи у відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1та її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.11.1999 року та зареєстрованого Ірпінським БТІ 27.11.1999 року за № 1112 (а. с. 5, 10). Із 01.11.2000 року позивач прописана в зазначеному будинку, що стверджується копією будинкової книги (а. с. 12 - 13).
В судовому засіданні також встановлено, що позивач, будучі неповнолітньою, втратила ІНФОРМАЦІЯ_1матір ОСОБА_10, в зв'язку із чим ОСОБА_2 була призначена опікуном на той час неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Наведені обставини в судовому засіданні визнані сторонами та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як опікун ОСОБА_1разом із своєю дочкою ОСОБА_3 в 1995 році вселилась в 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та проживають на даний час в спірній частині будинку, що належить позивачу.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, копією свідоцтва про шлюб (а. с. 5, 10).
Спірні правовідносини регулюються ст. ст. 98, 99 ЖК України, відповідно до даних норм наймач жилого приміщення та ч.1ени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є ч.1еном сім'ї наймача. Тимчасові жильці на вимоги наймача або ч.1енів сім'ї, які проживають разом із ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - піддягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення незалежно від тривалості проживання не набувають.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про власність» власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод в здійсненні права власності.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі вселились в
спірну частину будинку, що належить позивачу, як тимчасові жильці - ОСОБА_2 як
опікун неповнолітньої, а ОСОБА_3 - як її дочка, яка на той час була неповнолітньою,
вони не набули права користування жилим приміщенням та підлягають виселенню в
судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відповідно до вимог ст.. ст. 98,
99 ЖК України.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона вселилася в спірну частину будинку як ч.1ені сім'ї власника будинку та в зв'язку цим набула права користування житлом, на підтвердження даних обставин відповідачем не було надано будь-яких доказів.
Таким чином, заявлений позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підлягає до задоволення.
В зв'язку із задоволенням позову понесені судові витрати по справі суд покладає на відповідачів, стягнувши із кожного на користь позивача по 8 грн.
На підставі ст. ст. 4, 48 Закону України «Про власність», ст. ст. 98, 99 ЖК України, ст. ст. 379, 383 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-226 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1та ОСОБА_3з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 грн. із кожної.
Копію рішення направити для відома ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи після 18.09.2007 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.