АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Каланжовій Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, позивач посилався на те, що знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 2004 по 2010 рік. 22 грудня 2006 року у них народився син. Після розірвання шлюбу між сторонами була досягнута домовленість, що дитина залишиться проживати з батьком, оскільки ОСОБА_1 вийшла заміж за громадянина Росії та бажала туди переїхати на постійне місце проживання. Однак, з 2011 року відповідачка матеріальної допомоги на утримання сина не надавала, посилаючись на відсутність коштів, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 17 квітня 2004 року по 22 серпня 2010 року, проживаючи однією сім'єю, як чоловік та жінка.

Справа №22ц-1590/3744/2012 р. Головуючий у І-ї інстанції

Погрібний М.О.

Категорія: 48 Доповідач: Косогор Г.О.

22 грудня 2006 року у сторін народився син ОСОБА_3, який постійно проживав з батьками.

12 серпня 2010 року сторони по справі свій шлюб розірвали, припинивши спільне проживання та ведення спільного господарства, що підтверджується поясненнями сторін та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2010 року, яке набрало законної сили.

До лютого 2011 року після розірвання шлюбу, неповнолітній син сторін проживав з відповідачкою. А з лютого 2011 року, за домовленістю позивача і відповідачки, неповнолітній син ОСОБА_3 став постійно проживати з батьком, позивачем по справі, знаходячись на його утримані, що у судовому засіданні підтвердили сторони та що підтверджується листом начальника служби у справах дітей Одеської міської ради за №3431 від 03 серпня 2011 року. Матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_1 добровільно не надає, що вона сама підтвердила у судовому засіданні суду першої інстанції з посиланням на відсутність коштів та можливості надавати таку допомогу.

Згідно положень ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частини 1-3 ст. 181 СК України регулюють способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, які визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином враховуючи те, що між сторонами по справі в добровільному порядку не досягнуто домовленості про спосіб виконання батьківських обов'язків по утриманню дитини з боку відповідачки, яка проживає окремо від дитини, суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3 є правомірними та ґрунтуються на законі.

Також суд вірно визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідачки аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки, відповідно до вимог ст. 184 ч.1 СК України - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тому, виходячи з викладеного, а також із розміру прожиткового мінімуму на одну дитину, встановлених Законом України «Про бюджет на 2012 рік» від 09 грудня 2011 року (Закон №4169), суд вважав, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень щомісяця і до повноліття сина, є обґрунтованими.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що вона не має можливості матеріально забезпечувати власну дитину, оскільки, приймаючи рішення та задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення аліментів на дитину, суд виходив з положень ст. 51 Конституції України, та ст. 180 СК України, згідно з якими батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. У відповідності до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно, обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Крім того, необґрунтованим є посилання апелянта на те, що вона в міру можливості матеріально допомагає дитині, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що така матеріальна допомога на сьогоднішній день існує.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Г.О. Косогор

Судді : О.С. Комлева

Н.В. Ісаєва