Справа № 22 Ц-1448/2007 р.          Головуючий 1-й інстанції суддя : Шаманська Н.О.

Категорія - 5                                     Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О. І

 

РІШЕННЯ

 

2007р.,  серпня місяця,  09 дня     Судова колегія судової палати в цивільних

справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого:                    Галущенко О.І.

суддів                                Довжук Т.С, Базовкіної Т.М.

при секретарі: Бобуйок І.Ф.

за участю

позивача -           ОСОБА_1

відповідачки -     ОСОБА_2

відповідачки -     ОСОБА_3

представника -   ОСОБА_4

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м.  Миколаєва від 18.04.2007 р.,  у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні гаражем,

 

встановила:

 

08.12.2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2  про усунення перешкод у користуванні гаражем.

Позивач зазначав,  що він є співвласником 1/10 частки житлового АДРЕСА_1,  який розташований на присадибній земельній ділянці площею 1211 м.  кв.

Відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні гаражем,  який також розташований на цій земельній ділянці і належить йому та його жінці на праві спільної сумісної власності.

Посилаючись на ці обставини,  він просив зобов'язати відповідача звільнити гараж.

18.01.2007 р. відповідачка звернулась із зустрічним позовом про визнання дійсною угоди купівлі-продажу гаража та визнання права власності на цю споруду,  посилаючись на те,  що між нею та позивачем була досягнута домовленість з усіх істотних умов угоди щодо купівлі-продажу гаражу за суму,  що еквівалентна 750 дол. США,  але останній оспорює її право власності та ухиляється від оформлення угоди.

Рішенням постановлено про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог,  посилаючись на недоведеність висновків суду та порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з того,  що договір купівлі-продажу гаражу не був укладений відповідно до встановленого законом порядку.

 

А саме,  не були виконанні покупцем умови щодо розборки гаражу,  гараж продано без згоди дружини продавця,  гараж,  як об'єкт нерухомості,  не пройшов державну реєстрацію.

Крім того,  суд вважав,  що спірні правовідносини,  в частині обов'язкової державної реєстрації нерухомого майна та отримання згоди одного із співвласників на його відчуження,  передбачають їх регулювання нормами ЦК України( в ред. 2004 p.).

Але з такими висновками суду погодитись не можливо,  оскільки вони суперечать діючому на час укладення угоди законодавству та не відповідають дійсним обставинам справи

Так,  з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається,  що домовленість про купівлю-продаж гаражу була досягнута сторонами у 2000 р. за грошову суму еквівалентну 750 дол. США.

На час укладення цієї угоди цивільні правовідносини регулювалися ЦК (1963 p.)

Норми цього кодексу не передбачали недійсності угоди купівлі-продажу гаражу в разі ненадання їй нотаріальної форми,  за виключенням обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу житлових будинків (квартир) та обов'язкової реєстрації цих угод у виконкомі місцевої ради,  як це встановлено  ст.  227 та ч. 1  ст.  47 зазначеного кодексу.

Не передбачав і КпШС України наслідків недійсності угоди в разі відсутності згоди іншого з подружжя на відчуження майна.

За нормами діючого на той час сімейного законодавства вважалося,  що всяка угода,  яка вчиняється одним із подружжя направлена на задоволення інтересів сім'ї і не вимагає обов'язкового письмового погодження з іншим подружжям,  за виключенням угод з відчуження спільного майна,  які потребують нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень  ст.  224 ЦК (1963 p.) суттєвими умовами угоди купівлі-продажу являється предмет угоди та ціна за яку продано майно.

З письмової розписки та пояснень сторін угоди видно,  що на час її укладення сторони дійшли згоди про продаж гаражу та визначили його купівельну ціну у розмірі 750 дол. США.,  після чого продавець передав гараж у розпорядження покупця.

Інші умови угоди,  в тому числі і зобов'язання щодо демонтажу предмета купівлі-продажу,  не можуть бути віднесені до її суттєвих умов,  оскільки по-перше,  письмових доказів того,  що угода мала бути укладена лише за цих умов,  позивачем не надано. І до того ж,  з пояснень відповідачки та свідків не вбачається,  що сторони обговорювали умови знесення чи розборки гаражу.

Крім того,  такі умови обмежують права покупця,  як власника придбаного майна,  який має право розпоряджатися придбаним на власний розсуд.

Суд не звернув уваги на ці обставини,  не дав їм відповідної правової оцінки та застосував  закон,  який не регулює спірні правовідносини.

Встановлене свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду,  відповідно до приписів п.п.3,  4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України та ухвалення нового.

Увалюючи нове рішення,  судова колегія виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

ОСОБА_1 є співвласником житлового АДРЕСА_1,  який розташований на присадибній земельній ділянці.

 

До складу його домоволодіння входить гараж,  позначений в плані літ "К".

ОСОБА_2  також є співласницею 17/100 зазначеного домоволодіння,  розташованого на цій же присадибній земельній ділянці.

У 2000 році сторони уклали угоду,  згідно якої ОСОБА_1 продав,  а ОСОБА_2  купила гараж літ"К" за 750 дол. США.

Після передачі грошей ОСОБА_1 надав гараж у розпорядження ОСОБА_2

Встановлене свідчить про укладення угоди та її дійсність,  оскільки на той час законодавство не вимагало обов'язкової державної реєстрації.

Так як,  право власності відповідачки на гараж оспорюється позивачем,  то воно підлягає визнанню,  відповідно до положень  ст. . 392 ЦК України.

Належними у справі доказами доведена передача грошей за придбаний гараж в декілька прийомів на загальну суму еквівалентну 700 дол. США.

За цих обставин позивач не позбавлений можливості вимагати сплати повної покупної ціни відповідно з умовами укладеної угоди.

Оскільки власником гаражу є відповідачка,  то вимоги про його звільнення та передачу у користування ОСОБА_1 слід визнати безпідставними і такими,  що не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  309,  316 ЦПК України,  судова колегія

 

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м.  Миколаєва від 18.04.2007 р. -            скасувати.

Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

-    відмовити.

Позовні вимога ОСОБА_2  задовольнити.

Визнати дійсною угоду купівлі-продажу гаражу,  позначеного в плані літ. "К",  за суму,  що еквівалентна 750 дол. США.,  укладеного у 2000 році між ОСОБА_2  та ОСОБА_1

Визнати право власності за ОСОБА_2 на гараж,  позначений в плані літ. "К" житлового АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.