Справа № 1/1312/179/12 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Провадження № 11/1390/892/12 Доповідач: Государський В. Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді: Государського В.Ф.
суддів: Березюка О.Г., Волинця М.М.
з участю прокурора: Малиш Н.С.
підсудної: ОСОБА_1
захисника підсудної - адвоката: Крупчака Г.І.
представника потерпілої -адвоката: Лопушанського І.Б.
представника цивільного позивача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, -державного обвинувача Козачук К.О. на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 12 червня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальну справу щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині обвинувачення її за ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.366 КК України, а також за ч.3 ст.358 КК України по епізоду використання завідомо підробленого документа, згідно якого ОСОБА_1 інкриміновано привласнення 20000 грн., скеровано прокурору м. Львова для організації додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 постановлено залишити попередньо обрану без змін -підписку про невиїзд.
Зазначену постанову суду оскаржено прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, як таку, що, на думку апелянта, є незаконною та необгрунтованою.
У справі суддею місцевого суду винесено також постанову від 12 червня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії та закриття у зв'язку з цим кримінальної справи про обвинувачення її за ч.3 ст.358 КК України по епізоду використання завідомо неправдивого документу -заяви на видачу готівки №TR.85567.4 від 27.06.2008 року на суму 100200 гривень. Однак, дану постанову суду ніким з учасників процесу не оскаржено.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді заступника начальника управління роздрібного бізнесу ЗАТ АКБ «Львів», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчинення службового підроблення, впродовж червня-серпня 2008 року привласнила грошові кошти клієнтки банку ОСОБА_5 на загальну суму 120200 грн., що є великим розміром.
Як на підставу рішення про скерування матеріалів кримінальної справи в частині обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1, для проведення додаткового розслідування суд послався на допущену органом досудового слідства неповноту і неправильність при провадженні розслідування, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Зазначені недоліки, як слідує з постанови суду першої інстанції, полягають в тому, що при проведенні досудового слідства не надано належної правової оцінки діям начальника 4-го відділення ЗАТ АКБ «Львів»ОСОБА_6, яка, достовірно знаючи, що заяву на видачу готівки від імені ОСОБА_5 складено без будь-яких на те повноважень особисто ОСОБА_1, незважаючи на це прийняла її і передала для виконання касирам, зобов'язавши їх видати ОСОБА_1 готівкові кошти з чужого банківського рахунку. За таких обставин місцевий суд прийшов до переконання про необхідність перевірки під час додаткового розслідування законності винесеної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6, у зв'язку з чим поклав на органи досудового слідства обов'язок провести очну ставку між обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вжити заходів для усунення суперечностей в їх показах, провести розмежування їх службової компетенції згідно посадових інструкцій, встановити, чи в силу свого службового становища ОСОБА_1 могла привласнювати кошти банку, і з урахуванням здобутих доказів вірно кваліфікувати дії ОСОБА_6, пов'язані з причетністю її до вчинених злочинів. На думку суду, додатково слід перевірити дані про можливе вчинення злочинів іншими працівниками банку, пред'явити винним конкретне та несуперечливе обвинувачення, а також провести необхідні слідчі та інші процесуальні дії з метою повного і всебічного встановлення істини у справі.
В поданій апеляції державний обвинувач Козачук К.О., не погоджуючись з постановою суду про скерування справи на додаткове розслідування, зазначає, що таке рішення прийнято передчасно та всупереч вимогам ст.281 КПК України, оскільки перешкод для подальшого розгляду справи в судовому засіданні по суті пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення немає, а встановити необхідні відомості чи перевірити дані, які мають значення для справи, якщо в цьому була б необхідність, можливо і під час проведення судового слідства шляхом вжиття належних процесуальних заходів, визначених законом, зокрема, наданням судових доручень, додатковим допитом учасників процесу, призначенням відповідних експертиз тощо. При цьому апелянт звертає увагу на те, що в ході досудового слідства відносно ОСОБА_6 відмовлено в порушенні кримінальної справи, дана постанова слідчого була предметом перевірки прокурора м. Львова, підстав для її скасування не було встановлено. Крім цього, ОСОБА_6 допитувалася в судовому засіданні, учасники судового розгляду, в тому числі й ОСОБА_1, не були позбавлені можливості ставити їй запитання для з'ясування тих чи інших обставин справи, а тому доцільність проведення очної ставки як слідчої дії є сумнівною, тим паче, що законом вона не визначена як обов'язкова і слідчий самостійно приймає рішення про її необхідність. Що ж стосується вказівки суду на потребу у перевірці даних стосовно інших працівників банку на предмет їх причетності до вчинених злочинів, то, як стверджує прокурор, в цій частині з кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 ще на досудовому слідстві виділено відповідні матеріали для прийняття належного процесуального рішення, яке за будь-яких умов не перешкоджає розгляду судом справи щодо ОСОБА_1 та не може вплинути на повноту встановлення судом істини. З урахуванням наведеного, а також вказуючи, у свою чергу, на неповноту дослідження матеріалів справи судом, що проявилося в допиті не усіх учасників справи, а тільки їх частини, позбавленні прокурора права змінити в разі наявності для цього підстав пред'явлене особі обвинувачення в судовому засіданні, державний обвинувач просить постанову місцевого суду про скерування матеріалів справи на додаткове розслідування скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримання поданої державним обвинувачем апеляції з додатковим проханням скасувати також ухвалене судом рішення про застосування до ОСОБА_1 в частині обвинувачення амністії, міркування підсудної ОСОБА_1 та в її інтересах адвоката Крупчака Г.І. щодо обгрунтованості постанови місцевого суду і безпідставності апеляційних вимог сторони обвинувачення, думку представника цивільного позивача ОСОБА_4, який в прийнятті остаточного рішення покладається на розсуд апеляційного суду, твердження представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката Лопушанського І.Б. -з обгрунтуванням відсутності підстав для задоволення заявленої апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Місцевим судом зазначених вимог закону не виконано, мотиви прийнятого рішення чітко не обгрунтовано, а процесуальних засобів, які надані чинним законодавством суду для можливого встановлення і перевірки додаткових відомостей у справі, не використано.
Так, з постанови суду вбачається, що основною підставою для прийняття рішення про направлення справи на додаткове розслідування являється необхідність надання юридичної оцінки діям ОСОБА_6, пов'язаних з можливою її причетністю до вчинених злочинів. Водночас у цій же постанові суд першої інстанції констатував, що в ході досудового слідства відносно ОСОБА_6 відмовлено в порушенні кримінальної справи з винесенням відповідної постанови слідчого. Однак, судом з достатньою повнотою не обгрунтовано, чому перевірка зазначеного процесуального рішення можлива лише при проведенні додаткового розслідування і не може бути здійснена шляхом надання відповідного судового доручення, яке вона може мати значення для встановлення істини в ході розгляду справи щодо ОСОБА_1 по суті пред'явленого саме їй обвинувачення, а також чому це перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З аналогічних підстав, як абсолютно необгрунтовані, являються твердження суду про потребу у встановленні і перевірці інших працівників банківської установи на предмет можливої їхньої участі у вчиненні злочину.
Абстрактні посилання у постанові про обов'язок для органів досудового слідства усунути наявні у справі протиріччя, недоліки і грубі порушення закону, які не наповнені жодним фактажем, відсутність належної мотивації, чому суд прийшов до переконання про суперечливість пред'явленого особі обвинувачення, а також узагальнена вказівка на необхідність проведення у справі невизначених судом видів слідчих дій для нібито повного розслідування обставин справи свідчать про безпідставність ухваленого рішення, яке не може залишатись в силі.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у справі щодо ОСОБА_1 оскаржуване рішення про направлення матеріалів на додаткове розслідування прийнято місцевим судом вдруге після скасування апеляційним судом 31 січня 2012 року з тих самих підстав постанови місцевого суду від 03 жовтня 2011 року (т.2 а.с.339-346, 355-362). При цьому вказівки апеляційної інстанції про необхідність при новому судовому розгляді забезпечити повноту і всебічність встановлення обставин справи залишились проігнорованими, що призвело до винесення суддею повторно безпідставної постанови. У свою чергу, зазначене спричинилося до затягування з розглядом справи судом, оскільки у провадженні Личаківського районного суду м. Львова відповідні матеріали перебувають з 15 листопада 2010 року (т.2 а.с.266), а остаточне рішення так і не прийнято.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в тій її частині, в якій вона згідно постанови місцевого суду підлягала скеруванню на додаткове розслідування, у зв'язку із скасуванням зазначеної постанови та на підставі ч.5 ст.374 КПК України слід направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід вжити належних заходів для повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, як це передбачено ст.275 КПК України, та з дотриманням вимог щодо розумності строків провадження прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції на даний час не встановлено.
Що стосується наполягання прокурора в судовому засіданні апеляційного суду на скасуванні також постанови місцевого суду про застосування до ОСОБА_1 в частині обвинувачення амністії, то така вимога виходить за межі апеляції, поданої прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а тому у відповідності до ч.1 ст.365 КПК України зазначене питання не може бути предметом розгляду і вирішення апеляційного суду. Крім цього, колегія суддів виходить з того, що згідно із ч.1 ст.355 КПК України вносити зміни до апеляції вправі лише особа, яка подала таку апеляцію, а в даному випадку від апелянта -державного обвинувача Козачук К.О. -доповнень та змін до апеляції не подано. За таких обставин вимогу прокурора, який підтримує державне обвинувачення в апеляційному суді, в частині скасування постанови суду про застосування до підсудної амністії слід оцінювати як таку, що є процесуально необгрунтованою. Вказана позиція прокурора не враховує того, що рішення про застосування амністії відносно ОСОБА_1 по окремому епізоду злочинної діяльності жодним учасником процесу в апеляційному порядку не оскаржувалося і, відповідно, не може перевірятися в межах провадження з перевірки законності іншої постанови суду щодо тієї ж особи про скерування матеріалів кримінальної справи в решті епізодів на додаткове розслідування.
Враховуючи усе вищевикладене в сукупності та керуючись ст.ст.362, 366, 368, 369, 374 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - державного обвинувача Козачук К.О. - задоволити.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 12 червня 2012 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення її за ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.366 КК України, а також за ч.3 ст.358 КК України по епізоду використання завідомо підробленого документа, згідно якого ОСОБА_1 інкриміновано привласнення 20000 грн., скеровано прокурору м. Львова для організації додаткового розслідування, скасувати, а матеріали справи в цій частині повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередньо обрану без змін - підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Березюк О.Г. Государський В.Ф. Волинець М.М.
(головуючий суддя)