Справа № 22ц - 519/08 Головуючий у 1 інстанції - Грушицький А.І.
Категорія - 52 Доповідач - Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2008 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Лончука В.Г.
суддів Киці С.І., Расевича С.І.
при секретарі Масляній С.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділу освіти Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_2про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 квітня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 квітня 2008 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, оскільки судом порушені норми матеріального права, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Просить скасувати дане рішення і постановити нове про задоволення її позову.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу начальника відділу освіти Луцької райдержадміністрації від 30.08.2006 року позивачку призначено по сумісництву на посаду керівника гуртка Будинку школяра смт Торчин згідно п.2 ст. 23 КЗпП України (до кінця навчального року) з 1.09.2006 року. На підставі наказу начальника відділу освіти Луцької райдержадміністрації від 30.05.2007 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з 1.06.2007 р. на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України в зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 31.08.2006 року приступила до виконання свої обов'язків керівника гуртка Будинку школяра смт Торчин, вказана обставина також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні. Отже, позивач була фактично допущена до роботи і це вважається укладенням трудового договору на умовах, визначених у відповідному наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.2002 року по 29.02.2007 року працювала на постійній роботі на посаді укладальника-пакувальника ВАТ «Волиньхолдінг», а тому була прийнята на роботу за сумісництвом в Будинок школяра до кінця навчального року.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із наказом начальника відділу освіти Луцької райдержадміністрації від 30.08.2006 року про прийняття її на роботу згідно п.2 ст. 23 КЗпП України і тому укладений між сторонами договір являється безстроковим.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що суд, відмовляючи у задоволенні позову не врахував вимоги ч.3 ст. 184 КЗпП України. Відповідно до цієї статті звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Позивач на час звільнення з посади керівника гуртка Будинку школяра смт Торчин була забезпечена основним місцем роботи, а тому підстав для застосування положень ч.3 ст. 184 КЗпП України немає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки грунтуються на обставинах справи та підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 квітня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: