Справа №221/2259/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.08.2012 р. м. Вінниця
Староміський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого - судді Антонюка В.В.,
при секретарі -Вавшко Н.С.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 21.02.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладено договір про надання послуг № 10162. Відповідно до п.1.1. вказаного договору, позивач взяла на себе зобов»язання по виконанню робіт в інтересах замовника -ОСОБА_4, пов»язаних із пошуком об»єкта нерухомості для подальшого його придбання, а замовник зобов»язався сплатити послуги виконавця згідно з умовами договору.
Позивач вказує, що в п.2.1.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку придбання будь-якого з об»єктів нерухомості, вказаного в Акті прийому -передачі виконаних робіт, замовник -відповідач зобов»язаний оплатити послуги ФОП ОСОБА_3 в розмірі 4% від ціни придбання об»єкта нерухомості, але не нижче ринкової вартості такого об»єкта нерухомості на день укладення правочину, на підставі якого здійснюється відчуження об»єкта нерухомості на користь замовника -ОСОБА_4 Мінімальна винагорода в будь-якому випадку не може бути менше ніж 497 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім цього, в п. 2.1.5 договору закріплено, що відповідач зобов»язаний оплатити позивачу вартість виконаних послуг в день укладення угоди про відчуження об»єкта нерухомості. Також, відповідач зобов»язався оплатити винагороду позивачу у випадку придбання будь-якого із запропонованих позивачем об»єктів нерухомості.
Позивач вказує, що вона зі своєї сторони повністю виконала умови договору, передбачені п.п.2.2., тобто відповідачу була надана інформація щодо ділянок, їх розміру та ціни, які знаходяться на території Гніванського шосе у Вінницькій області, про що свідчить Акт приймання виконаних робіт.
Крім цього, позивач вказує, що вона виступила посередником при укладенні договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно до якого відповідач мав наміри придбати у майбутньому земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 на праві власності, розташовану на території Гніванського шосе. На підтвердження своїх намірів, відповідач передав ОСОБА_5 аванс, в розмірі 2000 доларів США, який за домовленістю між сторонами зберігався у ФОП ОСОБА_3
Згодом відповідач повідомив позивача, що він передумав купувати намірену земельну ділянку, а тому просив повернути йому авансовий внесок. Однак, дана інформація є недостовірною, оскільки після повернення йому коштів, 28.02.2010 року між відповідачем та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав у власність земельну ділянку, що розташована по Гніванському шосе у Вінницькій області, тобто тієї самої земельної ділянки, купувати яку відповідач днем раніше відмовився.
Позивач в позовних вимогах вказує, що в зв»язку із тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки був здійснений 28.02.2010 року, то й розрахунок із нею, відповідно до умов договору, мав бути проведений в той же день, однак відповідач свої зобов»язання не виконав, що й змусило позивача звернутись до суду із даним позовом та просити суд стягнути із відповідача на користь позивача 42 240, 00 гривень, з яких 14080,00 грн. -сума основного боргу; 28160,00 грн. -сума неустойки, яка передбачена п.3.2 укладеного між сторонами договору; 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 3330 грн. витрат на правову допомогу.
Під час розгляду справи, представник позивача ОСОБА_1, підтримав вимоги його довірителя за обставин, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, про що надав до справи свої письмові заперечення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснив, що на підставі доручення, наданого йому ФОП ОСОБА_3, здійснював представництво її інтересів в сприянні популяризації її послуг серед осіб, які мають бажання придбати нерухомість або здійснити відчуження нерухомості, пропонувати послуги, які вона надає, організовувати укладення договорів, та інше. Оскільки між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг, він разом із відповідачем в лютому 2010 року виїжджали за адресами земельних ділянок, які відчужувались, а саме на Гніванське шосе для їх огляду. Коли прибули на земельну ділянку, що розташована по Гніванському шосе провул. Інтелегентний в с. Бохоники, Вінницького району, до них прийшла жінка на ім.»я Тетяна, яка представилась співмешканкою власника земельної ділянки ОСОБА_5 та надала копію державного акта на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_5, його копію паспорта та ідентифікаційного номера. Після узгодження всіх позицій по купівлі-продажу даної земельної ділянки, між сторонами було укладено договір про наміри, де від імені ОСОБА_5 поставила підпис Тетяна, а від імені ОСОБА_3 -ОСОБА_6 та відповідач передав дві тисячі доларів США в рахунок авансу. Доручення на представлення інтересів ОСОБА_5, Тетяна не надавала. Відповідач також підписав акт приймання виконаних робіт.
Через декілька днів, йому стало відомо, що відповідач відмовився купувати вказану земельну ділянку та забрав аванс, а згодом вони із позивачем дізнались, що відповідач придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_5, не повідомивши про це агентство та не сплативши винагороди за надані послуги.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він в дійсності продавав земельну ділянку по Гніванському шосе, про що давав оголошення в засобах масової інформації. До нього телефонувало декілька чоловік, але реальним покупцем виявився ОСОБА_4, який зателефонував до нього і вони домовившись про всі умови, уклали договір купівлі -продажу. Ні з якими агентствами, він угод не укладав та не давав доручень нікому на представлення його інтересів. Звідки в агентства взялась його копія паспорта та коду, йому не відомо. Його співмешканка Тетяна нічого йому не розповідала щодо її спілкування із представником агентства з питань, що стосуються продажу земельної ділянки, яка належить йому.
З»ясувавши позиції сторін, вислухавши пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, судом встановлено, що 21.02.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг № 10162 (а.с.6), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 взяла на себе зобов»язання по виконанню робіт в інтересах замовника -ОСОБА_4, пов»язаних із пошуком об»єкта нерухомості для подальшого його придбання, а замовник зобов»язався сплатити послуги виконавця згідно з умовами договору. Умови договору були погоджені між сторонами, про що свідчать їх підписи на договорі.
Пунктом 2.1.3 вказаного договору передбачено, що у випадку придбання будь-якого з об»єктів нерухомості, вказаного в Акті приймання виконаних робіт, замовник -відповідач зобов»язаний оплатити послуги ФОП ОСОБА_3 в розмірі 4% від ціни придбання об»єкта нерухомості, але не нижче ринкової вартості такого об»єкта нерухомості на день укладення правочину, на підставі якого здійснюється відчуження об»єкта нерухомості на користь замовника -ОСОБА_4 Мінімальна винагорода в будь-якому випадку не може бути менша ніж 497 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Законом України № 889-ІV від 22.05.2003 року передбачено, що один неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до Акта приймання виконаних робіт від 21.02.2012 року (а.с.7), відповідач прийняв надану інформацію по об»єктах нерухомості, а саме: земельну ділянку по Гніванському шосе, 7-й провулок та Гніванському шосе, 9-й провулок, що засвідчив своїм підписом.
Отже, враховуючи вище викладене, відповідач за надані йому послуги, відповідно до умов договору, мав сплатити позивачеві кошти в розмірі не менше 8449 грн., що дорівнює (497 х 17 ), які й підлягають до стягнення.
Що ж стосується посилань представника позивача на передбачене договором про надання послуг зобов»язання відповідача оплатити послуги ФОП ОСОБА_3 в розмірі 4 % від ціни придбання об»єкта нерухомості, але не нижче ринкової вартості такого об»єкта нерухомості, то воно не може бути взяте судом до уваги, оскільки сторонам не була відома вартість земельної ділянки, а сума в акті приймання виконаних робіт була зазначена приблизно, проти чого не заперечили і представники сторін під час розгляду справи. Доказів в підтвердження вартості придбаної земельної ділянки позивачем до суду не надано.
Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Твердження представника позивача на те, що позивач виступила посередником при укладенні договору купівлі -продажу земельної ділянки, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно до якого відповідач мав наміри придбати у майбутньому земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 на праві власності, розташовану на території Гніванського шосе, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. Навпаки, в судовому засіданні було з»ясовано, що жодних домовленостей щодо відчуження земельної ділянки між ОСОБА_5 та агентством «Олімп», інтереси якого представляла ФОП ОСОБА_3, не існувало. 21.03.2010 року на зустрічі для підписання договору, ОСОБА_3 була відсутня. Від її імені поставив свій підпис ОСОБА_6, який не мав повноважень на вчинення таких дій, що було встановлено Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 20.02.2012 року (а.с.45-46). Окрім цього, замість власника земельної ділянки ОСОБА_5, підійшла невідома особа, у якої також були відсутні будь-які документи на підтвердження її повноважень від його імені. Документи на власність на земельну ділянку до агентства на збереження, не передавались.
Частина друга ст. 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки, то у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Як вбачається із позовної заяви, позов подано до суду 07.05.2012 року, в позовних вимогах позивач посилається на акт приймання виконаних робіт від 21.02.2010 року, крім цього надає лист попередження від 11.06.2010 року, що свідчить про те, що право вимоги у позивача виникло в 2010 році, тоді як позов подано більше ніж через рік.
Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже позивачем пропущено однорічний строк для пред»явлення позовної вимоги щодо стягнення неустойки, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині, слід відмовити в зв»язку зі спливом строків позовної давності.
Що ж стосується витрат на правову допомогу, то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат за надання правової допомоги, оскільки постановою КМУ №590 від 27.04.2006 року "Про граничний розмір компенсаційних витрат, повязаних з розглядом цивільних справ"передбачено, що їх розмір не повинен перевищувати 40% від мінімальної зарплати за 1 годину роботи. Позивачем не надано доказів в підтвердження фактичних витрат за надання правової допомоги.
Щодо судових витрат то відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд вважає за доцільне стягнути із ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 211 грн. 20 коп. судових витрат, пов'язаних із сплатою нею судового збору.
Керуючись ст.ст.203, 258, 509, 525 - 528, 549, 610-613, 629, 901, 902 ЦК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 8449 (вісім тисяч чотириста сорок дев»ять) гривень 00 копійок, 211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.
В частині інших позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: