АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Процик М.В., Мизи Л.М. ,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 7 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач зазначав, що 15 жовтня 2002 року відповідач позичила у нього 5000 доларів США на строк до 15 жовтня 2003 року, про що надала письмову розписку. В подальшому термін повернення боргу був продовжений до 1 вересня 2008 року. Однак у встановлений строк відповідач борг не повернула. Через неправомірну поведінку відповідача, а саме довготривалого неповернення боргу, він зазнав душевних страждань, погіршення стану здоров'я, приниження його честі та гідності.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 89945 грн.(еквівалент 5000 доларів США) з урахуванням 3% від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення строку повернення боргу, а також моральну шкоду у розмірі 20000 грн. і судові витрати. Остаточно уточнивши позовні вимоги у листопаді 2011 року, позивач зменшив розмір основної суми боргу до 84754 грн.(4900 доларів США).
Відповідач позов не визнала, мотивуючи тим, що позивач є її рідним братом, вони мали спільний бізнес, гроші були надані їй для вирішення різних питань позивача, який мешкав у Росії, і були витрачені нею тільки для вирішення його питань в Одесі. Взимку цього року брат нечесно, використувавши тяжку хворобу (інфаркт) її чоловіка, привласнив їх сумісний бізнес, у зв'язку з чим вони були вимушені звернутися до Малиновського РВ УМВС з вимогою про порушення проти ОСОБА_1 кримінальної справи. Наслідком їх звернення до правоохоронних органів є дана позовна заява з метою вчинити на неї тиск. Відповідач наполягала на застосуванні строку позовної давності згідно з ч.4 ст.267 ЦК України. (а.с.35-36)
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 7 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
_______________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Сегеда О.М. Справа № 22ц/1590/3181/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 27
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги про повернення боргу за договором позики є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк позовної давності, не надав будь-яких доказів причин пропуску строку позовної давності, тому підстави для його поновлення відсутні.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 1049 ЦК України встановлює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статей 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно зі ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Наслідки спливу позовної давності встановлені статтею 267 ЦК України, згідно з якою позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що сторонами визнано факт передачі позивачем та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 5000 доларів США. Позивачем на підтвердження своїх вимог надано розписку відповідача, яка у відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України свідчить про наявність між сторонами договору позики на умовах, вказаних в ній.(а.с.8, оригінал розписки) У встановленому порядку договір позики не визнаний недійсним.
У розписці встановлений обов'язок позичальника (відповідача) повернути позикодавцеві (позивачу) грошові кошти у такій самій сумі у строк до 15 жовтня 2004 року.
Договір про збільшення строку повернення боргу сторонами не був укладений у письмовій формі. Повернення частки грошової суми боргу на банківський рахунок позивача не підтверджений. Вчинення відповідачем дій, що мають свідчить саме про визнання нею свого боргу і повернення його частки, що мають бути підставою для переривання перебігу позовної давності, будь-якими доказами не підтверджено. У розписці, оригінал якої знаходився у позивача, про це не зазначено. Тому підстави вважати, що перебіг позовної давності перервався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання нею свого боргу, відсутні.
Крім того, позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску ним строку позовної давності і не зазначив, які саме обставини заважали йому звернутися до суду з позовом про повернення боргу в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.(Строк повернення боргу 15 жовтня 2004р. - позов поданий до суду 17 серпня 2010р.)
За таких обставин суд обґрунтовано визнав, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин, і підстави для його поновлення відсутні.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
Статтями10, 60 ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, не підтверджуються будь-якими доказами.
Посилання позивача на те, що відповідач восени 2008 року надіслала йому 100 доларів США в рахунок боргу суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки цей факт не підтверджений належними доказами. З матеріалів справи вбачається, що у позовних заявах від 17 серпня та 5 вересня 2011 року ОСОБА_1 зазначав лише про те, що термін повернення боргу був продовжений до 1 вересня 2008 року і взагалі не зазначав про переривання строку позовної давності у зв'язку з частковим погашенням боргу, і просив стягнути на його користь суму основного боргу 5000 доларів США.(а.с.5,22) Про часткове повернення боргу у розмірі 100 доларів США представник позивача заявив лише в уточненій позовній заяві від 3 листопада 2011 року(а.с.31), яка була надана суду після пояснень відповідача в судових засіданнях про те, що під час перебування позивача в слідчому ізоляторі у Росії вона надсилала та передавала дітям позивача гроші на їхні дні народження, оскільки вони є хресниками її чоловіка, однак це не є поверненням боргу. Ці доводи відповідача позивач не спростував і не надав суду та апеляційному суду доказів, які належним чином підтверджують, що за домовленістю сторін договору позики термін повернення боргу був продовжений або борг повернутий частково у сумі 100 доларів США.
За правилами статей 526, 545 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Однак оригінал боргового документа - розписки від 15 жовтня 2002 року знаходився у позивача - позикодавця, наданий ним апеляційному суду і приєднаний до матеріалів справи. Розписку про одержання виконання частково боргового зобов'язання позивач відповідачеві не надав та не вказав про це у розписці.
За таких обставин позовні вимоги та доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не доведені.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного та вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 7 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: М.В. Процик
Л.М. Миза