Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
засудженої ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 02 серпня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_8. на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму, останнього разу 10 квітня 2006 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за те, що вона 24 лютого 2011 року приблизно о 21 годині 30 хвилин на автозупинці у с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області була затримана працівниками міліції, де під час поверхневого огляду у неї було виявлено і вилучено медичний шприц, ємкістю 2 мл, в якому містилося 1,4 мл особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, сухою вагою 0,0773 г.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року цей вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена, посилаючись на однобічність та неповноту дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та її особі, просить змінити постановлені щодо неї судові рішення та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
У своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень та пом'якшення їй покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої, яка підтримала касаційні скарги, просила кваліфікувати її дії як замах на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки не довела злочин до кінця, та пом'якшити призначене їй покарання, думку прокурора, яка вважала судові рішення законними та обгрунтованими, а касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджена оскаржує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які були предметом перевірки апеляційного суду, вказує на однобічність та неповноту судового слідства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України з таких підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом в порядку ст. 299 КПК України доказах.
При цьому, засуджена не оспорює обґрунтованість визнання судом на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. ОСОБА_5 не заперечувала проти скороченого розгляду справи, та у своїй заяві зазначила, що суть ст. 299 КПК України їй роз'яснена ( а.с.96). Згідно протоколу судового засідання, засудженій також було роз'яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи ( а.с.99).
За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно. Посилання засудженої у доповненні до касаційної скарги на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону фактично зводяться до оскарження встановлених судом фактичних обставин справи, які, як зазначено вище, перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Що стосується висновку місцевого суду щодо покарання, то його також слід визнати правильним.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5, місцевий суд, як видно з його вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу засудженої, яка за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, проживає разом з матір'ю - інвалідом 3 групи, раніше двічі притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, у тому числі з встановленням іспитового строку, обставини, що пом'якшують покарання - сприяння слідству та суду у встановленні істини по справі, щире каяття, і призначив їй покарання близьке до мінімальної межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 309 КК України.
Призначене ОСОБА_5 судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання несправедливим унаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення, як про це йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Такі ж як і у касаційній скарзі доводи касаторів щодо суворості покарання були викладені в їх апеляціях, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та її захисника - без задоволення.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
В.В.Наставний С.С. Слинько О.Г. Чуйко