АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «22» серпня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Семенюка К.М.
Суддів Підгорної С.П., Косована Т.Т.
при секретарі Гладій О.В.
за участю прокурора Воловідника Р.І.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2012 року.
Цим вироком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із професійно-технічною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 119 ч. 1 КК України на 3 (три) роки обмеження волі.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності
змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
В строк відбуття покарання визначено зарахувати строк перебування під
вартою з 02 січня 2011 року, що становить один рік три місяці десять днів та
відповідає строку два роки шість місяців двадцять днів обмеження волі, і до
повного відбуття призначеного покарання залишено п'ять місяців десять днів
обмеження волі.
Вирішено питання з речовими доказами.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь потерпілої з засудженого ОСОБА_3 11836 гривень матеріальної та 30000 гривень моральної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 31 грудня 2010 року, приблизно, о 22 годині 30 хвилин, в приміщенні власного будинку в с. Ширівцях, Кіцманського району, Чернівецької області, в ході конфлікту із ОСОБА_6, не маючи умислу позбавити життя
Справа №2490/11-319/2012 р. Головуючий у І інстанції Олексюк Т.І.
Категорія ст.119 ч.1 КК України Доповідач Семенюк К.М.
останнього, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків у виді його смерті, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, вчинив вбивство останнього через необережність, нанісши ОСОБА_6 цілеспрямований з достатньою силою удар своєю головою в лобну частину голови та носа ОСОБА_6, від чого останній, втративши рівновагу, з положення стоячи, з прискоренням упав, вдарившись лобом надбрівною ділянкою зліва об тверду поверхню кута столу, отримавши тілесні ушкодження та закриту черепно - мозкову травму з забоєм речовини головного мозку, який ускладнився субрахноїдальним крововиливом та субдуральною гематомою зліва, від чого 01.01.2011 року настала смерть потерпілого на місці події.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції, заперечуючи свою участь у вчиненні даного злочину та посилаючись на відсутність у справі доказів на
підтвердження його вини, внаслідок чого судом винесено необґрунтований та несправедливий вирок, порушує питання про скасування вироку та винесення
виправдувального вироку щодо нього.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що поставлений в основу
вироку, як доказ його винуватості висновок комісійної судово-медичної експертизи № 029 та висновок експерта № 156-Д, які містять суттєві розбіжності, навпаки спростовують його участь у вчиненні даного злочину. Вважає, що інших підтверджуючих доказів його вини у вчиненні злочину, в справі немає.
Захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 в своїй апеляції, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а тому порушують питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування.
При цьому, вважають невірною кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3, як вчинення вбивства з необережності, оскільки, вважають, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про умисне протиправне заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6, які призвели до смерті останнього.
Державний обвинувач Марочко Л.І. подав заперечення на апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3, в якій вказує на те, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, а апеляція засудженого є безпідставною і підстав для її задоволення немає.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційної скарги засудженого та просили її задовольнити, захисника ОСОБА_1 в інтересах потерпілої, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, міркування прокурора, яка вважає, що вирок районного суду як законний і обґрунтований слід залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та розглянувши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку районного суду злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засідання доказами і є обґрунтованим.
Не дивлячись на невизнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчинені інкримінованого йому злочину, його вина підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, з протоколу явки з повинною, яка була написана ОСОБА_3 власноручно і без будь -якого тиску, вбачається, що 31.12.2010 року у нього вдома між ним та його знайомим ОСОБА_6 відбувся конфлікт та словесна суперечка, в ході якого ОСОБА_3 наніс удар потерпілому в область лоба своєю головою, від якого ОСОБА_6 впав на підлогу, при цьому головою вдарився об край столу, внаслідок чого у нього з носа пішла кров. Після цього він підняв останнього з підлоги та посадив його сидячи на підлогу під стіну, а сам пішов спати (а.с. 26 т.1).
Аналогічні покази засуджений ОСОБА_3 дав під час його допиту в якості підозрюваного від 02.01.2011 року ( а.с. 114-116 т.1), а під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 детально показав яким чином наніс удар потерпілому, де він впав і яким чином ударився об край столу (а.с. 119 -123 т.1), при цьому під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3 вказав на те, що всі покази які він давав під час допиту його в якості підозрюваного та під час відтворення він підтримує повністю (а.с. 130 т.1).
Не заперечував ОСОБА_3 факту нанесення ним удару потерпілому і під час судового розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 116 т.2).
З показів потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 раніше неодноразово наносив ОСОБА_6 удари головою в голову, ці покази також підтвердив свідок ОСОБА_7, який також неодноразово був свідком нанесення таких ударів (а.с.8-9, 114 т.2).
Крім цього свідок ОСОБА_8, під час розгляду справи в суді першої інстанції вказував на те, що 31.12.2010 року о 10 годині прийшов до потерпілого, щоб він його підстриг, при цьому потерпілий побитим не був і ні на що не скаржився (а.с.116 т.2), що в свою чергу спростовую доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що потерпілий ОСОБА_6 прийшов до нього вже побитим.
Згідно висновку судової імунологічної експертизи №76 від 31.01.2011 року (а.с. 32-35 т.1) при встановлені групової приналежності крові в плямі біля вхідних дверей будинку ОСОБА_3, знайдено антиген, що не виключає походження крові від особи з групою крові В, в даному випадку ОСОБА_6
Слід окремо зазначити, що згідно висновку додаткової комісійної судово -медичної експертизи №156-д (а.с. 24-32 т.2) вбачається, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок виникнення закритої внутрішньо -черепної травми з розвитком крововиливів під оболонки головного мозку з його стисканням та дислокацією (об'єм субдуральної гематоми 320 мл.)
При цьому в процесі проведення первинної комісійної судово -медичної експертизи №029 від 15.02.2011 року, за фактом смерті ОСОБА_6, ґрунтуючись на наявності субдуральної гематоми дуже значного об'єму, комісія експертів прийшла до висновку, що з моменту травмування підекспертного до моменту настання його смерті пройшов відносно значний проміжок часу (одна -дві доби, що відповідає середньостатистичним літературним даним відносно подібних гематом).
Разом з тим, відповідно до експертизи №156-д комісія експертів не виключає можливості суттєвого збільшення наростання внутрішньочерепної кровотечі у ОСОБА_6 після виникнення закритої внутрішньо -черепної травми із -за наявного у нього при житті органічного ураження як речовин головного мозку, так і судинної системи, що дозволяє не виключати можливість виникнення ушкоджень, що перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті потерпілого ОСОБА_9
Крім цього, під час апеляційного розгляду справи експерт ОСОБА_10 показав, що при таких пошкодженнях які були виявлені у потерпілого ОСОБА_9, як правило людина може загинути через 1 -2 доби, однак при наявності хвороби на синдром Гайє -Верніке, тобто на алкогольну енцефалопатію, якою страждав потерпілий ОСОБА_6, час смерті може становити від 1 години і більше.
Таким чином, посилання засудженого в апеляційній скарзі на те, що висновки первинної судово -медичної експертизи №029 від 15.02.2011 року суперечать додатковій експертизі №156-д є помилковими, з огляду на те, що вони доповнюють одна одну.
Оскільки вище вказані докази та покази свідків були перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, правильно судом були поставлені в основу вироку, а невизнання засудженим ОСОБА_3 своєї вини, колегія суддів розцінює як вибраний ним метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Не знайшли свого підтвердження і посилання засудженого ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду справи на тиск з боку працівників міліції щодо нього під час досудового слідства, оскільки, проведеною перевіркою прокуратурою Кіцманського району Чернівецької області за фактом застосування працівниками Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 фізичного та психічного насильства до ОСОБА_3 під час затримання останнього 02.01.2011 року та написання ним явки з повинною -відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо вищевказаних працівників міліції на підставі ст.6 п.2 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.
Крім цього стаття 374 КПК України передбачає вичерпний перелік випадків порушення норм кримінально -процесуального закону при яких апеляційний суд скасовує вирок районного суду і повертає справу на додаткове розслідування, таких порушень при апеляційному розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, зібрані на підтвердження пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, докази у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності, а тому доводи в апеляційних скаргах захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону є необґрунтованими.
Кваліфікація дій засудженого за ст. 119 ч.1 КК України є правильною, оскільки достовірно встановлено, що ОСОБА_3 вчинив вбивство через необережність.
Таким чином, вирок суду першої інстанції є мотивованим і постановлений відповідно до вимог ст.ст.323, 324, 334 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального - процесуального закону, які б були підставою для зімни чи скасування постановленого по справі рішення не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_3 районним судом обрано у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховано тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та воно на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування або зміну вироку районного суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_15 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 -без змін.
Головуючий К.М. Семенюк
Судді С.П. Підгорна
Т.Т. Косован