УХВАЛА                                                         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2007року колегія суддів судової палати у кримінальних

справах                                   Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого                          - судді Белан Н.О.,

суддів                                     - Слинька С.С., Кравченка СІ.,

за участю прокурора             - Решетняк Н.О.,

захисників                              - ОСОБА_1 ОСОБА_2.,

засудженого                           - ОСОБА_3.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Безрукого Р.Я., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, працюючий приватним підприємцем, одружений, мешканець АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ст. 118 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_3. визнаний винним в умисному вбивстві ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.

08 червня 2006 року, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_3. за попередньою домовленістю зустрівся біля Совського ставка №7 з ОСОБА_4., куди останній прибув на автомобілі „Порше", держномер НОМЕР_1, де вони удвох розмовляли протягом години.

Потім, за пропозицією ОСОБА_4, вони під'їхали до Совського ставка №2, що знаходиться за 30-35 метрів від бетонного паркану, яким огороджено територію об'єкта по АДРЕСА_2.

 

Знаходячись   в   салоні   автомобіля,   ОСОБА_4.   став погрожувати ОСОБА_3., який сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля, вбивством, направивши при цьому на ОСОБА_3. пістолет.

Реально сприймаючи погрозу, ОСОБА_3. правою рукою вдарив    по  пістолету,  який  випав  з  руки  ОСОБА_4.  та  впав  біля  ніг ОСОБА_3.

Піднявши пістолет, ОСОБА_3. вистрілив у ОСОБА_4, який після пострілу відкинувся на сидінні.

Виходячи з автомобіля, ОСОБА_3. ще двічі вистрілив у ОСОБА_4, і з місця події зник, викинувши пістолет у ставок.

Від отриманих поранень ОСОБА_4. помер на місці події.

Суд визнав необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України, за якою він обвинувачувався, на ст. 118 КК України, оскільки дійшов висновку про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони.

В апеляції, зі змінами внесеними 28 серпня 2007 року, прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, неповноту судового слідства, що призвело до безпідставної кваліфікації дій засудженого по ст. 118 КК України, просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала

вимоги апеляції про скасування вироку та направлення справи на новий

судовий розгляд, засудженого та його захисників, які вважали вирок суду

законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає

задоволенню, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє

слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,

колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з

таких підстав.                                                                                    

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, а також повинні бути зазначені мотиви, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення.

Проте, ці вимоги закону у повному обсязі не були виконані судом при постановленні вироку.

 

Як убачається з вироку, урахувавши пояснення засудженого про те, що він здійснив постріли з пістолета і таким чином заподіяв смерть потерпілого внаслідок того, що той реально загрожував його життю, суд перекваліфікував дії ОСОБА_3. на ст. 118 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Крім того, на обґрунтування такої кваліфікації суд послався і на показання свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7., а також на висновки експертиз , у тому числі і судово-медичної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_4

Разом з тим, як убачається з показань цих свідків, вони не були очевидцями злочину, а свідчили про події, що відбувалися напередодні.

Зокрема свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6. - дружина та дочка засудженого, свідчили про заподіяння засудженому тілесних ушкоджень в області голови у квітні 2005 року.

Проте, обставини цієї події з'ясовані неповно і з показань цих свідків не можна встановити зміст злочинного умислу засудженого, бо вони не були очевидцями події.

Свідок ОСОБА_7. - знайома ОСОБА_4, стверджувала, що до 15 години 20 хвилин 08 червня 2006 року вона перебувала з останнім у нього вдома. їй відомо, що ОСОБА_4. домовлявся про зустріч на 15 годину 30 хвилин з чоловіком на ім'я ОСОБА_8, а не зі ОСОБА_3. Крім того, вона підтверджує той факт, що останній брав у ОСОБА_4 гроші у борг і не повертав. Хоча ОСОБА_4., розмовляючи у її присутності зі ОСОБА_3. по телефону наполягав на поверненні боргу, але не погрожував і навіть погодився отримувати борг частинами. За дорученням потерпілого вона двічі зустрічалася зі ОСОБА_3. для отримання частини боргу. Так, у перших числах січня 2006 року останній передав їй 1000 доларів СІЛА. 09 березня 2006 року ОСОБА_3. грошей не приніс та просив відстрочити сплату боргу.

Показання свідка ОСОБА_7. органами досудового слідства покладені в обґрунтування висновку про умисне вбивство, і

Між тим, у мотивувальній частині вироку взагалі відсутня аргументація щодо необ'єктивності показань цього свідка.

Досить ретельно пославшись у вироку на висновки судово-медичної експертизи про чисельні тілесні ушкодження які утворилися від пострілів які здійснив засуджений, суд першої інстанції на порушення ст. 334 КПК України також не навів у вироку доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3. у цей час перебував у стані необхідної оборони.

Крім того, суд першої інстанції поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу засудженого та правової оцінки його дій.

 

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_3. обвинувачується в тому, що 08 червня 2006 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля „Порше", держномер НОМЕР_1, біля Совського ставка №2, що знаходиться за 30-35 метрів від бетонного , паркану, яким огороджено територію об'єкта по вул. Колоскова, Пум. Києві, в ході сварки з ОСОБА_4., на грунті особистих неприязних стосунків та з метою помсти останньому за заподіяні йому 26 квітня 2005 року тілесні ушкодження, вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, тричі вистріливши в нього з пістолета невстановленої слідством марки і моделі.

За висновком слідчих органів неприязні стосунки між ними виникли з таких причин.

Приблизно у 2004 році ОСОБА_4. запропонував ОСОБА_3. зайнятися спільною підприємницькою діяльністю та реалізувати комерційний проект. Погодившись, ОСОБА_3. зобов'язався організувати оформлення необхідної документації та позичив у ОСОБА_4 для виконання цих дій 5000 доларів США. і

Оскільки комерційний проект не був реалізований, ОСОБА_3. не зміг відразу повернути ОСОБА_4. позичену суму, а тому вони домовилися про повернення коштів частинами.

У зв'язку з несвоєчасним поверненням боргу між ними склалися неприязні стосунки, в результаті чого 26 квітня 2005 року в ході конфлікту ОСОБА_4. вдарив ОСОБА_3. по голові металевим предметом, заподіявши тілесні ушкодження.

З матеріалів справи вбачається, що такі висновки ґрунтуються фактично лише на показаннях самого засудженого, які в ході досудового слідства також належним чином не перевірялися.

Натомість суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4. вимагав від ОСОБА_3. 15000 доларів США, і 26 квітня 2005 року, вимагаючи повернення грошей, застосував насильство до засудженого, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

На обґрунтування такого висновку у вироку також покладені показання засудженого. Але при цьому судом не були витребувані будь-які документальні дані та не досліджені інші докази для підтвердження чи спростування доводів засудженого.

При цьому суд не витребував документи та не дослідив інші докази для підтвердження чи спростування доводів засудженого про виконання ним з залученням інших осіб, організацій та установ робіт на виконання спільного з ОСОБА_4. комерційного проекту за кошти останнього.

 

Суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_3. щодо обставин його побиття 26 квітня 2005 року, які є супереч.1ивими, не з'ясував причини цих суперечностей в ході його допиту.

Так, у своїй заяві про явку з повинною, ОСОБА_3. вказував, що

вимагаючи повернення своїх грошей, ОСОБА_4. разом з невідомими

   особами   26   квітня   2005   року   на   Совських   ставках   вдарив   його

монтировкою по голові. До міліції він з цього приводу не звертався ( т.1,

а.с.227).

В ході допиту як підозрюваного ОСОБА_3. вказував, що 26 квітня 2005 року ОСОБА_4. та троє невідомих осіб розбили йому монтировкою голову. По даному факту він 26 чи 27 квітня 2005 року звертався із заявою до Солом'янського РУ ГУ МВС України (т. 1, а.с.241).

В ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3. пояснив, що 26 квітня 2005 року ОСОБА_4. та троє невідомих возили його у багажнику автомобіля (т. 1, а.с.247).

В ході додаткового допиту у якості обвинувачуваного, ОСОБА_3. наполягав на тому, що 26 квітня 2005 року його возили на задньому сидінні автомобіля, поруч сидів невідомий, а ОСОБА_4. сидів на передньому пасажирському сидінні, звідки і вдарив його монтировкою по голові, (т. 1, а.с.293).

В ході судового слідства ОСОБА_3. також вказував, що ОСОБА_4. вдарив його монтировкою по голові в автомобілі.

Ці показання засудженого суд належним чином не перевірив і не усунув суперечності щодо обставин застосування до засудженого насильницьких дій, з урахуванням розташування ОСОБА_4 та ОСОБА_3. в автомобілі, їх статури, та характеру пошкодження виявленого у ОСОБА_3.

При цьому суд не дав оцінки повідомленню Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про те, що в період з 2005 року по 09,червня 2006 року звернення ОСОБА_3. з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень, або інших протиправних дій відносно нього, до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві не надходили (т. 1, а.с.103).

Також, для підтвердження чи спростування доводів засудженого щодо обставин вчинення щодо нього ОСОБА_4. протиправних дій 26 квітня 2005 року, не допитаний свідок ОСОБА_9., який, за твердженням ОСОБА_3. в ході досудового та судового слідства, був присутнім при вимаганні у нього грошей, надавав допомогу та мав розмову з ОСОБА_4.

Крім того, зазначивши, що ОСОБА_4. погрожував вбивством ОСОБА_3., суд першої інстанції не з'ясував і не аргументував у вироку висновок щодо таких дій потерпілого, залишивши поза увагою, що за

 

твердженням засудженого він протягом року віддав    ОСОБА_4. близько 15000 доларів США, що втричі перевищує суму, яку він отримав    для    виконання    комерційного    проекту,    та    був    готовий продовжувати виплату грошей ОСОБА_4., про що підтвердив своїми письмовими розписками.

При цьому, залишилось неперевіреним судом і питання можливості передачі ОСОБА_4. ОСОБА_3., за твердженням останнього, протягом 2005-2006 років 15000 доларів США, з урахуванням його пояснень щодо неможливості у період з 1995 по 2004 рік віддати борги у сумі 13000 доларів СІЛА, що призвело до втрати ним та його дружиною права власності на дві квартири (т.1, а.с.287-278).

За поясненнями ОСОБА_3., ОСОБА_4. призначив йому зустріч 08 червня 2006 року, зателефонувавши додому близько 10-11 години. Однак ця обставина також залишилась неперевіреною судом, оскільки у матеріалах справи є роздруківка лише вихідних дзвінків з домашнього телефону ОСОБА_3. (т.1, а.с.85-89).

Усунути цей недолік досудового слідства суд мав можливість, в тому числі шляхом надання судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України.

Поклавши в основу вироку показання засудженого щодо обставин вчинення ним вбивства потерпілого та дійшовши висновку про те, що ОСОБА_3. вчинив перший постріл в ОСОБА_4 після того, як вибив з його руки пістолет, суд не дав належної оцінки таким показанням, з урахуванням висновків судово-медичної експертизи, відповідно до яких потерпілому було спричинене сліпе вогнепальне кульове поранення грудей з вхідною вогнепальною раною, яка розташована на правій задньобоковій поверхні грудної клітини, від якої в напрямку з права наліво, трохи знизу вверх і ззаду наперед відходить раньовий канал, який проникає в праву та ліву плевральні порожнини з ушкодженням по ходу 8-го ребра з права, нижньої долі правої легені, оболонок і тканин спинного мозку і межреберних м'язів зліва (т.2, а.с.20-25).

А цей висновок, як обґрунтовано зазначено в апеляції, може свідчити про те, що у момент отримання цього поранення потерпілий був повернутий спиною до стріляючого.

Про це свідчить і розташування пошкоджень на одязі потерпілого (т. 2, а.с.35)

Даючи пояснення в апеляційній інстанції, ОСОБА_3. також стверджував, що змушений був стріляти, оскільки потерпілий намагався відібрати у нього пістолет, і був повернутий обличчям до нього.

Разом з тим, відповідно до п. 2.6 висновку судово-медичної експертизи речових доказів, локалізація та характер ушкоджень на тілі та пошкоджень    на    одязі    ОСОБА_4.    не    суперечать    показам

 

підозрюваного про положення потерпілого та нападника у момент скоєння  злочину,  викладених  у  протоколі  відтворення  обстановки  та обставин подій (т. 2, а.с.34).

За таких обставин, з метою роз'яснення висновку щодо наведених обставин, суду належало допитати експерта, а у випадку необхідності призначити додаткову чи повторну експертизу, в тому числі комплексну, з урахуванням пояснень підсудного у судовому засіданні, для з'ясування дійсного положення його та потерпілого у момент вчинення пострілів, оскільки це має суттєве значення для встановлення істини у справі.

Виходячи з того, що згідно з чинним законодавством докази подають сторона обвинувачення і сторона захисту, суд має перед закінченням судового слідства з'ясовувати у сторін, чи всі докази на обґрунтування своїх доводів вони подали і фіксувати їхні відповіді у протоколі судового засідання. При цьому, суд не вправі відмовити учасникам судового розгляду в дослідженні доказів, якщо вони є належними та допустимими.

Як вбачається з протоколу судового засідання, закінчуючи судове слідство, суд визнав недоцільним виклик потерпілого ОСОБА_4. та свідків ОСОБА_10. і ОСОБА_9., та вирішив обмежитися їх показаннями на досудовому слідстві, що суперечить вимогам ст. 306 КПК України, якою визначені випадки можливості оголошення показань свідків.

При цьому, показання зазначених свідків так і не були оголошені.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляції щодо однобічності та неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що могло вплинути на вирішення питання про правильність кваліфікації дій засудженого, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в іншому складі суддів.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора Безрукого Р.Я., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Солом'янського районного суду м.Києва в іншому складі суду.