АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Тьосової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та інших позивачів на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, до Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер", Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради за участю третіх осіб: Відділу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов'язання відселити громадян та надати квартиру,
встановила:
16 травня 2006 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, ставили питання про відселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 із санітарно-захисної зони ЗАТ „Одесакондитер" та надати квартири загальною площею не менше ніж 31,00 кв.м кожному; відселити сім'ю ОСОБА_5 та сім'ю ОСОБА_8 із санітарно-захисної зони ЗАТ „Одесакондитер" та надати квартиру загальною площею не менше ніж 52,00 кв.м. для кожної родини.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що квартира АДРЕСА_1, в якій мешкають позивачі, розташована у санітарно-захисній зоні центрального промислового вузла між ЗАТ „Одесакондитер" та ЗАТ „Одеський консервний завод". У зв'язку з тим, що дана квартира перебуває в санітарно-захисній зоні ЗАТ „Одесакондитер", яке є правонаступником Одеського виробничого об'єднання кондитерської промисловості (далі - ВО „Кондитерські промисловості", 02.03.1992 року Одеський міськвиконком ухвалив рішення №74 від „Про відселення громадян з житлових будинків, розташованих у санітарно-захисній зоні центрального промислового вузла", зі змінами та доповненнями відповідно до рішення Одеського міськвиконкому №960 від 16.09.1993 року.
Вказаними рішеннями Одеський міськвиконком зобов'язав ВО „Кондитерські промисловості" забезпечити відселення мешканців будинку АДРЕСА_1 за рахунок власних коштів у 1992-1995 роках. Проте це рішення до теперішнього часу не виконане, а сім'ї позивачів не відселені.
Посилаючись на вимоги, передбачені ст.ст. 31, 47, 48 ЖК України, позивачі просили суд відселити їх та їх сім'ї з наданням кожному окремої квартири відповідної житлової площі.
Представники ЗАТ „Одесакондитер" по довіреності - Назім С.І. та Бевзюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Ніктітіна С.Й. Справа №22ц/1590/4062/2012р
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р- 41
2.
При цьому вони послались на те, що самостійного рішення Одеського міськвиконкому про відселення громадян із санітарно-захисної зони, куди входить будинок, в якому мешкають позивачі, не приймалося, а було лише затвердження рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів №1055 від 20.09.1991року „Про відселення громадян з жилих домів, розташованих у санітарно-захисний зоні центрального промислового вузла".
Крім того, ЗАТ „Одесакондитер" не є прямим правонаступником ВО „Кондитерські промисловості", на яке покладався обов'язок здійснити відселення.
До того ж у переліку громадян, які підлягали відселенню, прізвища позивачів були відсутні.
Представник Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність.
Представник третьої особи - Приморської районної адміністрації ОМР позовні вимоги не підтримав.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та інших позивачів було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та інші позивачі ставлять питання про скасування судового рішення, із ухваленням нового про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та таке що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не довели суду того, що ЗАТ „Одесакондитер" зобов'язаний їх відселити із займаного житла і надати їм квартири кожній сім'ї площею, зазначеною в позовній заяві.
З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Те, що квартира АДРЕСА_1, в якій мешкають позивачі, розташована у санітарно-захисній зоні центрального промислового вузла між ЗАТ „Одесакондитер" та ЗАТ „Одеський консервний завод", є встановленою і не заперечується сторонами.
Зазначені обставини підтверджуються також листом Головного державного санітарного лікаря Приморського району м. Одеси від 12.04.2010 року № Б-26/3-1 (т.2.а.с. 271), Висновками Одеської обласної санітарно-епідеміологічної станції № 1045 від 31 жовтня 2005 року та № 59 від 30 грудня 2009 року на проект будівництва (т.3, а.с. 177-181).
Судом першої інстанції встановлено, що рішення №74 від 02.03.1993р. було прийнято Одеським міськвиконкомом в порядку затвердження рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів №1055 від 20.09.1991р. „Про відселення громадян з жилих домів, розташованих у санітарно-захисний зоні центрального промислового вузла".
Згідно вказаних рішень, підприємством, якому належить забезпечити відселення громадян зазначається ВО „Кондитерські промисловості".
Доводи позивачів стосовно того, що ЗАТ „Одесакондитер" є правонаступником ВО „Кондитерські промисловості" є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ВО „Кондитерські промисловості" було створене у 1976р. згідно наказу Міністерства харчової промисловості №187 від 28.05.76р. Згідно до додатку №7, ВО „Кондитерські промисловості", у складі Одеської кондитерської фабрики ім. Рози Люксембург та Одеської харчосмакової фабрики, входило до Українського промислового об'єднання кондитерської промисловості Міністерства харчової промисловості УРСР, скорочене найменування (далі - Укркондитерпром).
Укркондитерпрому згідно наказу Міністерства харчової промисловості №237 від 14.07.76р. доручалось затверджувати статути виробничих об'єднань, що входять до складу Укркондитерпрому.
3.
09.07.1976р. був затверджений статут ВО „Кондитерські промисловості", згідно якого воно було підпорядковане Укркондитерпрому, тобто зазначене ВО було державним підприємством.
У свою чергу згідно даних статуту ЗАТ „Одесакондитер", воно було створено у 2003р. в результаті реорганізації ЗАТ „Одеса", шляхом його поділу, та є його правонаступником.
Таким чином, ЗАТ „Одесакондитер" згідно передаточного балансу є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ „Одеса", як то було передбачено ст. 37 ЦК УРСР у редакції, що діяла на момент утворення товариства.
Слід зазначити, що згідно даних статуту ЗАТ „Одеса", воно було створене у 1994р. у результаті реорганізації Одеського орендного ВО „Кондитерські промисловості", шляхом його перетворення на базі викупленого державного майна, що підтверджується договором купівлі-продажу №35 від 17.12.1993р. у порядку правонаступництва.
Згідно вказаного договору купівлі-продажу №35 від 17.12.1993р. державне майно, серед якого основне виробництво, розташоване за адресою АДРЕСА_2 на ділянці площею 6,48 га, цех літографії, розташований за адресою АДРЕСА_2 на ділянці площею 0,1 га, цех №3, розташований за адресою АДРЕСА_1 на ділянці площею 0,06 га, було куплено організацією орендарів Одеського орендного ВО „Кондитерські промисловості".
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ЗАТ „Одесакондитер" не є правонаступником ВО „Кондитерські промисловості" щодо обов'язку відселення відповідачів та надання їм відповідних житлових приміщень.
Судова колегія також погоджується з висновком суду про те, що згідно матеріалів справи, ні в додатку №1, ні в додатку №2 до рішення №74 від 02.03.92р., з наступними змінами та доповненнями, позивачів серед списків жителів, що підлягають відселенню немає.
Судова колегія також погоджується з висновком суду в тій частині, що у відповідності до ст. 42 ЖК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, позивачам не могло бути надано інше житло, оскільки на квартирний облік вони стали тільки у 2007році, окрім ОСОБА_8, яка перебуває на обліку як така, що потребує поліпшення житлових умов з 1985 року (т.2, а.с.198), (на той час мала прізвище ОСОБА_8 - т.3, а.с.182).
З цих підстав, позивачі не могли бути включені до списку жителів, що підлягають відселенню у 1992році, за винятком ОСОБА_8 (ОСОБА_8, ОСОБА_9).
Судом також обгрунтовано встановлено, що відповідно до ст.24 Закону України „Про охорону атмосферного повітря" необхідність у відселенні жителів, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, у підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації, виникає у разі порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон.
Тобто, для відселення жителів потрібно настання наступних обставин:
1. порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон;
2. сумісне рішення підприємства та органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.
Однак, позивачами не доведено суду існування жодної із зазначених у законі обставин. Натомість, представниками ЗАТ „Одесакондитер" суду надано копії наступних документів:
протокол №90 від 25.09.2009р. проведення контрольно-інструментальних замірів на підприємстві ЗАТ „Одесакондитер", складений випробуваною лабораторією „Моніторинг" ФХІЗОС Міносвіти і науки України та НАН України;
протокол №09/08/19 від 19.08.09 проведення інструментальних вимірів у атмосферному повітрі, складений відділом екологічного контролю КП „Центр екологічних проблем та ініціатив;
лист Державної СЕС Одеської області від 03.04.10р., вих. №3-2/1592, якими підтверджується відсутність обставин, на які посилаються позивачі як на підставу свої вимог.
4.
До суду апеляційної інстанції представник ЗАТ „Одесакондитер" також надав Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 31.05.2012 року, згідно якого за результатами обстеження території житлового будинку позивачів, рівень шуму не перевищує меж допустимого, що підтверджується протоколом вимірювань шуму вібрації № 43 від 24 травня 2012 року та № 38 від 30 травня 201ё2 року (т.3, а.с.184-191).
Тобто, на виконання ухвали Верховного Суду України від 04 лютого 2009 року (т.1, а.с.257-259) на даний час судом перевірено та встановлено, що негативного впливу промислового виробництва на осіб, які проживають у будинку АДРЕСА_1, який би давав підстави для їх відселення з наданням іншого жилого приміщення за рахунок ЗАТ „Одесакондитер", не встановлено.
Судова колегія також зазначає, що вимоги апелянтів щодо надання їм жилих приміщень із вказівкою конкретних їх площ, не підлягають задоволенню, виходячи із висновків Верховного Суду України, які викладені ним у вищевказаній ухвалі від 04 лютого 2009 року, та які є обов'язковими для суду при новому розгляді справи.
Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого і вмотивованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 та інших позивачів задоволенню не підлягають через їх безпідставність.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда
підпис) Л.Є. Виноградова
підпис) С.П. Гайворонський
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда