Справа № 0301/72/2012 Головуючий у 1 інстанції:Сарапін Г.С.

Провадження № 22-ц/0390/1431/2012 Категорія:20 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі - Галицькій І.С.,

з участю:

представника позивача -Топоренко Ю.Е.,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест»до ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест»на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ТзОВ «Елтіс Інвест»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу торгового центру та земельної ділянки в с.Заріччя Володимир-Волинського району Волинської області на підставі ст.215 ЦК України, мотивуючи позов тим,що вказані договори були укладені в результаті зловмисної домовленості ОСОБА_6 яка представляла інтереси позивача за довіреністю, з відповідачем ОСОБА_4 Крім того, вказували, що договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає вимогам ст.132 ЗК України за змістом ,оскільки в ньому не визначено відомостей щодо складу угідь та правового режиму земельної ділянки, прав та обов»язків сторін. Позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу та застосувати наслідки недійсності, повернувши у власність позивача відповідні об»єкти нерухомості.

У зв»язку зі смертю відповідача ОСОБА_6 провадження в частині позовних вимог до неї ухвалою суду першої інстанції від 03.04.2012 р. закрито на підставі п.6 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 червня 2012 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ «Елтіс Інвест» в користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, в розмірі 1000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ТзОВ «Елтіс Інвест»подав апеляційну скаргу, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить скасувати рішення в даній справі та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача Топоренко Ю.Е. апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав, просила скаргу задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 квітня 2009 року між позивачем ТзОВ «Елтіс Інвест»в особі його представника ОСОБА_6, яка діяла від імені цього Товариства на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 01.04.2009 р. за реєстровим № 1830, і протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Елтіс Інвест»від 01.04.2009р. № 8, та ОСОБА_4 було укладено два договори купівлі-продажу, що були посвідчені тим же нотаріусом. Було продано приміщення торгового центру загальною площею 2081,0 кв.м., що знаходиться в с. Заріччя Володимир-Волинського району Волинської області, по вул. Новій, 1, та земельну ділянку за вказаною адресою, загальною площею 0,3062 га, призначену для обслуговування приміщення цього торгового центру, що підтверджено копіями цих договорів від 09.04.2009р., копією нотаріально посвідченої довіреності та показаннями відповідача, допитаного в якості свідка, і не заперечувалось представниками сторін .

Із Статуту ТзОВ «Елтіс Інвест» , затвердженого загальними зборами учасників цього Товариства (протокол № 1 від 01.12.2005 р.), з наступними змінами, внесеними 31.01.2006 р., вбачається, що це Товариство створено шляхом об'єднання частини майна громадян , які є його учасниками: ОСОБА_11, який вніс до статутного капіталу Товариства 23240 гривень, тобто 70 відсотків, і ОСОБА_12, який вніс 9960 гривень - 30 відсотків (а.с. 230-239).

Відповідно до ст.ст. 58, 59 Закону України «Про господарські товариства», п.п. 17 п. 8.4 Статуту ТзОВ «Елтіс Інвест» надання згоди на відчуження майна Товариства, укладення договорів на суму, що складає 50 відсотків і більше його майна належить до виключної компетенції загальних зборів.

Приміщення торгового центру було придбане Товариством у Володимир-Волинської райспоживспілки на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2006 р. за ціною 900000 грн., що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.04.2009 р. № 22365116.

Право власності позивача на земельну ділянку площею 0,3062 га, з цільовим призначенням -для обслуговування приміщення торгового центру, набуто за ціною 105694 грн. згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2006 р.,укладеного із Зарічанською сільською радою Володимир-Волинського району, на підставі якого видано Державний акт на право власності серії ЯБ № 664639, що підтверджується зазначеними вище документами (а.с. 159-162,165-166, 168, 170).

З протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Елтіс Інвест» від 01.04.2009 р. № 8 вбачається, що зборами було вирішено продати спірне нерухоме майно для поповнення обігових коштів та уповноважити директора ОСОБА_11 видати ОСОБА_6. нотаріально посвідчену довіреність для підготовки документів на відчуження цього нерухомого майна і підписання відповідних договорів купівлі-продажу (а.с. 223).

З копії довіреності від 01.04.2009 р. вбачається, що ТзОВ «Елтіс Інвест»в особі його директора ОСОБА_11, який діяв на підставі Статуту, протоколу № 1 від 01.12.2005 р., протоколу № 8 від 01.04.2009 р., уповноважує ОСОБА_6., з якою має попередню усну домовленість про виконання цієї довіреності, бути представником Товариства у відносинах з усіма державними, громадськими установами, організаціями та підприємствами усіх форм власності, в тому числі у відносинах з фізичними та юридичними особами, з питання продажу нерухомого майна, що належить Товариству на праві власності, а саме: приміщення торгового центру, загальною площею 2081, 0 кв.м., -«А-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки, загальною площею 0, 3062 га, для обслуговування приміщення торгового центру, - за ціною та на умовах на її власний розсуд. За цією довіреністю представник ТзОВ «Елтіс Інвест» ОСОБА_6 має зокрема такі права: підписувати договори купівлі-продажу вищевказаної нерухомості; одержувати кошти, виручені від продажу майна; сплачувати належні з Товариства платежі, в тому числі плату за продаж майна, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю (а.с. 224).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язується або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Отже, встановлено, що ТзОВ «Елтіс Інвест»в особі його директора ОСОБА_11 у визначеному законом порядку, на підставі довіреності, надав представницькі права ОСОБА_6. на право продажу нерухомого майна, належного Товариству .

Стаття 627 ЦК України проголошує свободу договору відповідно до умов якої сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд першої інстанції правильно встановив, що факт волевиявлення учасників ТзОВ «Елтіс Інвест»на вчинення оспорюваних позивачем правочинів, а також те, що видана позивачем довіреність надавала ОСОБА_6. право на укладення від імені товариства за ціною та на умовах на її власний розсуд зазначених правочинів шляхом їх підписання, а також отримання коштів від продажу цього майна, які відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу приміщення торгового центру і п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки сплачені Покупцем готівкою і отримані Продавцем особисто в момент підписання цих договорів, що підтверджено також показаннями відповідача ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні як свідка.

Крім того ОСОБА_4 в суді ствердив, що перед укладенням спірних договорів перемовини щодо ціни та інших істотних умов купівлі-продажу об»єктів, належних ТзОВ, велися безпосередньо керівництвом товариства з його партнером ОСОБА_13 Дані обставини не були спростовані позивачем жодними належними і допустимими доказами ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи.

Не заслуговують на увагу твердження представника позивача про настання несприятливих наслідків для ТзОВ від укладених договорів через умисне заниження ціни об»єктів продажу, оскільки це спростовується іншими доказами, зокрема договором купівлі-продажу приміщення торгового центру між Володимир-Волинською райспоживспілкою і ТзОВ «Елтіс Інвест», де остаточна ціна станом на 13.10.2006 р. складала 900000 гривень, та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.04.2009 р. № 22365116 і довідкою ТзОВ «Елтіс Інвест»від 18.03.2009 р. № 271/ 09 , де залишкова балансова вартість спірного приміщення станом на 18.03.2009 р. становила 894520, 33 грн., а також Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 01.12.2008 р., з якого вбачається, що на замовлення ТзОВ «Елтіс Інвест»оцінювач -ПП «ТАСАДОР»спільно з ТзОВ «Будфінанс-Консалт»01 грудня 2008 року виконав експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки і визначив її вартість у 963000 гривень (а.с. 169-170, 182-206).

Ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Вирішуючи питання щодо недійсності правочину, необхідно виходити з доведеності цієї зловмисної домовленості.

Згідно із роз»ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п.22 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника однієї сторони, наявність навмисної змови з іншою стороною і виникнення внаслідок цього несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої змови яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи він був укладений з метою завдати збитків довірителю. Із нотаріально посвідченої копії спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.04.2009 р. вбачається, що в ньому зазначено всі істотні умови, необхідні для укладення договору, в тому числі: назву сторін; вид договору; предмет договору, яким є земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, опису її меж тощо; документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням; договірну ціну.

Тому судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги покликання позивача на порушення вимог ч.2 ст. 132 ЗК України при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 210 ЗК України визнаються недійсними за рішенням суду ті угоди, що укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу земельних ділянок .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не отримано від свого представника ОСОБА_6. жодних грошових коштів за спірними договорами купівлі-продажу, жодними доказами не підтверджено. Ні в оспорюваних договорах купівлі-продажу від 09.04.2009р., ні в довіреності від 01.04.2009р., виданій ОСОБА_6, не визначено питання щодо отриманих нею готівкових коштів від продажу спірного нерухомого майна.

Судова колегія виходить з того, що позивач взагалі не оспорює видану на ім'я ОСОБА_6. довіреність щодо права на розпорядження нерухомим майном, а тому неотримання грошей від продажу вказаного майна не є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що після продажу нерухомого майна не було отримано коштів від його реалізації не позбавляє права на звернення до суду про стягнення спірної суми.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. .

Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Оскільки позивач не довів факту зловмисної домовленості представника з покупцем, судова колегія вважає, що підстав для задоволення позову з цих підстав не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно стягнув з позивача ТзОВ «Елтіс Інвест»на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., що не перевищує суму, визначену Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки квитанцією від 01 березня 2012 року підтверджено факт сплати ОСОБА_4 на правову допомогу по справі 8000 грн. (а.с. 133).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Інвест»відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: