АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Процик М.В., Мизи Л.М.,
при секретарі: Благорозумному О.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, з участю третьої особи КП «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, з участю третьої особи КП «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, третьої особи КП «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи КП «Ізмаїльське МБТІ», про визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, про визнання права власності на спадкове майно: 5\12 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, 1\4 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 та 1\4 частину грошових вкладів, які зберігаються у на рахунках ОСОБА_9 в Ощадбанку. Позивач зазначав, що після смерті спадкодавців він прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у звьязку з наявністю спору.
________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Бурнусус О.О. Справа № 22ц/1590/1283/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія 37
Відповідачі звернулися до суду з зустрічними вимогами про визнання права власності на спадкове майно:
ОСОБА_6 - на 5\12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1\4 частину грошових вкладів ОСОБА_9, які зберігаються на рахунках Ощадбанку;
ОСОБА_5 - на 1\12 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1\4 частину грошових вкладів ОСОБА_9 ;
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\12 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1\4 частину грошових вкладів ОСОБА_9 ; за ОСОБА_2- на 1\18 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1\6 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1\6 частину грошових вкладів ОСОБА_9; за ОСОБА_7 - на 1\36 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1\12 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1\12 частину грошових вкладів ОСОБА_9, які зберігаються у на рахунках Ощадбанку.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зустрічні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволені. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7, задоволені частково.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7, яких представляє за дорученням ОСОБА_10, просять рішення суду скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_4 і ОСОБА_6, та ухвалити нове рішення про задоволення їх зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, не врахував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не довели факт прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_9.
В іншій частині рішення суду не оскаржене.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, в тому числі представника апелянтів ОСОБА_10, який підтримав доводи апеляційної скарги про часткове скасування рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позову ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7
Висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст.ст.548,549 ЦК УРСР (1963р.) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ОСОБА_11, ОСОБА_2 ОСОБА_12 і ОСОБА_2 ОСОБА_13 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкали разом зі спадкодавцем, що не заперечували сторони. ОСОБА_9(дружина ОСОБА_14) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після її смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом першої черги є її діти ОСОБА_14 ОСОБА_12, ОСОБА_14 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 та ОСОБА_5 ОСОБА_16 Спадкоємці ОСОБА_14 ОСОБА_12 і ОСОБА_14 ОСОБА_13 на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані у спадкових житлових будинках: ОСОБА_4 - у будинку № 83, а ОСОБА_6- у будинку № 60, про що свідчать записи у паспортах спадкоємців та в будинкових книгах (т.2 а.с.31-38,57-61, 133,135). ОСОБА_6 ОСОБА_15 і ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, також як ОСОБА_17 і ОСОБА_5, прийняли спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 були лише зареєстровані у спадкових будинках, але фактично в них не мешкали, і будь-яких дій, що свідчих про прийняття ними спадщини вони не здійснили, є необґрунтованими.
Згідно з п.113 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_6 проживали разом з матір'ю ОСОБА_9 і були зареєстровані у спірних будинках, то вважається, що вони вступили в управління і володіння спадковим майном.
Посилання у скарзі на те, що наявність або відсутність прописки самі по собі не мають бути підставами для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там мешкала або вселилася як член сім'ї наймача (володільця) приміщення не є підставами для задоволення апеляційної скарги. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», на яку посилається представник апелянтів, у п.15 роз'яснює судам, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання, і це роз'яснення стосується вирішення житлових спорів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є неспроможними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питань, пов'язаних з прийняттям спадщини спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржена, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст.ст.212, 213-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: М.В. Процик
ОСОБА_18