Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою представника ОСОБА_1-ОСОБА_3на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2008 року по справі за позовом Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_1про виселення з  гуртожитку, -

                                                 В С Т А Н О В И В:

         У листопаді 2007 року Чернігівський державний педагогічний Університет імені Т.Г. Шевченка звернувся з позовом до ОСОБА_1. про виселення з кімнати АДРЕСА_1з підстав передбачених ст. 132 ЖК України. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався  на те, що відповідачу  житлове приміщення було надано за розпорядженням власника для проживання на термін виконання обов'язків за трудовою угодою на посаді завідуючого зазначеним гуртожитком відповідно до Положення про студентський гуртожиток ЧДПУ  імені Т.Г. Шевченка. Оскільки ОСОБА_1.  31.03.2007 року звільнився з посади завідуючого гуртожитку №4 згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, але відмовляється від звільнення житлового приміщення, то позивачем і заявлено вимогу про його виселення.

         Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2008 року ОСОБА_1. виселено з  кімнати АДРЕСА_1

         В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. - ОСОБА_3.  просить скасувати  рішення суду, а провадження у справі закрити, оскільки висновок суду  про відсутність реєстрації відповідача за місцем  проживання суперечить матеріалам справи і судом при винесенні рішення не було враховано, що згідно пункту 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3.03.1986 року №208,  з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення не можуть бути виселені особи,  які пропрацювали на  підприємстві,  в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як 10 років.

         Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

         Судом встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_1знаходиться на балансі ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка і згідно реєстраційної картки (а.с.10) відповідач значиться зареєстрованим в кімнаті 205/2 зазначеного гуртожитку, а не в кімнаті 110, де фактично проживає без реєстрації. Оскільки ОСОБА_1. звільнився з роботи і йому не видавався спеціальний  ордер на кімнату №110, то суд і прийшов до висновку про наявність підстав для виселення відповідача з кімнати № 110 зазначеного гуртожитку з підстав передбачених ст. 132 ЖК України і фактично  прийняв рішення про виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

         Проте дане рішення не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.

         Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про виселення відповідача з гуртожитку позивач виходив із правомірності заселення відповідача в спірне житлове приміщення, а тому й заявляв вимогу про виселення відповідача саме з підстав, передбачених ст. 132 ЖК України. Позивачем  не змінювалися  підстави для виселення відповідача і не оспорювалась  правомірність  його поселення в гуртожиток.

          Проте, в порушення  ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд  вийшов за межі заявлених вимог і при прийнятті рішення виходив із  відсутності достатніх правових підстав  для проживання відповідача в  кімнаті №110, але при цьому в обґрунтування  судового рішення послався на норму матеріального права, а саме ст. 132 ЖК України, якою регламентуються питання  виселення   з гуртожитку осіб,  які правомірно вселилися в гуртожиток.

         Виселення ж осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення регламентується  іншими нормами житлового законодавства, але позивачем такі вимоги не заявлялися.

         Дійсно,  відповідно до  ч. 2 ст. 132 ЖК України, працівники підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожиток в зв'язку з роботою,  можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення в зразі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

         Відповідач 31.03.2007 року звільнився з посади завідуючого гуртожитку №4 згідно ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням, а згідно запису в трудовій книжці  на зазначеній посаді він працював  з вересня 1995 року(а.с.37), тобто більше 10 років.

         Відповідно до ч.3 ст. 132 та ст. 125 ЖК України виселення осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації більше 10 років  може бути виселено лише з наданням іншого житлового приміщення, на що не звернув уваги суд при прийнятті рішення у справі.

         За  викладених обставин  рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо виселення відповідача з підстав, передбачених ст. 132 ЖК України без надання іншого житлового приміщення.

          Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п. 4,  316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

           Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1-ОСОБА_3задовольнити частково.

           Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова   від 14 травня 2008 року  скасувати.

           В задоволенні позову Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_1про виселення з  кімнати АДРЕСА_1з підстав передбачених ст. 132 ЖК України відмовити.

           Рішення   набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: