Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

захисниківзасудженого ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Соснівського районного суду м. Черкас від

13 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від

30 січня 2012 року щодо ОСОБА_7

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня

2011 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

виправдано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, за ч.ч. 1, 3 ст. 358КК України за епізодом підроблення довідки про доходи з метою отримання кредиту та її використання провадження у справі закрито на підставі п. 11ч. 1 ст. 6 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року вказаний вирок районного суду залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він будучи службовою особою - директором ПП «Віком плюс», шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснив замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, внесенні завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій з ПДВ стосовно сум податкового відшкодування, що спричинило тяжкі наслідки; підробив документи, що видаються чи посвідчуються підприємством, громадянином-підприємцем, який має право видавати та посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов'язків; повторно використав завідомо підроблені документи.

Так, з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету ОСОБА_7 документально оформив безтоварну операцію з придбання ПП «Віком плюс» у ТОВ «Сіон» гірничо-шахтного обладнання на суму 80 724 944 грн., склавши при цьому завідомо підробний договір купівлі-продажу № 00117 від 16 лютого 2006 року з додатком до нього, та спільно з невстановленою особою підробив і подав до Державної податкової інспекції у м. Черкасах (далі - ДПІ) під час проведення документальної перевірки копію платіжного доручення № 1 від 31 березня 2006 року на суму 80 724 944 грн в підтвердження ніби то здійсненої оплати за обладнання і сплати ПДВ, яку підписав і завірив печаткою ПП «Віком плюс», а також подав копію податкової накладної № 14\03-01 від 14 березня 2006 року, засвідчивши їх правильність особистим підписом та відтиском печатки ПП «Віком плюс».

Крім цього, ОСОБА_7 подав до ДПІ під час проведення перевірки завідомо підроблені документи: копії технічної документації на гірничо-шахтне обладнання та посвідчення про його якість для підтвердження існування ніби то в нього вказаного обладнання, виготовленого Ясинуватським машинобудівним заводом.

19 квітня 2006 року ОСОБА_7 подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2006 року, відобразивши в ній завідомо неправдиві відомості - від'ємне значення ПДВ у розмірі 13 454 157,41 грн начебто сплаченого ТОВ «Сіон», а 04 травня 2006 року подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3), внісши до них указані завідомо неправдиві відомості, що надають право на податковий кредит, безпідставно завищивши від'ємне значення з ПДВ за квітень 2006 року на суму

13 454 157,41 грн, при цьому посвідчив правильність цих офіційних документів особистим підписом та відтиском печатки ПП «Віком плюс», виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак до кінця свого злочинного намір не довів з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, ОСОБА_7 з метою отримання кредиту від ЗАТ «ОТП- банк» в розмірі 49 122,37 дол. США на придбання автомобіля та підтвердження своєї платоспроможності підробив з метою подальшого використання та в подальшому використав довідку № 25\2 від 25 лютого 2008 року, надавши її до ЗАТ «ОТП-банк», та вказав у ній неправдиві відомості про свої доходи на посаді директора ПП «Віком плюс» за серпень 2007 - січень 2008 року, на підставі якої отримав право на укладення з банком кредитного договору в розмірі 49 122, 37 дол. США та на подальше придбання за ці кошти автомобіля, який ОСОБА_7 придбав та зареєстрував 05 квітня 2008 року на своє ім'я.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а саме через безпідставне виправдання ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, виправданого та захисників, котрі заперечували проти задоволення касаційної скарги і просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Твердження прокурора у його скарзі про те, що рішення суду в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_7 за епізодом підроблення довідки про доходи за ч. 1 ст. 358 КПК України з метою отримання кредиту та за епізодом використання завідомо підробного документа - довідки про одержання кредиту за ч. 3 ст. 358 КПК України - у зв'язку з тим, що за тим самим фактом є нескасована постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи, не грунтується на законі.

Так, дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року положення п. 2 ч. 16 ст. 238-2 КПК України щодо уповноваження судів на винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи було визнано неконституційним.

Однак, відповідно до положень ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи зазначене рішення Конституційного Суду України, не тягне за собою автоматичне скасування судових рішень.

Таким чином, враховуючи, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи постановлена Соснівським районним судом м. Черкаси 06 листопада 2008 року, яка на даний час у встановленому законом порядку не скасована, то рішення суду про закриття провадження в частинні обвинувачення за ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України, є правильним.

Що ж стосується рішення в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, то з ним колегія суддів погодитися не може.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні неправомірного діяння. При цьому виправдувальний вирок відповідно до вимог ч. 1 ст. 327 КК України повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, й оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази - як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх і дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Як випливає з матеріалів справи та судових рішень у частині виправдання ОСОБА_7, суд наведених вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.

Зі змісту судових рішень щодо ОСОБА_7 вбачається, що суд прийняв рішення про відсутність у діях виправданого складу злочину, керуючись своїми висновками щодо законності проведених ПП «Віком Плюс» операцій та наявності у неї ознак товарності, однак при цьому суд не взяв до уваги та не дав оцінки, що в матеріалах справи відсутні дані щодо наявності предмету договору купівлі-продажу, що був укладений між ПП «Віком плюс» та ТОВ «Сіон», а саме гірничо-шахтного обладнання, а також його руху у ТОВ «Ферро» і ТОВ «Східний полюс», про що стверджує сам виправданий.

Крім того, виходячи з показань ОСОБА_7 випливає, що гірничо-шахтне обладнання, яке було предметом договору його підприємства із ТОВ «Сіон», свого часу було власністю і знаходилося на зберіганні у ТОВ «Ферро», після чого ним володіло ТОВ «Сіон», ПП «Віком Плюс», ТОВ «Східний полюс». При цьому суд не звернув уваги на те, що відповідно до виписки банку АКБ «Базис» № 708 від 23 жовтня 2006 року за розрахунковим рахунком ТОВ «Сіон» руху коштів стосовно операції придбання гірничо-шахтного обладнання не відбувалось, а також на те, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо первісного виробника вказаного обладнання, що свідчила би про реальність зазначеного майна, та дані щодо фактичного володіння ним та його зберігання вказаними підприємствами.

При спростуванні твердження обвинувачення про наявність умислу у ОСОБА_7 на заволодіння майном шляхом зловживання становищем суд послався на законність оплати договору-купівлі продажу, на підставі якого виправданий мав намір отримати відшкодування податкового кредиту простими векселями, що по суті не заборонено законом.

При цьому суд не взяв до уваги та не проаналізував факту подання ОСОБА_7 декларації з ПДВ за березень 2006 року з від'ємним значенням цього податку, на той час як оплату договору купівлі-продажу векселями було проведено лише 28 квітня 2006 року, тобто майже через місяць після подання вказаної декларації та до виникнення у виправданого права на відшкодування податкового кредиту.

Суд, вказуючи у своєму рішенні, що встановлені досудовим слідством обставини свідчать не про скоєння ОСОБА_7 злочину, а про незнання ним вимог податкового законодавства та невірне його трактування, послався на акт камеральної перевірки податкової декларації ПДВ № 2709/15-210 від 15 травня 2006 року, відповідно до якого виправданий у будь-якому разі не мав права на отримання відшкодування податкового кредиту, на підставі п. 7.711а, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року. Проте суд у цьому випадку не врахував, що камеральну перевірку проводять виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, і не перевіряють при цьому достовірність даних, указаних у цих документах.

Крім того, виправдовуючи ОСОБА_7 за відсутності в його діях складу злочину, допитавши виправданого та свідків, дослідивши інші, зазначені в обвинувальному висновку докази, суд, визнавши частину їх недопуститими, а іншу - недостатніми, зробив висновок, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 358 КК України, не знайшло свого підтвердження.

Спростовуючи таке обвинувачення, пред'явлене органами досудового слідства, суд, як убачається з вироку, в основу свого рішення з одного боку поклав висновок про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, а з іншого мотивував це тим, що докази на підтвердження вчинення виправданим інкримінованих йому злочинів відсутні, та можливість їх встановлення вичерпана.

Таким чином, суд у своєму вироку припустився суперечності, оскільки з його мотивувальної частини не можна точно визначити підставу постановлення виправдувального вироку, що викликає сумнів у правильності постановлення такого рішення.

Крім цього, колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав визнав недопустимими ряд доказів у справі та критично оцінив показання свідків, які підтверджують обґрунтованість обвинувачення.

Зокрема, без належного обгрунтування з посиланням на відповідні норми закону суд визнав недопустимими доказами копії документів лише з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні їх оригінали чи при їх вилученні не були дотримані вимоги закону. При цьому суд не взяв до уваги, що за експертними висновками підписи на документах вчиняв саме ОСОБА_7, і, незалежно від їх походження, вони наявні у матеріалах справи.

Також суд дійшов висновку про те, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 є зацікавленими особами, оскільки працюють в податковій системі. В чому ж полягає їх зацікавленість і як вона пов'язана з їх показаннями, достовірність яких викликала сумнів у суду, у обох судових рішеннях не зазначено. При цьому, судом було встановлено, що саме ОСОБА_10 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7

Вказівка апеляційного суду на неможливість притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України, оскільки в матеріалах справи наявна вказана нескасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за цим же фактом, є безпідставною, тому, що, як убачається зі змісту постанови заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України Назагара Р.Д. від 31 жовтня 2006 року, вказану постанову було скасовано. Будь-які інші постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за цим же фактом у матеріалах справи відсутні. В іншому ж випадку провадження у справі за цим епізодом підлягає закриттю на підставі п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК України.

За наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу злочину є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним.

Оскільки про вказані порушення зазначалося в апеляції прокурора, який просив апеляційний суд постановити свій вирок у справі, є можливість їх усунення при розгляді справи в апеляційному порядку, то скасуванню підлягає лише ухвала апеляційного суду.

У зв'язку зі скасуванням ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасуванню також підлягає і окрема ухвала, постановлена апеляційним судом одночасно із оскаржуваним рішенням.

При новому апеляційному розгляді справи необхідно ретельно дослідити всі докази по справі, дати належну правову оцінку діям

ОСОБА_7 та прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року в частині залишення без зміни вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання його невинним та виправдання за відсутністю у його діяннях складу злочинів за епізодами закінченого замаху на заволодіння чужим майном - за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, службового підроблення - за ч. 1 ст. 366 КК України, підроблення бухгалтерських документів з метою замаху на незаконне відшкодування ПДВ - за ч. 1 ст. 358 КК України, використання завідомо підроблених бухгалтерських документів з метою замаху на незаконне відшкодування ПДВ - за ч. 3 ст. 358 КК України скасувати, а справу, в цій частині, направити на новий апеляційний розгляд.

В решті вказану ухвалу та вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7 в частині закриття провадження у справі за епізодом підроблення довідки про доходи з метою отримання кредиту та її використання - за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України залишити без зміни.

Окрему ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року на адресу начальника СВ ПМ ДПА в Черкаській області-скасувати.

Судді:

_________________В.В.Наставний__________________С.С. Слинько___________________О.Г. Чуйко