Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-4389 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлка В.Ю.

суддів:Забіяко Ю.Г.

Гончар О.С.

при секретарі:Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа -сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, про виселення та вселення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_5, зазначивши, що на підставі свідоцтва від 13.01.2012 року про право власності на майно, яке придбане з аукціону, йому належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 67,77кв.м.

На теперішній час вселитися до квартири він не має можливості, оскільки за цією адресою зареєстрована та мешкає ОСОБА_5, яка не бажає в добровільному порядку виселитись з квартири та подати заяву до органу реєстрації про зняття з реєстрації місця проживання. Право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру припинено в силу припису п.8 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі зверненням стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

У зв'язку з цим, просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання із зазначеної квартири ОСОБА_5; шляхом заборони проживання в зазначеній квартирі та виселення із квартири ОСОБА_5; та шляхом вселення ОСОБА_7 в зазначену квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2012 року позов ОСОБА_7 в частині заявлених вимог про заборону проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1, в частині заявлених вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження вказаною квартирою шляхом зняття відповідача з реєстрації в ній -залишено без розгляду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2012 року позов про виселення та вселення задоволено.

Усунуто ОСОБА_7 перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_5 та вселення в квартиру ОСОБА_7

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6 посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майно, придбане з аукціону, посвідченого 13.01.2012 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, на підставі акту державного виконавця № 267/10 про проведений аукціон з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), затвердженого Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 12.01.2012 року. Право власності позивача є зареєстрованим у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом ТОВ «ЗМБТІ»про державну реєстрацію прав від 16.01.2012 року.

За змістом ст.319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Таке право в силу ч.1 ст. 321 ЦК України є непорушним.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивач відповідно до вказаних вимог Закону 18.02.2012 року направив відповідачу свою письмову вимогу, щодо добровільного звільнення належної йому квартирти.

Вимагаючи скасувати рішення суду першої інстанції, відповідач виходить з того, що суд ухвалив рішення про його виселення з порушенням передбаченої ст.40 Закону України «Про іпотеку»процедури, оскільки вона не отримувала письмової вимоги нового власника про своє виселення.

Проте з такими запереченнями погодитись не можна з огляду на наступне.

Вимагаючи відмовити в задоволенні позовних вимог про виселення із посиланням на норми ст.40 Закону України «Про іпотеку» з підстав недотримання вимог закону щодо надіслання відповідачеві письмової вимоги про добровільне виселення із переданого в іпотеку житлового приміщення, протягом одного місяця, відповідач залишив поза увагою те, що починаючи з 16.10.2011 року зазначена процедура передбачена лише у разі прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У випадку звернення іпотекодержателя з такими вимогами до суду попереднє надсилання такої вимоги законом вже не вимагається.

З даним позовом позивач, власник квартири звернувся до суду в січні 2012 році, та більш того листом від 18.02.2011 року надсилав відповідачу таку вимогу про виселення (а.с.19).

Звернення стягнення на передані в іпотеку будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, які проживають у цьому будинку чи житловому приміщенні на підставі статті 109 ЖК України.

В зв'язку з чим, заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та вимогами діючого законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 -відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2012 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: