АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
14 березня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А :
16.06.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1 063 000 грн. та судових витрат.
Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 червня 2011 року провадження у справі відкрито.
Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року заяву ОСОБА_3 про накладення арешту на майно відповідача задоволено.
В порядку забезпечення позову накладений арешт на майно: транспортні засоби АСЧ ГАЗ 53А(1984), Ваз-21043(1996), Мерседес Бенз 112Л(1993), Ваз-2101(1974), ОДАЗ 9786(1992), Форд Транзит(1996), Форд Транзит(1994), Форд Скорпио(1985), ЗИЛ 5302(1998), базу будівельних матеріалів, розташовану на території Великофонтанської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок АДРЕСА_2 з забороною відчуження, реєстрація, перереєстрація зазначеного майна до вирішення спору.
В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка не брала участь у справі, ставлять питання про скасування ухвали судді та постановлення нової ухвали, мотивуючи тим, що ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, порушує їх право власності на майно.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.п.1,2 ч.1, ч.3 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
___________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Фабіжевський С.А. Справа № 22ц/1590/3237/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦПК -7
Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вимоги процесуального закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України суддя не врахував, питання про забезпечення позову вирішив поверхово та однобічно.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суддя керувався тим, що усе майно, на яке позивач просить накласти арешт, належить відповідачу ОСОБА_1
Однак такий висновок не відповідає матеріалам справи та доданим до заяви про забезпечення позову доказам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві належать транспортні засоби: АСЧ ГАЗ 53А(1984), Ваз-21043(1996), Мерседес Бенз 112Л(1993), Ваз-2101(1974), ОДАЗ 9786(1992), Форд Транзит(1996), Форд Транзит(1994), Форд Скорпио(1985), база будівельних матеріалів, розташована на території Великофонтанської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1.
З цього майна база будівельних матеріалів є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 6.08.2007року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору.
Житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності від 30.10.2008 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Котовської міської ради, і зарєєстрованого в БТІ 30.10.2008 року. Крім того, ОСОБА_2 належить автомобіль ЗИЛ 5302 (1998) на підставі свідоцтва 145340В ОІС 269382 від 26.06.1999р.
Ці докази були надані до заяви про забезпечення позову. Однак суддя на звернув на них увагу і в порушення вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України наклав арешт на майно, яке не належить відповідачеві.
В заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2, яка не є відповідачем у справі, позивач свої вимоги не обґрунтував та не надав суду відомості, потрібні для накладення арешту на майно, яке не належить відповідачеві. Відомості про те, що між позивачем та ОСОБА_2 виник спір, відсутні.
Крім того, за правилами ст.209 ЦПК України ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Всупереч вимогам ст.209 ЦПК України суддя лише послався на закон, яким керувався при постановленні ухвали, однак свій висновок про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не мотивував. В ухвалі взагалі не зазначено, з яких саме мотивів заява позивача підлягає задоволенню.
Таким чином, питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на базу будівельних матеріалів, яка знаходиться в іпотеці банку, автомобіль ЗИЛ 5301(1998) і житловий будинок, які належать ОСОБА_2, вирішено з порушенням норм процесуального права, ухвала судді про забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно з забороною його відчуження, реєстрації та перереєстрації до вирішення спору є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню. Заява позивача про арешт зазначеного майна з забороною його відчуження задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку про те, що накладення арешту на автомобілі, які належать відповідачу по справі ОСОБА_1, відповідає вимогам закону, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у тому випадку, коли відповідач зробить відчуження належного йому майна.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на базу будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, а також на автомобіль ЗИЛ 5301(1998), синий, двигун НОМЕР_1, НОМЕР_2, та житловий будинок АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_2, скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене майно відмовити.
В іншій частині ухвалу судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року про забезпечення позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик