КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2012 № 5011-26/5703-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Пашкіної С.А.
за участю представників сторін:
від позивача -Марковська В.В., довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012; Цурка Н.О., довіреність №93/2012/02/13-29 від 13.02.2012;
від відповідача -Слюсар С.А., довіреність № 214 від 02.07.2012;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі № 5011-26/5703-2012 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Публічного акціонерного товариства
"Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 12 951 грн. 91 коп.
ВСТАНОВИВ наступне.
Предметом спору за яким вирішено спір Господарським судом міста Києва є позовні вимоги про стягнення 12 951 грн. 91 коп. (з яких: 10 889 грн. 09 коп. - основний борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 701 грн. 68 коп. - три відсотки річних, 1 361 грн. 14 коп. - інфляційна складова боргу).
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2012 позов задоволено повністю. При ухваленні рішення суд виходив з доведеності позивачем факту перевищення відповідачем договірних величин споживання на 14 803 кВт/г, що є підставою для сплати споживачем енергопостачаючій організації двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії в сумі 10 889 грн. 09 коп.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач - ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що акти приймання - передачі товарної продукції з боку відповідача не підписані, та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, у відповідача не виникло обов'язку сплачувати вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії. За наведених доводів апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача у справі надав пояснення якими проти апеляційної скарги заперечив.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Підприємством "Київські кабельні мережі" Виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як енергопостачальною організацією та Дніпровською водопровідною станцією, правонаступником якої є ПАТ "АК "Київводоканал", як споживачем 10.01.1991 р. було укладено договір на користування електричною енергію № 116.
Згідно з умовами договору № 116 від 10.01.1991 р. енергопостачальна організація відпускає споживачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.
Між АЕК "Київенерго", яка була перейменована на ПАТ "Київенерго" та ВАТ "АК "Київводоканал", яке було перейменоване на ПАТ "АК "Київводоканал", 21.12.09 р. було укладено додаткову угоду, якою приведено договір на користування електричною енергією № 116 від 10.01.1991 р. у відповідність до вимог ПКЕЕ (додаток № 1 до додаткової угоди від 21.12.09 р. до договору № 116 від 10.01.1991 р.), відповідно до якої даний договір викладено у новій редакції з протоколом узгодження розбіжностей від 21.12.2009 р.
Відповідно до положень розділу 1 договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача".
Згідно з п. 2.2.2. договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р., постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару:
- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");
- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";
- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 2.3.3. та 2.3.4. договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р., споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Пунктом 4.2.2. договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт/г і більше.
За положеннями п. 4.2.3. вищевказаного договору, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів ат кількості годин їх використання та кількості годин їх використання відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ (№ 562 від 04.05.06 р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням -надалі Методика), у разі таких споживача:
- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобами обліку;
- інших умов, визначених методикою.
Розділом 5 договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р. встановлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.
Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р., за даними акта про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р., перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка "Акт про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка, крім професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності.
Згідно з п. 6.14. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.
У відповідності до п. 6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з п. 6.17. ПКЕЕ, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
За договором про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р., сторони обумовили договірні величини споживання на 2010 р. у додатку № 8А до даного договору "Обсяги постачання електроенергії споживачу".
Листом № 6504/05.10.13/11-09 від 18.12.2009 ПАТ "АК "Київводоканал" просило ПАТ "Київенерго" скоригувати договірні величини електроенергії за вищевказаним договором у грудні 2009 р. з 4 900 000 кВт/г на 3 950 000 кВт/г.
ПАТ "Київенерго" листом (вих. № 048/52-19921 від 28.01.2009 р.) повідомило про встановлення споживачу за о/р № 761 на грудень 2009 р. договірну величину споживання електроенергії на рівні 3 950 000 кВт/г, а також попередив споживача, що останній у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання, згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Виходячи з даних у поданому споживачем звіту про використану активну електроенергію у грудні 2009 р. було зафіксовано перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 14 803 кВт/г.
Відповідачу було надано рахунок на сплату двократної вартості різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною № 761/2 від 25.01.2010 р. на суму 10 889 грн. 09 коп., що вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом.
Крім того, позивач 20.09.2011 р. направив на адресу відповідача вимогу за № 048-71-12036 про сплату заборгованості за двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії в сумі 10 889 грн. 09 коп.
Виходячи з наведених фактичних обставин строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії в сумі 10 889 грн. 09 коп., настав, проте це зобов'язання не було виконане відповідачем.
Правовідносини сторін за договором на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є правовідносинами з енергопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.14. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.
У відповідності до п. 6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з п. 6.17. ПКЕЕ, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.
Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Як вже зазначалося вище, згідно з п. 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р., перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка "Акт про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка, крім професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято правильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача вартості різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії в сумі 10 889 грн. 09 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що акти приймання - передачі товарної продукції з боку відповідача не підписані, та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, у відповідача не виникло обов'язку сплачувати вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.
Вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
Для вирішення питання стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії ключове значення має встановлення факту перевищення обсягу спожитої електроенергії понад договірну величину.
При вирішення спору у даній справі судом першої інстанції такий факт був встановлений однозначно правильно.
Дані про перевищення обсягу спожитої електроенергії понад договірну величину наведені самим відповідачем в звітах про використану електроенергію.
За таких обставин, не підписання відповідачем акту приймання-передачі товарної продукції за січень 2010 щодо сплати двократної вартості в сумі 10 889 грн. 09 коп. не може спростувати факт отримання та споживання відповідачем електроенергії понад договірну величину, що підтверджено його ж даними.
Крім того, відповідно до п. 2.2 додатку №2 до договору оплата рахунків за перевищення договірних величин споживання електроенергії здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Отримання рахунку підтверджується підписом скріпленим печаткою відповідача під написом «документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримані» на звіті про використану активну електроенергію.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт перевищення споживання відповідачем договірної величини споживання та настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати двократної вартості у заявленій до стягнення сумі.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, вимог по стягненню 1 361 грн. 14 коп., як інфляційної складової боргу та 701 грн.68 коп., як трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної № 116 від 21.12.2009 р. у редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2009 р. та додатками до нього.
Відповідачем не надано, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позовній заяві і доданих до неї позивачем доказів та відповідно на підтвердження своїх доводів за апеляційною скаргою.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі № 5011-26/5703-2012- без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Пашкіна С.А.