ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2008                                            

    Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Мороз В.Ф., Стрелець Т.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

позивача -Осадчук П.В.

відповідача -ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2008р. по справі  

за позовом     Державного підприємства міністерства оборони України “Укрвійськбуд“ в особі філії “1080 -управління начальника робіт”

до відповідача  Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 31500гр. та по зустрічному позову про визнання недійсним договору оренди

         В С Т А Н О В И В :

 21.01.2008р. до господарського суду Кіровоградської області надійшов позов державного підприємства міністерства оборони України “Укрвійськбуд“ в особі філії “1080 -управління начальника робіт” (далі ДП “Укрвійськбуд”) про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 31500гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 5.05.2005р. між сторонами було укладено договір оренди, відповідно до умов якого відповідач отримав в оренду штукатурну станцію. Починаючи з травня 2006р. відповідач припинив сплачувати орендну плату, в зв'язку з чим ДП “Укрвійськбуд” просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 31500гр.

    ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив визнати договір від 5.05.2005р. недійсним в зв'язку з тим, що позивач не передав йому орендоване майно (а.с.46).

    Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2008р. (суддя Хілько Ю.І.) з відповідача на користь позивача стягнуто 31500гр. та судові витрати, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та задовольнити зустрічний позов, відмовивши в задоволенні первісного позову. При цьому апелянт послався на те, що справу розглянуто у відсутність представника позивача. Крім того, судом не враховано, що позивач не передав відповідачу орендоване майно

    У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що 5.05.2005р. між філією ДП “Укрвійськбуд” та ОСОБА_1 було укладено безстроковий договір оренди, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу в тимчасове користування штукатурну станцію вартістю 17711,01гр. (а.с.8).

    Відмовивши в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що позивач не передавав йому орендоване майно, не є підставами для визнання договору недійсним. Але при цьому місцевий суд не дав оцінки законності укладеного сторонами договору та не скористався наданим йому п.1 ст.83 ГПК України правом визнати недійсним пов'язаним зі спором про стягнення заборгованості з орендної плати договір оренди, який суперечить законодавству.

    В той же час, матеріалами справи встановлено, що договір від 5.05.2005р. укладено з такими порушеннями вимог чинного законодавства, які у відповідності до ч1 ст.203, ч1 ст.215 ЦК України дають підстави для визнання його недійсним.

    При цьому колегія суддів враховує таке.

    З витребуваних під час апеляційного перегляду документів слідує, що філія є відокремленим підрозділом ДП “Укрвійськбуд” та не є юридичною особою, про що зазначено у відповідному Положенні. Власником майна філії є ДП “Укрвійськбуд”. В свою чергу, у Статуті ДП “Укрвійськбуд” зазначено що воно є підприємством Міністерства оборони України, засновано на майні Збройних сил України, а майно ДП “Укрвійськбуд” є державною власністю і передано підприємству на праві господарського відання. Згідно з п.4.5 Статуту ДП “Укрвійськбуд” має право здавати закріплене за ним майно в оренду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

    Таким чином, оскільки передане в оренду майно є державним, укладений договір оренди повинен відповідати приписам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції Закону, що діяла станом на 5.05.2005р.

    Відповідно до ст.10 Закону договір оренди державного майна повинен містити істотні умови та повинен відповідати типовому договору оренди державного майна. В той же час, договір оренди від 5.05.2005р. таких умов не містить та не відповідає Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (затв. наказом Фонду держмайна №1774 від 23.08.2000р.). Зокрема, договір не містить розміру орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна; умов забезпечення виконання зобов'язань; порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; обов'язку страхування орендарем взятого ним в оренду майна та обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Законом України “Про оренду державного та комунального майна” також не передбачено можливості укладення договору оренди без зазначення його строку. Окрім цього, відповідно до ст.19 Закону, частина орендної плати повинна перераховуватися Фонду державного майна шляхом зарахування на відповідний бюджетний рахунок.

    Крім того, колегія суддів враховує, що орендоване майно має певну специфіку, оскільки воно знаходиться у віданні Міністерства оборони України.

    Статтею 1 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” визначено, що до військових частин відносяться безпосередньо військові частини, а також заклади, установи та організації Збройних Сил України. Таким чином, ДП “Укрвійськбуд” також є організацією Збройних Сил України та входить до структури Міністерства оборони, а майно, закріплене за підприємством, у відповідності до ст.1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, є військовим майном.

    Згідно зі ст.3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до ст.4,5 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (затв. постановою КМ України №778 від 11.05.2000р.) дозвіл на передачу військового майна в оренду щодо нерухомого військового майна надається Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами), а передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

    При укладенні договору оренди керівником Філії зазначені умови закону дотримано не було.

    Вказані обставини, у відповідності до ст.203, 215 ЦК України, є підставами для визнання недійсним договору від 5.05.2005р., оскільки його зміст суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

    Що стосується стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, то колегія суддів виходить з такого.

    Відповідно до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

    Таким  чином, з відповідача повинно бути стягнуто орендну плату за весь час дії договору.

    З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2007р. набрало чинності рішення господарського суду про витребування у ОСОБА_1 штукатурної станції (а.с.10-12). Вказаним рішенням встановлено, що 22.05.2006р. дію договору оренди було припинено на підставі відповідного звернення позивача. З урахуванням приписів ч2 ст.530 ЦК України, обов'язок повернути майно у ОСОБА_1 виник 29.05.2006р., а тому орендну плату може бути нараховано та стягнуто до цієї дати, оскільки ч2 ст.785 ЦК України передбачено інший, ніж стягнення орендної плати спосіб захисту орендодавця, у випадку, коли наймач не повертає майно після припинення договору оренди.

    В зв'язку з цим, з відповідача повинно бути стягнуто 1500гр., тобто орендну плату за травень 2006р. Решта позовних вимог позивача задоволенню не підлягає.

    Безпідставними є посилання відповідача на те, що він взагалі не отримував від позивача орендованого майна, тому що під час розгляду справ №28/3, 4/126 та 4/327 (а.с.10-20) встановлено, що вказане майно отримане ОСОБА_1 у серпні 2004р.

     Також безпідставним є посилання апелянта на те, що справу було розглянуто у відсутність його представника, оскільки це твердження спростовується протоколом судового засідання від 18.04.2008р. на який сторонами та їх представниками зауважень не подано (а.с.73).

    За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

    Оскільки спір виник внаслідок укладення сторонами договору оренди з явними порушеннями вимог закону, у відповідності до ч2 ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони у розмірі фактично понесених ними затрат.

    Керуючись ст. 101, 103 -105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2008р. скасувати.

    Позов Державного підприємства міністерства оборони України “Укрвійськбуд“ в особі філії “1080 -управління начальника робіт” задовольнити частково.

    Стягнути з приватного підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства міністерства оборони України “Укрвійськбуд“ в особі філії “1080 -управління начальника робіт” (04050 м. Київ вул. Мельникова,81 корп.20) 1500гр.

     В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Зустрічний позов задовольнити частково.

    Визнати недійсним укладений 5.05.2005р. між філією “1080 - управління начальника робіт” державного підприємства міністерства оборони України “Укрвійськбуд“ та ОСОБА_1 договір оренди.

    Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

    Головуючий                                                                                                    А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                                       В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                                                  Т.Г. Стрелець

                                     Справа № 4/13