Ухвала

іменем україни

01 серпня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.

суддів: Журавель В.І., Маляренка А.В.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило передати йому в заклад шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне останньому на праві власності заставлене майно:

- автомобіль МАЗ (модель - 5432, рік випуску - 1995, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, № кузова/шасі - НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1);

- автомобіль - напівпричіп платформа-Е (модель: WACKNHUTS24L, рік випуску - 1992, тип транспортного засобу - напівпричіп платформа-Е WACKNHUTS24L, № кузова/шасі - НОМЕР_4, реєстраційний номер - НОМЕР_2);

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-ПМ-100 від 04 вересня 2007 року в сумі 5445,85 дол. США, що еквівалентно 43621,26 грн., звернути стягнення на вказані вище транспортні засоби шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ «Приватбанк» договору купівлі-продажу предметів застави від імені ОСОБА_3 зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 04 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 2007-ПМ-100, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 14500 доларів США зі сплатою 16 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 31 серпня 2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 04 вересня 2007 року укладено договір застави № 2007-ПМ- 100, згідно з яким останній надав в заставу: автомобіль МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль напівпричіп платформа-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 14 вересня 2009 року у нього утворилася заборгованість на суму 5445,85 дол. США.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно:

- автомобіль МАЗ (модель- 5432, рік випуску - 1995, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, № кузова/шасі - НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1);

- автомобіль напівпричіп платформа-Е (модель - WACKNHUTS24L, рік випуску-1992, тип транспортного засобу - напівпричіп платформа-Е WACKNHUTS24L, № кузова/шасі-НОМЕР_4, реєстраційний номер - НОМЕР_2).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-ПМ-100 від 04 вересня 2007 року в сумі 5445,85 дол. США, що еквівалентно 43621,26 грн., звернуто стягнення на вищевказані транспортні засоби, які належать на праві власності ОСОБА_3, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу предметів застави в імені ОСОБА_3 зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також надано ПАТ КБ «ПриватБанк» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника Сизову А.Ю., ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення місцевого суду від 02 вересня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що порушення умов кредитного договору є підставою для його дострокового розірвання та звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом застави, у рахунок погашення всієї суми заборгованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для звернення стягнення на заставлене майно, оскільки позивачем не дотримано вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 04 вересня 2007 року сторони уклали кредитну угоду № 2007-ПМ-100, відповідно до якої відповідач отримав кредит в розмірі 14500 доларів США зі сплатою 16% за рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 31 серпня 2009 року.

Згідно п. 4.3 кредитної угоди у випадку порушення зобов'язань зі сплати кредиту, відповідач має сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованої за кредитом.

Пунктом 6.1. кредитної угоди за порушення будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, а також термінів повернення кредиту та винагороди відповідач зобов'язаний сплатити банку пеню розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконував належним чином, у зв»язку з чим станом на 14 вересня 2009 року виникла заборгованість в розмірі 5445,85 дол. США, з яких:

· заборгованість за кредитом - 5343,77 дол. США;

· заборгованість по відсотках за користування кредитом 98,08 дол. США;

· пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4,00 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою, 04 вересня 2007 року сторони уклали договір застави автотранспорту № 2007-ПМ-100, згідно з яким ОСОБА_3 передав в заставу автомобіль МАЗ та напівпричіп платформа-Е, які належать йому на праві власності.

Пунктом 2.3.9. кредитної угоди від 04 вересня 2007 року передбачено, що у разі настання подій, передбачених пунктом 2.3.3. кредитної угоди, а саме, порушення боржником будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитною угодою, банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених у п. 1.3. кредитної угоди та договорів про надання траншей, у тому числі шляхом звернення стягнення на закладене майно, а також реалізувати свої вимоги, передбачені кредитною угодою або договорами про надання траншей за рахунок іншого майна боржника, його поручителів, відповідно до діючого законодавства.

З'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов'язань банк набув права на звернення стягнення на предмет застави.

При цьому, суд врахував умови договору застави автотранспорту від 04 вересня 2007 року.

Зокрема, п.17.12. вказаного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад.

Крім того, п.22. встановлено, що заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет застави, серед яких і продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Проте апеляційний суд у порушення ст.ст. 213-215, 309 ЦПК України, встановивши, що відповідачем порушено умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість по кредиту станом на 14 вересня 2009 року, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормою, яка підлягає застосуванню та не звернувши уваги на вищевказані положення закону та умови укладеного між сторонами договору застави, якими безпосередньо передбачено в разі порушення боржником кредитних зобов'язань право банку на звернення стягнення на предмет заставленого майна, безпідставно відмовив в задоволенні позову лише на підставі того, що банк не дотримався вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року скасувати.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: В.І. Журавель

Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

Т.О. Писана