Справа № 22ц-395/08 Головуючий у 1 інстанції -Бондар В.М.
Категорія - 45 Доповідач - Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.
9 липня 2008 року. місто Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів Русинчука М.М., Веремчук Л.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_6
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідачів ОСОБА_7
представника відповідача Ковельської міської ради -Лебедюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ковельської міської ради, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про визнання недійсним договору купівлі-продажу та дарування земельної ділянки, визнання недійсним державного акта про право власності на землю, встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Ковельського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року в задоволені зазначеного позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В поданій апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.12.2006 року придбала у Ковельській міській раді, відповідно до рішення органу місцевого самоврядування №13\14 від 26.12.2006 року, у приватну власність земельну ділянку площею 926 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1за 10011 грн. при умові перенесення газопроводу (а.с.5,9-13) відповідно до якого їй був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку . 16.11.2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ “Волиньгаз” був укладений договір №41 на встановлення земельного сервітуту щодо вказаної земельної ділянки. Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 16.10.2007 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар вказану земельну ділянку. 25.12.2007 року між ВАТ “Волиньгаз” та обдарованою ОСОБА_3 укладений договір за №70 про встановлення земельного сервітуту для ремонту та обслуговування газопроводу.
Позивачка ОСОБА_1 являється власником АДРЕСА_1
Наведених обставин сторони не оспорюють.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що Ковельська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, правомірно прийняла рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки шляхом викупу та уклала з відповідачкою договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з видачею Державного акту на право власності і такими рішеннями та правочинами будь-яких прав та інтересів позивачки ОСОБА_1. не порушила.
У відповідності до ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” до виключної компетенції міської ради, що вирішуються на пленарних засіданнях ради, відноситься питання вирішення відповідно до Закону питання регулювання земельних відносин. Ця норма передбачає, що виключно місцева рада вирішує питання про надання чи ненадання земельної ділянки тій чи іншій особі.
Згідно до ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватись у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Судом першої інстанції встановлено, що Ковельська міська рада продаючи спірну земельну ділянку відповідачці ОСОБА_2 врахувала, що родина ОСОБА_2 та їх батьки на протязі, приблизно 60-ти років, користувалась нею. При цьому врахувала, що земельна ділянка складається з двох частин, розміщених по різні сторони її будинковолодіння, на цій земельній ділянці прокладено у 1975 році за її власні кошти газопровід, розташовано огорожу та вирощено сад. Земельна ділянка з 2004 року офіційно перебувала в оренді відповідачки ОСОБА_2 терміном на 10 років. А тому міська рада надала переваги відповідачеві при продажі йому спірної земельної ділянки.
Твердження позивача про порушене її право, оскільки земельна ділянка не була продана на конкурентних засадах не відповідає нормам ст.127 ЗК України, яка не передбачає такої вимоги від органу державної влади та органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На виконання зазначених вимог закону позивач ОСОБА_1 не довела тих обставин, що спірна земельна ділянка використовувалась як проїзд між спірними земельними ділянками, не довела, що такими діями органу місцевого самоврядування порушені її права як суміжного землекористувача. Із пояснень в судовому засіданні позивача цей заїзд не використовується нею для обслуговування її земельної ділянки.
Навпаки, із ситуаційної схеми відведення земельної ділянки ( а.с.136) вбачається, що проїзд між земельними ділянками АДРЕСА_1
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24.05.2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 10.08.2005 року, встановлено фактичну наявність проїзду між земельними ділянками по АДРЕСА_1відповідно до рішення Ковельської міської ради № 5/15 від 25.11.1998 року, і цим порушуються права суміжного землекористувача не спростовують правильність висновків суду про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначеними судовим рішенням вирішувався спір між сторонами про відновлення межових знаків та відшкодування моральної шкоди. У задоволенні таких вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено, при цьому суд робив висновки при вирішенні згаданого спору по наявних в тій справі доказах.
Покликання позивача на незаконність державного акту на право приватної власності на землю , виданого міською радою відповідачу без погодження меж суміжного землекористування з нею та винесення земельної ділянки в натуру не є підставою для визнання його недійсним, оскільки право позивача при цьому не порушене. Межі суміжного землекористування позивача ОСОБА_1 встановлені при видачі їй державного акту за земельну ділянку № 22. Тому потреби у повторному погоджені цих меж необхідності не було, у відповідності до ст.198 ЗК України.
Твердження позивача та її представника в суді апеляційної інстанції про те, що частина проданої відповідачці ОСОБА_2 земельної ділянки (25м2) належить їй не може бути підставою для скасування судового рішення та визнання неправомірними рішення міської ради, договорів купівлі-продажу та земельних сервітутів, оскільки позивач з цих підстав позову не заявляла і дані твердження не були предметом розгляду справи у суді першої інстанції.
Відхилення місцевим судом клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та про зупинення провадження у справі до проведення такої експертизи по іншій цивільній справі, що не пов'язана із вирішенням даного спору не є підставами, які впливають на правильність вирішення даного спору.
Наданий в апеляційному суді висновок судової комісійної земельно-технічної експертизи від 23.06.2008 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз по іншій справі між тими ж сторонами про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою не спростовує висновок суду по даній справі.
Позивач по справі не являється стороною договору про укладення земельного сервітуту. Його права укладенням цього договору не порушуються. Місцевий суд прийшов до правильного висновку, що підстав для визнання його недійсним нема. Крім того, із наявної у справі довідки № 382 від 4.06.2008 року виданої Ковельським управлінням по газопостачанню та газифікації ВАТ “Волиньгаз” вбачається, що на час розгляду справи апеляційним судом газопровід не використовується .
Рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: