Справа  №  2- 961/2008р.                   

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17 березня 2008 року           

            Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Романенко В.В., при секретарі Кириловій К.Ю., розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського  міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: Приватний нотаріус  Ялтинського міського  нотаріального округу ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частку домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просить  визнати недійсним договір дарування 1/3 частки домоволодінняАДРЕСА_1 м.Ялта, укладений 07 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3., скасувати правову реєстрацію даного правочину в КП  «Ялтинське БТІ», визнати за нею право власності на 1/3 частку домоволодінняАДРЕСА_1з.

Вимоги мотивовані тим, що вона,  будучи власником 1/3 частки домоволодіння, в подальшому успадкувавши ще 2/3 частки даного домоволодіння після смерті своєї матері ОСОБА_6, доглядала за спірним домоволодінням, проводила його  реконструкцію, переобладнання, в зв'язку з чим, будинок став новоствореним майном. ОСОБА_4, ставши власницею  1/3 частки домоволодіння відповідно до судового рішення, подарувала ОСОБА_2. приміщення, які не існують в дійсності. Реально в будинку існують інші приміщення, які були створені саме нею, у зв'язку з чим, вона рахує, що договір дарування частки будинку має бути визнано недійсним та має бути  визнано за нею  право власності на спірну частку будинку.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивачці не належить право вимагати визнання договору дарування недійсним, тому що цим договором не зачеплені її права. Рішенням  Ялтинського міського суду від 19 грудня  2005 року ОСОБА_4 на її 1/3 частку в спірному домоволодінні були виділені приміщення, в які вона була вселена, а в подальшому подарувала їх ОСОБА_2.  ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_4 померла. Позивачка не вказала підстав для визнання договору дарування недійсним. А її доводи про те, що вона доглядала за будинком, провела його перебудову, створивши нову річ, в зв'язку з чим, придбала право власності на 1/3 частку будинку, були предметом розгляду по цивільним справам за позовами ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спадщині, виділені частки в натурі та їм дана належна оцінка. Позивачка не довела  в суді, що взагалі її права порушено договором дарування. У неї не має підстав для звернення в суд за захистом будь яких прав.

Представник БТІ в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що під час розгляду справи у суді працівники БТІ м Ялта, змінили нумерацію літерів, а літери які зазначає позивач на момент укладання нотаріусом договору дарування,  існували.

Приватний нотаріус  Ялтинського міського  нотаріального округу ОСОБА_3. в судове засідання не  з'явилася, про день та час слухання справи сповіщена належним чином, надала суду письмові пояснення, з яких слідує, що договір дарування було посвідчено у відповідності до діючого законодавства, просила розглянути справу у її відсутність.

Суд, вислухавши думку сторін, третіх осіб, дослідивши  матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ №2-3807/04 рік та №2-1993/05 рік, інвентарну справу, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі рішення Ялтинського міського суду від 18 жовтня 2004 року визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 квітня 1998 року видане на ім'я   ОСОБА_6. у частині 1/3 частки  спадкового майна, що складається з домоволодіння  АДРЕСА_1 в смт. Кореїз м. Ялта,  а також за ОСОБА_4 визнано право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_7., померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з 1/3 частки  житлового будинку  АДРЕСА_1 в смт. Кореїз м. Ялта.

На підставі рішення Ялтинського міського суду від 19 грудня 2005 року визнано частково недійсним  свідоцтво про право на спадщину  за законом від 16 липня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_1 в частині 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в смт. Кореїз м. Ялта. ОСОБА_4 виділено з урахуванням  другого варіанту розділу домоволодіння  АДРЕСА_1 в смт. Кореїз  в м. Ялта  згідно судової будівельно-технічної  експертизи № 1396 від 05 серпня 2005 року на 1/3 частку в житловому будинку літ. «А»  приміщення 1-1 площею 11, 7 кв.м. та приміщення 1-2 площею 12, 5 кв.м., у заскленій веранді літ. «А» приміщення 1-3 площею 8, 5 кв.м. та приміщення 1-4 площею 3, 9 кв.м., вбиральню  літ «Н». ОСОБА_4  усунуті перешкоди  в користуванні 1/3 часткою домоволодіння шляхом виселення з виділених приміщень ОСОБА_1 та її вселено  в дані приміщення. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію  за відхилення від ідеальної частки в домоволодінні в ринкових цінах у розмірі  3390 гривень.

Згідно акту державного виконавця  Державної виконавчої служби в м. Ялта від 20 липня 2006 року рішення суду виконано, ОСОБА_1. була примусово виселена з вказаних приміщень, а ОСОБА_4 вселена в 1/3 частку домоволодіння.

07 серпня 2006 року ОСОБА_4 подарувала 1/3 частку домоволодіння ОСОБА_2. згідно договору дарування частки житлового будинку , посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського  міського нотаріального округу  ОСОБА_3.  за реєстром № 1518. 

Таким чином, право власності на 1/3 частку  спірного домоволодіння  за ОСОБА_4  було визнано судовими рішеннями і вона  його реалізувала, розпорядившись  своїм майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

У відповідності  до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, - якщо недійсність  правочину  прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених  законом, такий правочин може  бути  визнаний судом недійсним ( оспорюваний  правочин).

            Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978р. із змінами від 25.12.1992р., від 25.05.1998р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

 При розгляді питань про визнання угод недійсними  слід виходити з того, що визнання угоди недійсною можливе і в інших випадках  порушення угодою особистих або майнових прав суб'єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені спеціальні правила визнання угод недійсними. Разом з тим, у разі визнання угоди недійсною, суд обов'язково повинен вказати в своєму рішенні ту норму права, вимогам якої  угода суперечить.

Судовим розглядом  встановлено і підтверджено матеріалами справи, що договір дарування 1/3 частки домоволодінняАДРЕСА_1з, укладений 07 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. відповідає вимогам діючого законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачка не довела суду обставин, що укладанням договору дарування порушені її особисті або майнові права,  які виникли в неї на спірне майно до укладання цього договору.

            Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають  рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед  судом їх переконливості.

            Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести  ті обставини, на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень.   

            Що стосується доводів позивачки  про те, що приміщення, які подарувала ОСОБА_4 ОСОБА_2.  фактично  є новоствореним майном, то суд  з ними не погоджується, тому що вони не засновані на законі, спростовуються матеріалами справи оскільки, як вказано вище, ОСОБА_4 по судовому рішенню одержала спірні приміщення і вселилася в них, а через деякий час подарувала їх відповідачу. Доводи позивачки в цій частині перевірялися судовими інстанціями, у тому числі і при оскаржувані нею дій судового виконавця при виконанні судового рішення та їм дана належна оцінка.           

Позивачка не надала суду жодного документа на законність переобладнання, добудови будинку, узгодженого і затвердженого у встановленому законом порядку, а технічний паспорт будинку, таким документом не являється. Її доводи також спростовуються  витягом з реєстру  прав власності на нерухоме майно  від 24.07.2006 року, який було видано ОСОБА_4 для надання нотаріусу при укладені договору, з якого слідує, що частина приміщень будинку та підсобних приміщень є самовільними, та ці приміщення до відчужуваної частки не відносяться.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 332  ЦК України особа, яка самочинно переробила  чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріальну  його вартість.

Вся решта доводів позивачки не має правового значення для вирішення спору.

            Таким чином, оскільки позивачка не була стороною в оспорюваному нею правочині,  не була власником     спірної частки домоволодіння та на момент укладання договору дарування її права порушені не були, суд вважає її неналежним позивачем - таким, що не має право на звернення до суду з подібними позовними вимогами.

                        Суд, дослідивши всі докази, приходить до висновку, що заявлені  ОСОБА_1. вимоги є необґрунтованими, надуманими і не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись  ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 16,  ч. 4 ст. 25, ст. 202, ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 332, ст.717    Цивільного кодексу України, 

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи : Приватний нотаріус  Ялтинського міського  нотаріального округу ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частку домоволодіння - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд  Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: