Справа № 22ц - 495/08 Головуючий у 1 інстанції Шумський А.А.
Категорія - 31 Доповідач - Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2008 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Лончука В.Г.
суддів Киці С.І., Расевича С.І.
при секретарі Масляній С.В.
за участю
представника відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта”, ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачів Акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта”, ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Іваничівського районного від 14 березня 2008 року ,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Іваничівського районного суду від 14 березня 2008 року в позові Акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта” (далі - АТЗТ “Волиньнафта”) до ОСОБА_3 відмовлено. Позови ОСОБА_2та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2006,61грн. матеріальних збитків та 20000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
АТЗТ “Волиньнафта” подало на зазначене рішення суду апеляційну скаргу. Вказує, що оскаржуване рішення слід скасувати частково в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог з підстав неповного з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального права. ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на дане рішення. І з тих же самих підстав просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та постановити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги позивача. Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду. Посилається на те, що рішення належить скасувати частково в частині відмови у позові і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі позовних вимог позивача з наступних підстав: неповного з”ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю “Форд-Сієра”, який належав АТЗТ “Волиньнафта” заподіяні технічні ушкодження. ОСОБА_2 злочином, який скоїв ОСОБА_3, заподіяна матеріальна та моральна шкода.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 440 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається. що 15 листопада 2002 року на автодорозі Нововолинськ -Іваничі в районі с.Біличі сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулись автомобіль “Ауді-100” д.н. НОМЕР_1 російської реєстрації під керуванням відповідача ОСОБА_3 та автомобіль марки “Форд-Сієра”, д.н.НОМЕР_2під керуванням позивача ОСОБА_1 В результаті зіткнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, автомобіль був пошкоджений. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані потерпілими та цивільними позивачами, а АТЗТ «Волиньнафта» цивільним позивачем по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3
Згідно вироку Іваничівського районного суду від 3 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Встановлено, що завдані позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2. під час ДТП тілесні ушкодження були спричиненні внаслідок порушення Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_3 під час керування автомобілем «Ауді-100», державний номер НОМЕР_1 російської реєстрації.
В апеляційних скаргах позивачі ОСОБА_1 та АТЗТ “Волиньнафта” посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їм у задоволенні їхніх вимог про стягнення з відповідача на їхню користь завданої матеріальної шкоди.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_1, ні АТЗТ “Волиньнафта” не надали суду належних доказів, що підтверджують розмір завданої їм матеріальної шкоди. Крім того, судом встановлено, що АТЗТ “Волиньнафта” не являється власником автомобіля «Форд-Сієра», державний номер НОМЕР_2.
Судом правильно встановлено розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2, і це підтверджується поданими довідками та чеками про вартість лікування та понесених затрат.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про покладення на відповідача ОСОБА_3 обов'язку по відшкодуванню завданої в наслідок ДТП позивачу ОСОБА_2. матеріальної та моральної шкоди, а позивачу ОСОБА_1 - лише моральної шкоди, а також підставно відмовив у задоволенні інших позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4401 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь і тяжкість спричинених позивачам ОСОБА_2. та ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, нервовий стрес, душевні страждання, які було завдано позивачам внаслідок ДТП, а також ступінь вини відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, що зазначені в ст. 4401 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) та вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди. Тому посилання позивачів в цій частині є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Доводи позивача АТЗТ “Волиньнафта” в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні його позовних вимог про стягнення завданої товариству моральної шкоди є також безпідставними, оскільки доказів завдання шкоди діловій репутації товариству, яка була б зумовлена саме внаслідок ДТП, в судовому засіданні не здобуто.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
В мотивувальній частині рішення суд, як на підставу часткового задоволення позову, посилався на норми ст.ст. 1166 - 1168, 1187,1188 Цивільного кодексу України (в ред. 2004 року), які не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами в справі. Однак, враховуючи те, що судом вірно вирішено спір по суті, а положення вказаних норм Цивільного кодексу України (в ред. 2004 року) відповідають відповідним нормам Цивільного кодексу УРСР (в ред. 1963 року), то вказані порушення колегія суддів вважає формальними, які не впливають на правильність постановленого рішення, і вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого рішення.
Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги позивачів Акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта”, ОСОБА_1, ОСОБА_2відхилити, а рішення Іваничівського районного суду від 14 березня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді