АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого Оверіної О.В.
Судді Журавльова О.Г., Доценко Л.І.
при секретарі Стоянової Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Юстиції в Одеської області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року по справі за позовом Головного Управління юстиції в Одеської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Естонської Республіки,-
В С Т А Н О В И Л А
Головне управління юстиції в Одеській області звернулось до суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Естонської Республіки, посилаючись на те, що 16 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб у м. Талліні, Естонської республіки. Від шлюбу є неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після народження постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.
В позовній заяві вказано, що 12 червня 2010 року неповнолітня ОСОБА_3 разом з батьками, з метою відвідування родичів по материнській лінії, прибула в Україну. Під час перебування на території України відповідачка ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про відмову в поверненні разом з дитиною до Естонської республіки, у зв'язку з чим 18 липня 2010 року позивач змушений був один повернутись до Естонської Республіки.
Позивач вважає, що такими діями ОСОБА_2 фактично самостійно змінила місце проживання неповнолітньої дитини і визначила її місце проживання в Україні без згоди батька, тобто вчиняє незаконне утримання дитини на території України, чим порушує норми Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналася згідно Закону України від 11 січня 2006 року.
Позивач стверджує, що будь-яких домовленостей між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу зміни місця проживання доньки не існує, таким чином ОСОБА_1 позбавлений права піклування про дитину.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дитина разом з батьками, громадянами України приїхала до України, пояснили суду, що відповідачкою в Україні створені усі необхідні умови для всебічного розвитку її доньки. Дитина емоційно дуже прив'язана до матері, разом з нею почуває себе комфортно, що значно відрізняється від умов проживав дитини на території Естонської Республіки, дитина прижилася повністю та адаптувалась на Україні.
У позивача в Естонській Республіці власного житла не має. Доказів того, що відповідачка незаконно утримує дитину на території України позивач не надав .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року у задоволенні позову Головного управління юстиції в Одеській області яке звернулось в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління юстиції в Одеській області просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення ,яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи ,що суд порушив вимоги закону .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст..303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.
Відповідно до вимог Конвенції про цивільно-правові міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналася згідно Закону від 11 січня 2006 року №3303 - 1, яка набула чинності для України з 01 вересня 2006 року, а у відносинах між Україною та Естонською Республікою з 01 квітня 2007 року, її цілями є: забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав.
Відповідно до ст. 3 Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі Конвенції), переміщення або утримування дітей розглядаються як незаконні, якщо
а) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі, іншому органу, колективно або індивідуально відповідною до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримувалася;
■ТІ
а
б) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
ст і
110
до до м.
Статтею 12 Конвенції передбачено, що якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено ст. 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, Відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.
Стаття 13 Конвенції передбачає, що судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення доведуть, що: а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або б) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 16 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб у м. Таллінні, Естонської Республіки.
Від шлюбу є неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в м. Таллінн, та зареєстрована як громадянка України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також є громадянами України, підтверджується їх паспортами.
12 червня 2010 року неповнолітня ОСОБА_3 разом з батьками, за їх власним бажанням прибула в Україну.
Під час перебування на території України, відповідачка повідомила ОСОБА_1, про відмову в повернення разом з дитиною до Естонської республіки та про намір залишитися проживати разом з дитиною постійно на території України. Позивач повернувся до Естонської Республіки, ніяких мір для повернення до Таллінна разом з дитиною він не приймав .
На теперішній час ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом з матір'ю ОСОБА_2 за місцем її реєстрації в квартирі АДРЕСА_2, яка належить їй на праві власності.
Позивач та його представники не надали суду відомостей про житлові умови у ОСОБА_5 в Естонської Республіки та де він працює. З пояснень відповідачки ,їх сім'я мешкала у квартирі батьків ОСОБА_1
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2011 року шлюб укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
ОСОБА_1 знав де мешкає дитина , мав можливість спілкуватися з дитиною, що підтверджується актом від 05.07.2011 року.
Згідно довідки НВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа 1 ступеня» від 22.12.2011 року, неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з вересня 2010 року відвідує зазначений навчальний заклад в м. Білгород-Дністровський , дитина займається в гуртках малювання, англійської мови та танців, відвідує заняття з логопедом.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка працює вихователем в НВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня шкода 1 ступеня», в якому навчається ОСОБА_3, пояснила суду, що під час прийму до навчального закладу в вересні 2010 року, дитина була дуже стурбована, нервувала, неадекватно реагувала на незнайомих людей, у зв'язку з чим, на початку відвідування дитячого садка, дитина перебувала під наглядом дитячого психолога, та за його допомогою та підтримкою матері, ОСОБА_3 була виведена з цього стану.
В період відвідування НВК «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня шкода 1 ступеня» на території України, у неповнолітньої ОСОБА_3 значно покращився стан здоров'я,спілкується з дітьми. Мати дитини - ОСОБА_2 дбайливо піклується за нею та повністю забезпечує дитину.
Після відвідування ОСОБА_3, батьком в липні 2011 року дитина знову почала перебувати в стурбованому та нервовому стані та потребувала психологічної допомоги для зняття стресу. Переїзд дитини до Таллінна може негативно вплинути на стані здоров'я п'ятирічної дитини .
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд пришов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 забезпечила свою дитину належними умовами проживання, належним піклуванням із свого боку, забезпечила духовне виховання дитини. Доказів того , що мати дитини незаконно її утримує суду не надано.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, родичі ОСОБА_1, пояснили ,що ОСОБА_3 разом з батьками приїхала до родичів в м. Білгород -Дністровський Одеської області, Україна. Відповідачка відмовилась повертатися до Естонської Республіки. За час мешкання відповідачки в Україні, ОСОБА_1 відвідував дитину. Свідки охарактеризували мати неповнолітньої дитини з позитивного боку .
Згідно принципу Декларації прав дитини від 20.11.1956 року - дитина може бути розлучена з матір'ю лише у виняткових випадках .Відповідачка та дитина ,якій п'ять років , понад року мешкає в Україні є громадянами України. Переїзд дитини до батька до Естонської Республіки може негативно вплинути на здоров*ї дитини .
Постановляючи рішення суд обґрунтовано керувався нормами матеріального та процесуального права, належним чином перевірив права і обов'язки сторін, враховував інтереси дитини .
Рішення відповідає вимогам ст.ст.. 214 ,215 ЦПК України і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги ,що суд неправильно користувався нормами матеріального права, не врахував вимоги Конвенції спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Керуючись ст.ст. 303,307 ч.1п1., 308 ,314,319 ЦПК України судова колегія ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Головного Управління Юстиції в Одеської області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В. Оверіна
Судді Л.І. Доценко
О.Г. Журавльов